Чому відбуваються паводки?

Паводки у Карпатському регіоні мають періодичний характер. За останні 30 років таких потужних паводків було 3 – у 1998, 2008 та цього року. Тобто, вони відбулись з періодичністю раз на 10 років. Основною причиною цих паводків є погодні умови – за день-два випала 1-1,5 місячна (у Прикарпатті 2,5 місячна) норма опадів. За таких умов формуються паводки. З огляду на глобальні зміни клімату, які ми вже відчуваємо, на майбутнє такі умови можуть наставати частіше: раз на 7 чи на 5 років. В решті річних сезонів можемо спостерігати затяжні періоди засухи.

Однак слід зазначити, що на потужність паводкових хвиль впливає ряд факторів. Перший з них – ліси. Ми не можемо стверджувати, що на стихію, яка має місце у Карпатах зараз, суттєво вплинули суцільні рубки, бо масштаб стихії значно більший, ніж площі рубок. Про такий зв’язок можна говорити скоріше на локальному рівні, коли, наприклад, затопила села у долині річки, у басейні якої були проведені рубки суцільно-лісосічним способом на великих площах, при цьому села у долині сусідньої річки, в басейні якої такі рубки не проводились, спокійно пережили стихію.

На наш погляд, на швидкість формування паводкових хвиль та їхню потужність значно більше впливають технології лісозаготівлі, які сьогодні побудують по усіх Карпатах. Маємо на увазі роботу важкої трелювальної техніки у горах, згубну практика трелювання деревини водотоками, що заборонено чинним законодавством, недотримання правил рубок, за якими забороняється розташовувати навантажувальні майданчики на берегах річок, захаращувати порубковими рештками водотоки. Однак усе це є звичайною практикою у карпатських лісах. З боку держави контроль за такими правопорушеннями майже не здійснюється, або ж він неефективний. Результатом таких практик господарювання у лісах є масштабні ґрунтові ерозії, ущільнення ґрунту, по якому вода, навіть, при невеликих дощах, не стікає, а злітає зі схилів. Що вже казати про зливові опади. Через трелювання деревини водотоками руйнується дно гірських потоків. Тож при зливах зірване потоком води каміння разом з порубковими рештками формують селі.

Ґрунтова ерозія, яка підсилює потужність паводку, стосується не тільки трелювальних волоків та лісових доріг, але й полонин, де популярний нині джипінг. Полонини також утримують значну частину опадів, але за умови, що вони повністю вкриті трав’яною рослинністю. Вершини, зриті колесами вантажівок та джипів, стають «провідниками» швидких потоків води, які у долинах перетворюються на руйнівні паводки.

До речі, у Словаччині вже кілька років у лісовому господарстві існує практика рекультивації трелювальних волоків та лісових доріг, які вже не використовуються. Таким чином вдається зменшити швидкість стоку води з лісу у 2-3 рази. Сьогодні це дуже актуальне питання і для української частини Карпат, адже Карпати стрімко втрачають воду: після паводка настане період засухи, водність у річках впаде до мінімуму, висохнуть колодязі у селах. Але частина води, яка стекла в долину і завдала багато шкоди, могла залишитись в лісі.

Ще одним важливим фактором в управлінні паводками є заплава. Заплава – це невід’ємна частина річки, саме туди виливаються води під час паводків. Час від часу річка заявляє на заплаву свої права і це треба враховувати при просторовому плануванні територій. На жаль, у Карпатському регіоні України, практично усі заплави річок загосподарьовані, деякі забудовані. На частині цих територій колись росли заплавні ліси, яких зараз в регіоні залишилось дуже мало. Людина не лише змінила заплави, але й не рідко спрямила та каналізувала русла річок. Природні меандри (вигини русла), наносні острови дещо сповільнюють паводкову хвилю. Частина заплав карпатських річок, які виходять на рівнину, є заболоченими. У минулому ці болота приймали паводкові води, утримуючи їх як губка, а в сухий період поволі віддавали їх назад в річку, забезпечуючи її повноводність. Зараз у більшості випадків немає і цих боліт. В результаті меліорації, наприклад, у Закарпатті, ці території займають сільськогосподарські угіддя. Тому сьогодні усі ці трансформації заплав треба сприймати як факт і виходячи з цієї ситуації вибудовувати стратегію захисту населення від паводків. Цим питанням займаються Басейнові управління річок в областях Карпатського регіону. Очистка русел і каналів від сміття – це заходи скоріше з мінімізації наслідків, а не попередження першопричин. Так як і нарощування висоти захисних дамб чи будівництва сухих польдерів. До речі, ці заходи хронічно не фінансуються у повному обсязі державою вже десятиліття. Для регіону вкрай необхідно здійснити картування паводкових загроз та ризиків згідно з національною методикою та вимогами Паводкової Директиви ЄС. Тоді буде чітко зрозуміло, які території знаходитимуться в зонах загроз і ризиків. І люди, і влада повинні бути свідомі того, що вода може загрожувати комунальному і приватному майну і, що для його захисту необхідно вкладати додаткові кошти. Отже, нове будівництво у таких місцях коштуватиме значно дорожче.

При цьому потрібно не забувати про роль лісів, цілісного рослинного покриву полонин та заплав. В країнах Євросоюзу вже давно здійснюються проекти з відновлення природного стану заплав у тих місцях, де це все ще можна зробити. Варто також внести зміни у лісове та природоохоронне законодавство України щодо застосування важкої трелювальної техніки у горах, обов’язкове застосування повітряно-трелювальних установок в лісгопах, обмеження рубок суцільно-лісосічним способом та обов’язкової рекультивації трелювальних волоків та тимчасових лісових доріг після закриття лісосік.