Житія святих на 8 серпня (26 липня за ст. стилем)
08.08.2020
1736
0
Пам'ять святого священомученика Єрмолая, пресвітера никомидійського, і тих, що з ним
Також цього дня відзначають: Житіє преподобного отця нашого Мойсея Угрина
Святий Єрмолайпресвітер і співстраждальці його, священомученики Єрміп і Єрмократ, були з причту Никомидійської святої церкви і залишилися зі спалених Максиміянома святих мучеників двадцяти тисяч у церкві, пам'ять яких у місяці грудні у двадцять восьмий день вшановуємо. З них ці три служителі Господні залишилися, ховалися через страх від нечестивих у різних місцях. Проте, де могли, навчали святої віри і до Христа навертали. Бачив же святий Єрмолай святого лікаря Пантелеймона* б і говорив з ним богонатхненними словами, і зробив його християнином. I коли Пантелеймона взяв на муки той же нечестивий Максиміян, цар римський, і питав, від кого він християнської віри навчився, святий не міг збрехати й розповів про Єрмолая, святого пресвітера християнського. Взятий тому був Єрмолайстарець і співслужителі його, раби Христові Єрміп і Єрмократ, і на суд нечестивий їх привели. Допитувані, сміливо визнавали Христа, істинного Бога, із нечистих же ідолів і їхніх шанувальників насміхалися. Через те смертну кару від ката прийняли — потяті мечем, померли. Про їхні страждання написано просторіше у стражданні святого великомученика Пантелеймона у завтрішній день.
Житіє преподобного отця нашого Мойсея Угрина
Відомо про цього блаженного Мойсея, що родом був угрин, любий благовірному і святому князеві і страстотерпцю руському Борисуа. Йому служив із братом своїм Георгієм, якого вбили зі святим Борисом (він впав на пана свого, захищаючи його) воїни безбожного Святополка на Алтіріці. I голову йому відрізали задля золотої гривни, яку поклав на нього святий Борис. Цей блаженний Мойсей один уникнув убивства, прийшов у град Київ до Предислави, сестри Ярославової, і сховався там від Святополка, і молився Богові старанно, доки не прийшов благочестивий князь Ярослав, якого спонукав жаль через убивство братів, і безбожного Святополка не переміг. Коли ж Святополк, утікши в Лядську землю, знову прийшов із Болеславом і вигнав Ярослава, а сам у Києві сів, тоді Болеслав, повертаючись у свою землю, взяв із собою в полон двох сестер Ярославових і бояр його багато, з ними ж і цього блаженного Мойсея вів, скованого по руках і ногах залізом важким. Його ж пильно стерегли: бувбо міцний тілом і гарний з лиця.
Бачила ж цього блаженного у Лядській землі одна жінка із благородних, гарна й молода. Мала багатство і владу велику, її ж муж, із Болеславом пішовши, не повернувся, убитий був на війні. Тому вона, перейнявшись баченою красою, зранилася бажанням тілесної похоті до цього преподобного й почала облесними словами переконувати його, кажучи: «О чоловіче, нащо такі муки терпиш, маючи розум, який легко поможе уникнути таких кайданів i страждання». Відповів їй Мойсей: «Бог так захотів». Жінка ж та мовила йому: «Якщо мєні покоришся, визволю тебе і великим зроблю у всій Лядській зємлі. I будеш володіти мною і всіма моїми володіннями». Зрозумів же блаженний бажання її нечисте і сказав їй: «:Який муж, послухавши жінки, добре вчинив? Адам первозданий жінку послухав і з раю був вигнаний. Самсона, який силою всіх перевершував і ворогів долав, жінка видала іншоплемінникам. Соломон сягнув глибину премудрости, а жінці скорився й ідолам поклонився. Ірод багато перемог вчинив, а жінці підкорився — Йоана Предтечу стратив. Як же я вільним стану, якщо буду рабом жінки, яку від народження не пізнав?» Вона ж сказала: «Я тебе викуплю, і славним зроблю, паном всього дому мого влаштую і за мужа тебе мати собі хочу, лише вчини волю мою: не терплюбо бачити краси твоєї, яка нерозумно пропадає». Блаженний Мойсей сказав їй: «Добре знай, що не вчиню волі твоєї, ані влади твоєї, ані багатства не хочу, але від усього того краща мені душевна й тілесна чистота. Не буде мені, щоб я стратив труд п'яти літ, що дарував мені Господь терпіти в путах цих, невинному, такі муки. Через них же сподіваюся визволеним бути від вічних мук». Тоді жінка, бачивши, що позбавлена такої краси, до другої ради диявольської перейшла, подумавши так: «Якщо викуплю його, то всіляко, хоч і неволею, скориться мені». Послала тому до того, що полонив його, щоб взяв у неї, скільки хоче, лише аби віддав їй Мойсея. Той же, маючи нагоду розбагатіти, взяв у неї десь до тисячі золотих і віддав їй Мойсея. Жінка ж, отримавши владу над ним, безсоромно тягнула його на , негоже діло. Звільнивши його від пут, одягла в коштовні ризи і смачною їжею годувала, тоді, любовно обіймаючи його, примушувала до тілесної похоті. Блаженний же Мойсей, бачивши несамовитість тої жінки, молитві і посту більше віддавався, воліючи Бога ради хліб сухий і воду з чистотою, аніж коштовні наїдки і вино зі скверною. I зразу скинув із себе багаті ризи, як же колись Йосифб, і втік від гріха, ні за що маючи життя цього світу. Осоромлена жінка на такий гнів зрушилася, що замислила голодом заморити блаженного, вкиненого до темниці. Бог же, що дає їжу кожному тілу, який колисьв прогодував у пустелі Іллю, тоді Павла Тивійськогог, і інших багато рабів своїх, що уповали на Нього, не покинув і цього блаженного: схилив на милість одного з рабів жінки тої, і той таємно подавав йому їжу. Інші ж умовляли його, кажучи: «Брате Мойсею, що боронить тобі женитися? Тибо ще молодий, а ця вдова прожила з мужем лише один рік і гарніша від інших жінок, багатство має незліченне і владу велику в Лядській цій землі. Якщо б схотіла, то ані князь не гидував би нею. Ти ж, полонений і раб, не хочеш паном її бути? Якщо кажеш: не можу переступити заповіді Христової, то чи не каже Христос у Євангелії3: «Задля цього покине чоловік батька свого й матір, і приєднається до жінки своєї, і будуть обидвоє тілом одним». Також і апостол4: «Краще женитися, ніж розпалюватися». Він же і про вдів5: «Хочу, аби молоді вдови заміж виходили». Ти ж не зобов'язаний монашим чином, але вільний від того, чому на злі і гіркі муки віддаєшся і так страждаєш? Якщо ж трапиться, що ти помреш в біді цій, яку похвалу матимеш? Хтобо з перших праведників уникав жінок: Авраам, Ісаак чи Яків? Ніхто, окрім нинішніх чорноризців. Йосиф трохи від жінки утік6, але пізніше і він жінку взяв. Та й ти, якщо нині живий від жінки цієї підеш, пізніше (як же думаємо) жінки також сам шукатимеш. I хто не посміється з твого безумства? Чи не краще тобі покоритися цій жінці і бути вільним і паном всього дому її?» Блаженний же Мойсей відповідав їм: «Так, браття і добрі мої друзі, добре мені радите, розумію, що лютіші від зміїного нашіптування в раю Єві слова пропонуєте мені. Примушуєте мене покоритися цій жінці, але ніяк поради вашої не прийму, хоч би мені й померти в путах цих і гірких муках, бо сподіваюся від Бога милість прийняти. I якщо багато праведників спаслися з жінками, то я один, грішний, не можу з жінкою спастися. Але якби і Йосиф підкорився спершу жінці Пентефрієвій, то не царював би в Єгипті потім, коли свою жінку взяв. Бачив же Бог терпіння його попереднє i дарував йому Єгипетське царство.
Тому й роди його хвалять, що цнотливий, хоч і дітєй народив. Я ж не бажаю Єгипетського царства ані не хочу мати владу чи великим бути в Лядській зємлі і виявитися шанованим далеко — у всій Руській землі, але задля Небесного Царства все це зневажив. Тому, якщо живий вийду з рук жінки цієї, то іншої жінки не шукатиму, але чорноризцем (якщо Божа воля) буду. Щобо у Євангелії Христос каже8: «Кожен, хто покинув дім чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи поля імени мого ради — сторицею прийме і життя вічне успадкує». То чи Христа послухати, чи вас? Апостол же говорить9: «:Хто не одружився, піклується про Господнє, як догодити Господові, а хто одружився, піклується про світське, як догодити жінці». Тож, питаю вас, кому належить більше служити: Господові чи жінці? Знаю, що написано й таке10: «Раби, слухайтеся панів своїх». Але на добро, а не на зло. Зрозумійте ви, що тримаєте мене, що ніколи не звабить мене краса жіноча ані не відлучить мене від любови Христової».
Це чувши, жінка інший лукавий помисел у серці прийняла і звеліла посадити блаженного на коня і з багатьма слугами водити по своїх градах і селах, кажучи йому: «:Це все твоє. Чи подобається тобі? Роби все, що хочеш, із цим». Казала ж і людям: «Ось пан ваш, а мій чоловік, всібо, зустрічаючи його, кланяйтеся». Посміявся ж блаженний з безумства жінки, мовив їй: «Марно трудишся, не можешбо звабити мене тлінними речами світу цього ані украсти нетлінне духовне моє багатство. Зрозумій і не трудися марно». Жінка ж гнівно сказала йому: «Хіба не знаєш, що ти мені проданий? I хто забере тебе з рук моїх? Живого тебе ніяк не відпущу, але після багатьох мук передам тебе смерті». Блаженний же сміливо відповів їй: «Не боюся ніякого зла, бо Господь зі мною, Йому ж відтепер (з волі Його) у чернечому житті служити хочу».
I в той час, Бог наставляв, прийшов до блаженного Мойсея зі Святої гори один чорноризець, саном єрей, і одягнув його у святий ангельський чернечий ораз, повчив його багато про чистоту, щоб не віддавав плечей своїх ворогові і тої нечистої жінки не боявся. I так пішов. Шукали такого чорноризця всюди і не знайшли. Тоді жінка, втративши надію, рани важкі наклала на преподобного ченця Мойсея, розтягнула його, звеліла бити палицями, що й земля сповнилася крови його. Ті, що били, говорили йому: «Покорися своїй пані і вчини волю її. Якщо не послухаєш, то на частини розшматуємо тіло твоє. Не думай, що уникнеш цих мук, але після багатьох страждань гірко передаси душу свою. Помилуй сам себе, відклади чернече це шмаття, одягнися в коштовні боярські ризи й уникнеш мук, що на тебе чекають». Відповів їм мужній Мойсей: «Браття, чиніть наказане вам, не зволікайте. Мені ж ніяк неможливо відректися чернецтва і любови Божої, і ніякі муки, ані вогонь, ані меч, ані рани не можуть мене відлучити від Бога і цього великого ангельського образу. Цій же безсоромній і потьмареній жінці, яка виявила свою безсоромність явно, зневажила не лише страх Божий, а й людський сором, негідно примушувала мене до осквернення і перелюбу, ніяк не скорюся ані її окаянної волі не чинитиму». Дуже журилася жінка, як би помститися за свою ганьбу. Написала врешті до князя Болеслава таке послання: «:Сам знаєш, що муж мій убитий на війні за тебе, ти ж дав мені волю, щоб взяла я собі за мужа, кого схочу. Я ж полюбила одного юнака із твоїх полонених, дуже гарного, і, викупивши його, взяла його до свого дому. Дала ж за нього багато золота і все, що в домі моєму: золото, і срібло, і владу, — все дарувала йому, лише щоб захотів бути моїм мужем. Він же це все ні за що не мав. Довго ж і голодом, і ранами я його виснажувала. Але нічого не досягла. Не досить йому було п'ять років бути в кайданах від того, хто взяв його в полон, і ось шостий рік перебуває в мене, і сильно мучений від мене за непослух, що сам на себе стягнув через тверде своє серце. Нині ж i пострижений від якогось чорноризця. Тибо що наказуєш мєні з ним зробити?»
Князь же Болеслав звєлів тій жінці приїхати до нього i Мойсея привезти. Коли ж за велінням його було, бачив преподобного, довго примушував його взяти жінку ту, але не переконав. Пізніше ж мовив йому: «Хто ж такий бездушний, як ти, що багатьох благ і чести себе позбавляє і віддається на гіркі муки?! Віднині хай буде тобі відомо, що життя і смерть лежать перед тобою: або волю пані своєї вчиниш — і від нас шанований будеш, i велику владу матимеш, або, не послухавши, по багатьох муках люту смерть приймеш». Сказав же і до жінки: «Не може куплений тобою полонений бути вільним, але зроби з ним, як паш з рабом своїм, що хочеш, щоби й інші не сміли не слухати пашв своїх». Преподобний же отець наш Мойсей відповів йому: «Яка користь чоловіку (говорить Господь1), якщо світ цілий здобуде, душу ж свою згубить. Чи що дасть чоловік замість душі своєї’? Ти обіцяєш мені славу і шану, а сам їх скоро втратиш, і гріб тебе прийме без нічого. Так і ця нечиста жінка погано вбита буде». Що й сталося за пророцтвом преподобного.
Але перед тим жінка, отримавши на нього велику владу, безсоромно більше тягнула його на гріх, що й звеліла насилу покласти його на ліжку своєму, цілувала й обіймала, але не могла навіть цією звабою притягнути його на своє бажання. Сказав їй преподобний: «Марний труд твій, о жінко! Не думай, що я гріха цього не роблю, бо безумний якийсь чи не можу, але через страх Божий гидую тобою, нечистою». Це чуючи, жінка заповіла по сто ран давати йому щодня. Пізніше ж і таємні члени відрізати йому звеліла. Преподобний же Мойсей лежав, наче метвий, від кровотечі, ледве дихав. цим погоджувався Болеслав і хотів більше догодити жінці задля величі її роду і любови до неї: підняв гоніння велике на чорноризців і вигнав усіх зі своїх володінь. Бог же помстився за рабів своїх скоро. Однієїбо ночі Болеслав несподівано помер, і був великий бунт у всій Лядській землі, бо, повставши, люди повбивали єпископів і бояр своїх, з ними ж і та жінка безсоромна убита була.
Про цей гнів Божий, який був після вигнання чорноризців за постриг преподобного Мойсея, згадував через багато років великий князь Київський няслав. Княгиня його, ляшка, донька Болеслава, просила, наказуючи, щоб не виганяв зі своїх володінь преподобного Антонія і братів його за постриг блаженного Варлаама і Єфрема Євнухад, насправді говорила про теперішнє. Преподобний отець наш Мойсей, трохи набравшись сили, прийшов у печеру до преподобного Антонія, несучи на собі мученицькі рани як хоробрий воїн Христовий, і жив богоугодно, подвизаючись молитвами, постом, чуванням і всіма чернечими добродіяннями, якими до решти пєрєміг всі підступи нечистого ворога.
За превеликі перемоги над блудними нечистими пристрастями, що воювали на цього преподобного, дарував йому Господь силу перемагати і ті пристрасті, з якими інші боролися. Одногобо брата долали пристрасті на блуд. I прийшов, просячи цього преподобного, щоб поміг йому. «Я ж, — казав, — якщо мені щось звелиш, дотриматись того до смерти обіцяю». Преподобний сказав йому: «Ніколи не кажи слова до жінки в цьому житті своєму». Він же обіцяв з усього серця. Тоді святий, наслідуючи першого Мойсея, що робив палицею чуда, торкнувся братового лона своєю палицею, без якої не міг ходити через біль від раніше отриманих ран, — і зразу омертвіли всі нечисті пристрасті в тілі того брата, і відтоді не було більше йому підступів.
Пробув цей добрий воїн Христовий у стражданні і подвизі своєму богоугодному шістнадцять років, тому що п'ять років, у путах полонений, невинно був мучений і вдячно, як Іов, терпів. Шостий рік мужньо за чистоту більше від Йосифа постраждав, тоді десятилітньою безмовністю в печері, рівноангельною, переданою зі святої Атонської гори, засяяв раніше від інших, наче той перший Мойсей десятьма заповідями, через ангелів переданими зі святої Синайської гори. Тому ж і цей наш преподобний Мойсей сподобився справді боговидцем бути: виявився достойним блаженства чистих серцеме. I на споглядання Бога лицем до лиця переселився місяця липня двадцять шостого дня, коли ще жив преподобний Антоній. У його ж печері лежать і донині нетлінно чудотворні мощі святого цього мужа, що не розтлив чистоти.
Перемагає ж мощами своїми Мойсей святий і після смерти нечисті пристрасті, як же побачив Йоан святий богостраждальнийє. Вінбо замкнувся в печері і закопав себе по плечі навпроти мощей преподобного цього Мойсея, коли багато терпів, перемагаючи блудну пристрасть. Пізнішє почув голос Господній, щоб помолитися мерцеві, що навпроти нього, преподобному цьому Мойсею Угрину. Коли те багатостраждальний зробив, зразу визволений був від нечистої боротьби.
Також і іншого брата пристрасного від такого підступу визволив той самий святий Йоан, коли кістку одну з мощей преподобного Мойсея дав пристрасному, щоб приклав до тіла свого, як же про те написано в житії преподобного Йоана Багатостраждального. Хай і нам, щоб визволитися від усілякої нечистоти, буде преподобний цей Мойсей вождем, що наставляє твердо молитвами своїми на путь спасенну, щоб ми з ним поклонилися Лику Бога у Тройці, Йому ж слава нині, і повсякчас, і навікивіків. Амінь.
