У 2023 році 11 кардиналів втратять право голосу на конклаві

У прийдешньому 2023 році 11 кардиналів святкуватимуть своє 80-річчя. Це означає, що право голосу на конклаві втратять всі кардинали, народжені у 1943 році.

Як повідомляє CREDO з посиоанням на Aleteia, до їхнього числа належать п’ятеро кардиналів із Італії, один із Чехії, один з Бангладеш, один із Аргентини, один із Південної Кореї, один із Малі та один із Перу. Таким чином, кількість кардиналів-виборців зменшиться зі 125 до 114.

Це матиме особливий вплив на частку італійців у Колегії кардиналів, кількість яких зменшиться з 19 до 14.

1.Анджело Баньяско

Першим кардиналом, який втратить право голосу у 2023 році, стане Анджело Баньяско, що народився 14 січня. У 2006 році Бенедикт XVI проголосив його кардиналом, а з 2006 по 2020 рік він був архієпископом Генуї. Він також очолював Конференцію єпископів Італії протягом двох п’ятирічних каденцій і вважався натхненником приглушеної опозиції понтифікату Франциска, уповільнивши впровадження реформ, що їх аргентинський Папа хотів впровадити в італійській Церкві. Кардинал Баньяско також обіймав посаду президента Ради європейських єпископських конференцій з 2016 по 2021 рік.

2.Доменіко Кальканьо

Іншому італійцеві, кардиналу Доменіко Кальканьо, виповниться 80 років 3 лютого. Любитель зброї, якого іронічно прозвали «архієпископом Рембо», він очолював Адміністрацію спадщини Апостольського Престолу з 2011 по 2018 рік. У 2012 році Папа Бенедикт XVI проголосив його кардиналом. Під час його служіння як єпископа Савони (2002-2007) кардинала критикували за те, як він розглядав справу про зловживання, і за певні фінансові проблеми у його дієцезії. Кардинал Кальканьо також виступав проти фінансових реформ, проведених австралійським кардиналом Джорджем Пеллом, коли він був префектом Секретаріату з питань економіки. Протягом останніх років італійський прелат тихо жив у Ватикані.

3.Домінік Дука

26 квітня чеський кардинал Домінік Дука втратить права кардинала-виборця. Цей домініканець, близький до Бенедикта XVI, є однією з останніх живих постатей, що представляють християнський опір комунізму в Центральній Європі. Висвячений на священика у 1970 році, він був змушений тривалий час приховувати свій релігійний сан, працюючи на заводі «Skoda». На початку 1980-х років він провів деякий час у в’язниці, що дало йому можливість зустрітися з кількома дисидентами, зокрема — Вацлавом Гавелом, першим президентом Чехії після здобуття країною незалежності. Після падіння комунізму отець Дука, як настоятель домініканської провінції, брав участь у моральному відновленні країни. Архієпископ Праги з 2010 року, у 2012 році він був призначений кардиналом і пішов у відставку в травні 2022 року.

4.Крещенціо Сепе

2 червня кардинал Крещенціо Сепе покине лави кардиналів-виборців. У 2001 році його номінували на префекта Конгрегації євангелізації народів, і того ж року Папа Йоан Павло ІІ проголосив його кардиналом. Попри сумніви щодо фінансового боку управління дикастерією, у 2006 році його призначили архієпископом Неаполя, де він користувався великою пошаною за душпастирську динамічність і тверду позицію проти мафії. Цю посаду він обіймав до 2020 року; у 2015 та 2019 році він приймав у своїй дієцезії Папу Франциска.

5.Джузеппе Версальді

30 липня італійський кардинал Джузеппе Версальді втратить право голосу на конклаві. Він був останнім головою префектури з економічних питань (2011-2015) до того, як цей орган став частиною Секретаріату з економіки. У 2012 році Бенедикт XVI призначив його кардиналом. Він був причетним до певних справ про корупцію, які, зрештою, були відхилені італійською судовою системою, після чого обіймав посаду голови Конгрегації католицької освіти з 2015 по 2022 рік.

6.Анджело Комастрі

17 вересня італійський кардинал Анджело Комастрі сягне 80-річного віку. Він був особистим другом Матері Терези та Івана Павла ІІ. У 2006 році його викликали до Рима і призначили архіпресвітером базиліки святого Петра, де він служив до 2021 року. У 2007 році Бенедикт XVI проголосив його кардиналом. Кардинала Комастрі дуже цінували за його духовні твори, але разом із цим кінець його служіння був затьмарений випадками домагань і зловживань у ватиканській малій семінарії святого Пія X, опікуном якої він був. Були також певні сумніви щодо його фінансового управління як президента Фабрики святого Петра (відомства Римської курії, що відповідає за управління, утримання, збереження та декорування базиліки святого Петра). Але Папа зберіг довіру до кардинала Комастрі. Сьогодні він досі проводить певні молитви, як-от полуденний розарій у базиліці святого Петра.

7.Патрик Д’Розаріо

1 жовтня перший кардинал з Бангладеш Патрік Д’Розаріо залишить колегію кардиналів-виборців. Він був також першим католицьким священиком, висвяченим у своїй країні після здобуття нею незалежності у 1971 році. Член Конгрегації Святого Хреста, кардинал Д’Розаріо вивчав моральну теологію у Бельгії, а у 1990 році був номінований на єпископа. У 2011 році Папа Бенедикт XVI призначив його архієпископом Даки, столиці Бангладеш. У 2016 році Папа Франциск зробив його першим кардиналом цієї переважно мусульманської країни, а наступного року відвідав його дієцезію. Там понтифік закликав місцеве населення приймати біженців рохінджа, які втікають із сусідньої М’янми.

8.Леонардо Сандрі

18 листопада аргентинський кардинал Леонардо Сандрі відсвяткує 80-річчя. Цей прелат був Префектом Дикастерії для Східних Церков з 2007 по 2022 рік, а у січні його офіційно замінить архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, колишній Нунцій в Україні. Кардинал Сандрі мав довгу дипломатичну кар’єру: служив Апостольським Нунцієм у Венесуелі, а потім у Мексиці,п з 2000 по 2005 рік обіймав посаду заступника Держсекретаря. Саме він оголосив про смерть Йоана Павла ІІ увечері 2 квітня 2005 року. У 2007 році Бенедикт XVI проголосив його кардиналом. Зараз він обіймає посаду віцедекана Колегії кардиналів і повинен зберігати цей статус навіть після свого 80-річчя, оскільки ця посада не має обмежень за віком.

9.Андрій Йом Су Чжун

5 грудня південнокорейському кардиналу Андрію Йом Су Чжуну виповниться 80 років. Він — онук мучеників за віру, що був архиєпископом Сеула з 2012 по 2021 рік. У 2014 році Папа Франциск призначив його кардиналом, а невдовзі вирушив у апостольську подорож до Південної Кореї. Кардинал Йом Су Чжун, дуже відданий справі возз’єднання та примирення двох Корей, також обіймав символічну посаду Апостольського адміністратора дієцезії Пхеньян (Північна Корея) — фактичне виконання обов’язків на цій посаді неможливе через відсутність релігійної свободи та ізоляцію цієї тоталітарної держави.

10.Жан Зербо

27 грудня статус кардинала-виборця втратить Жан Зербо, перший кардинал з Малі — переважно мусульманської країни. Його позиція втілювала заклик до мусульмансько-християнського діалогу в Сахелі — регіоні, позначеному політичною нестабільністю та ісламським тероризмом. У 1998 році він був призначений архієпископом столиці Малі, Бамако, — цю посаду кардинал обіймає й досі. Репутація цього прелата була заплямована звинуваченнями в ухиленні від сплати податків у рамках розслідування «Swiss Leaks»: за даними журналістів, що вели розслідування, кардинал Зербо разом із двома іншими церковними лідерами Малі, тримав 12 мільйонів євро на рахунках у швейцарських банках.

11.Хуан Луїс Сіпріані Торн

28 грудня колегію кардиналів-виборців залишить перуанський кардинал Торн, що протягом 20 років очолював архідієцезію Ліми. Папа Йоан Павло ІІ проголосив його кардиналом під час консисторію 2001 року — тоді ж, коли й майбутнього Папу Франциска. Колишній баскетболіст, що грав у національній збірній до того, як стати священником, кардинал Торн вважається консерватором — він особисто боровся з надмірною лібералізацією Папського католицького університету Перу, а також втілював собою боротьбу Opus Dei із «теологією визволення».

Майбутні консисторії?

Зменшення кількості кардиналів виборців може стати причиною нового консисторію, можливо — восени 2023 року. Деякі фігури на важливих посадах, як-от архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті, могли би тоді поповнити Колегію кардиналів. Папа Павло VI встановив теоретичну межу для кількості кардиналів-виборців, що становить 120 осіб. Однак, починаючи з понтифікату ІванаПавла II, наступні Папи кілька разів перевищували цей «ліміт». У 2007 році Бенедикт XVI повернувся до давньої традиції, яка вимагає, що для обрання Папою кандидат має отримати дві третини голосів. Іван Павло ІІ вважав достатньою просту більшість, якщо голосування зайшло у глухий кут.