Яким був Хустський замок

Відомо, що Хустський замок у середньовіччя був однією з наймогутніших фортець нашого краю. Його спорудили угорські королі і феодали для захисту північносхідного кордону Угорщини, приборкання місцевого населення, а також для захисту природних багатств Марамороша, зокрема солекопалень, які були джерелами величезних королівських прибутків. Фортеця займала надзвичайно вигідне для оборони розташування. Взяти її штурмом було практично неможливо. Замок, як правило, обминали навіть турки і татари.  Про його історію написано чимало. Багатьох цікавило питання: а як виглядав він до того, як влітку 1766 року внаслідок бурі і вибуху порохової башти замок перетворився на руїни. Відповісти на нього зовсім нескладно. В історичній літературі, починаючи з XVI сторіччя, відомо чимало текстових описів. Але до наших днів, як на диво, достовірний малюнок фортеці залишився невідомим.  Ще в дорадянський час дослідники історії краю зіткнулися з відсутністю зображення замку до його зруйнування. Тривалі, безуспішні пошуки... Слід сказати, що два малюнки фортеці вміщено в одній із праць історії Марамороша, опублікованій в 1929 році. Але досить ознайомитись із ними, щоб встановити, що це не репродукції оригінальних малюнків. Зазначимо, що один із згаданих малюнків з невеликим відхиленням співпадає з виявленим останнім часом оригінальним малюнком замку. Отже, ілюстрації слід датувати не XV, а XVIII століттям.  Зображення замку відсутнє також у радянських виданнях, присвячених історії Хуста і його фортеці, в тому числі і в довідникупутівнику «Архітектурні пам'ятники Закарпаття». У всіх цих публікаціях тільки знімки його руїн і то не найновіші. Єдиний приємний виняток  том «Закарпатська область» із серії видань «історія міст і сіл Української РСР», де публікується фоторепродукція рідкісної гравюри. Але і на ній фіксуються лише руїни. 

Яким же був насправді Хустський замок, що відомо нам про вигляд фортеці в минулому? Згідно опису кінця XVI сторіччя, це була складна і могутня фортифікаційна споруда. Завдяки стрімкості і висоті природної вершини (150 метрів)  неприступна. Очевидно, через те відсутні рови, характерні для багатьох замків. До замку вела серпантинна дорога. При вході стояли могутні в'їзні ворота. «Зовнішній замок», який захищався кріпосною стіною і з двох боків вежами, з'єднаними вузьким коридором служив пасткою. Якщо туди проникали вороги, він піддавався інтенсивному обстрілові.  За воротами з внутрішнього боку кріпосної стіни були розташовані надвірні будови. Вздовж вела дорога до «внутрішнього замку», з середніми воротами, над якими також знімалися могутні вежі. Перед воротами був широкий рів, через нього міст. За воротами  житлові та адміністративні приміщення. На стінах «внутрішнього замку» обладнано майданчики для важких гармат. Біля однієї з веж у скелі був викопаний колодязь глибиною 160 метрів. У період осади він забезпечував гарнізон водою. 

«Внутрішній замок» міг захищатися і після взяття ворогом «зовнішнього». На стінах і вежах замку, згідно реєстру 1669 року, було 50 гармат, кілька тонн пороху і близько З тисяч ядер. 

Що ж стосується достовірних малюнків замку, то їх відомо всього кілька. На двох зображено руїни фортеці XVIII століття. Перший, зроблений, очевидно, після знесення бурею замку в 1748 році, а другий  після вибуху порохової вежі влітку 1766 року.  Останнім часом став відомий малюнок Хустського замку, на якому він зображений до зруйнування. Зберігся в рукописному щоденнику директора Мараморошсигетської гімназії Інокентія Шимончича. Над цією працею з історії Марамороша, написаною латинською мовою, автор працював в 1780 1790 роках. До сьогодні вона залишилася неперекладеною і неопублікованою. І Шимончич виявляв і використовував не тільки оригінальні грамоти і документи, але і знімав із них копії. Так потрапив до його щоденника і згаданий малюнок. Його автор залишається невідомим. На цьому латинський напис «Агх Hyst» (Хустська фортеця). Він дає підстави датувати зображення замку XVIII століттям. Як видно з малюнка, внаслідок руйнувань вигляд Хустського замку значно змінився.