Menu

Житія святих на 27 липня (14 липня за ст. стилем)

27.07.2020
98
0

Пам'ять святого апостола Акили із сімдесятьох

Також цього дня відзначають: Житіє прдподобного отця нашого Еліямонаха

Святий апостол Акила, один із сімдесятьох апостолів, був учнем святого апостола Павлаа, і той поставив його єпископом1. Юдей же був, родом із Понтійського краю, спершу перебував в Нала із жінкою своєю Прискиллою, перед тим як повірив у Христа. Коли ж Клавдійцісар* б звелів був відлучитися юдеям з Риму, тоді Акила з дружиною пішов до Коринта. Причина ж того відлучення юдеїв з Риму була така. Коли почалося благовістя Христове в Римі і святий верховний апостол Петро туди прийшов, багато з юдеїв, які жили в Римі, прийняли святу віру в Христа. Ще більше перебувало в невірстві, і була між ними велика суперечка: одні визнавали Христа істинним Месією, інші ж Його відкидали й ображали. Невіруючі юдеї як у Єрусалимі та іншихкраях, так і в Римі злісно повставали на вірних, ані чути нехотіли імени Куса Христа, ще ж і еллінів на те намовляли, гонячи звідусіль вірних. А ті з еллінів, що до Христа навернулися, захищали віруючих юдеїв від невіруючих юдеїв, і здіймався поміж ними галас і сварки, про що стало відомо Клавдіюцісарю. А тому що вірні називали Христа Господом, Сином Божим і Царем Ізраїлевим, злякався цісар, щоб не піднявся народний бунт й інший якийсь не з'явився серед них цар, що хотітиме забрати його владу. Через те звелів всіх юдеїв, вірних і невірних, із Риму і зі всієї Італії вигнати. Ще ж і про іншу причину вигнання того повідомляють: що невірні юдеї звабили на свою юдейську віру царицю Агрипіну, жінку Клавдія.

Тим часом святий апостол Павло, проповїдуючи Христа серед язичників, прийшов з Атен до Коринта, що був стольним градом Ахаї, i зустрів там Акилу з Прискиллою, перебував у них, бо мав одне ремесло з ними, i робив з ними намети, i, навчивши їх вірити у Христа, охрестив. Пробув же Павло в Коринті, сперечаючись з юдеями та еллінами про Христа i навчаючи слова Божого, рік і шість місяців, тоді відплив до Сирії. Рушили за ним Акила і Прискилла, як за учителем своїм і провідником до спасення, прив'язавшись до нього духовною любов'ю. I пристав святий Павло з ними й іншими послідовниками своїми в Ефесі. Захотів же у празник Пасхи, що надходив, бути в Єрусалимі, тому залишив в Ефесі Акилу і Прискиллу, щоб навчали ефесян святої віри в Христа Куса, а сам пішов до Єрусалима, обіцяючи знову повернутися3 до них в Ефес.

Після відходу Павла в намірену його путь прийшов до Ефеса Аполлонюдей, родом з Олександрії, муж вчений і сильний у книгах. Він мав знання про путь Господню і горів духом, говорячи і навчаючи достеменно про Господа, хоч не знав ще хрещення у Пресвяту Тройцю, лише Йоанове хрещення проповідуючи. Чуючи сміливі слова того Аполона на зібраннях, Акила і Прискилла взяли його до себе й точно розповіли йому про путь Господню4. Після того святий Павло повернувся з Єрусалима в Ефес і написав звідти Перше послання до коринтян, що вірили в Христа, закінчуючи його так: «Вітають вас у Господі вельми Акила і Прискилла, з домашньою їх Церквою». Тобто зі своєю челяддю.

Коли помер цісар Клавдій, знову дозволили юдеям жити в Римі, і поверталися вони кожен на попереднє своє місце в Пали, до перших своїх маєтків. Тоді й Акила з Прискиллою повернулися до Рима. Коли ж Павло святий знову до Коринта прийшов і написав звідти Послання до римлян, не забув у ньому передати своє вітання цим любим учням своїм, кажучи в останній главі так6: «Вітайте Прискиллу і Акилу, співробітників моїх у Христі Кусі, які за душу мою свої шиї поклали, їм же не я один дякую, але і всі церкви поган». Недовгий час святий Акила затримався в Римі, знову пішов до Азії з подружжям своїм, учинив учитель його Павло проповідувати слово Боже, поставивши його єпископом. Прийшовши до Ефеса, помагав у трудах святому апостолові Тимотею, учневі Павловому, якого святий Павло поставив ефесянам за єпископа i залишив там, про що в першому до нього посланні, з Лаодикії написаному, говорить7: «Як просив я тебе зостатися в Ефесі, йдучи в Македонію». Після того як святого апостола Павла переслідували єрусалимські юдеї, його, веригами зв'язаного, привели до Рима. Звідти він написав Друге послання до Тимотея в Ефес, де знову згадав і цих любих своїх учнів, кажучи8: «Вітай Акилу і Прискиллу». Проповідував Акила святий Христа в Азії, і Ахаї, і в Іраклії — багато людських душ привів до спасення, з ідольської несамовитости до Богорозуміння навернув й охрестив. Пройшов же й інші краї, благовістуючи всюди Царство Боже і вірою святою просвітлюючи. І багато ідолів розбив, і церкви підняв, і священиків поставив, і напасти немало витерпів. Убитий був невірними і знайшов спочинок на небі з іншими святими апостолами в благодаті Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава навіки.

Житіє прдподобного отця нашого Еліямонаха

Преподобний Елій серед монахів у єгипетських пустелях просіяв постницькими подвигами й добре угодив Богові. Він , із дитинства відданий був до монастиря на службу Господові, і в повстримності вихований, і в цнотливості наставлений, покірности і смирення навчений, сподобився благодаті Божої і прийняв дар чудотворення з юности своєї. Ще коли був хлопцем, послали його принести вогонь. Взяв гаряче вугілля в одяг, приніс до старця, і не обпалився одяг його. Те бачачи, брати дивувалися чудові й хотіли наслідувати дивне життя молодого хлопця, що старих перевищував святістю. Якось ходив цей блаженний Елій сам пустелею, захотів з'їсти меду й побачив найкращі медові стільники, що лежали на камені. І зрозумів, що то ворожий підступ, почав сам собі докоряти, кажучи: «!ди від мене, звабливе бажання, написанобо10: «Духом ходітє і пожадливости тілєсної не будете чинити». I зразу пішов з того місця і в найглибшу пустелю увійшов, перебував у пості, тіло своє, наче за нестримність, голодом мучачи й караючи. На третій тиждень свого посту побачив, що в пустелі на землі лежать гарні яблука й інші найкращі садові плоди. I пізнав, що то зваба ворожа, мовив: «Не скуштую нічого ані не торкнуся ні до чого з цього, щоб не спокусити брата мого — душу мою, написанобо11: «Не їжею єдиною живе людина, але кожним словом Божим». Постив він і четвертий тиждень, задрімав трохи і бачив, що став перед ним у видінні ангел Господній і сказав: «Встань і що знайдеш покладене перед тобою, без сумніву з'їж і підкріпися». Коли прокинувся, побачив джерело живої води, а біля нього зілля якесь пахуче й дуже солодке на смак. З'їв Елія того зілля, і з джерела випив, і відчув силу у своєму тілі. Розповідав потім братам, що ніколи більше не траплялося йому насолоджуватися такою їжею. Пішов звідти далі, знайшов печеру й оселився в ній на якийсь час. Коли ж тілесне єство потребувало необхідної їжі, схиляв коліна, молився — і зразу невидима рука клала йому чистий і теплий хліб, і оливки, і різні овочі.

Якось пішов преподобний відвідати в пустелі братів, що в скруті перебували, ніс їм їжу із тих благ, які йому Бог посилав. Був у дорозі, несучи тяжкий вантаж, коли побачив диких ослів, що ходили пустелею і паслися. Покликав їх, кажучи: «В ім'я Господа нашого Ісуса Христа, хай прийде сюди один з вас і понесе вантаж мій». I зразу один зі стада, найкращий осел, у повній покорі до нього підійшов. Він же поклав на нього вантаж і сам сів, і скоро дістався до келії пустельних братів, і звеселив їх принесеною їжею, осла ж відпустив у пустелю. Іншого разу прийшов до одного пустельного монастиря в неділю зранку й побачив, що не відправляється в церкві служба. Спитав про причину, чому день Господній зостався без служби. Сказали брати, що пресвітер живе на тому березі ріки і не прийшов до них, бо боїться крокодила, що з'явився в ріці і багатьох людей поїдає. Святий же мовив до них: «Якщо хочете, я піду й покличу вам пресвітера».

Брати ж сказали: «Нема такого, щоб тебе перевіз туди, всі бояться наблизитися до тої переправи через страх перед крокодилом». Святий же Елій, покладаючись на Бога, пішов. Коли був на березі ріки, прикликав ім'я Господнє — тоді наблизився до нього звір, і той, що звик губити людей, що траплялися йому, за Божим велінням став перевізником для праведного: з покорою і страхом прийняв святого на хребет, перевіз через ріку і поставив на тому березі. Преподобний же скоро дійшов до пресвітерового мешкання і просив його, щоб прийшов до братів. Пресвітер же, не знаючи його, питав, хто він і звідки. Той же розповів, що недавно до монастиря прийшов. Бачив пресвітер, що прибулець мав старий полатаний одяг, зі слів же добрий норов Божого чоловіка пізнавав і мовив до нього: «Поганий одяг тілесний, добрий же і прегарний одяг душевний маєш, о брате». I встав, пішов з ним до обителі. Коли прийшли до ріки і не було чим переправитися, сказав преподобний до пресвітера: «Не сумнівайся, отче, Бог нині нам зразу приготує човен». I покликав великим голосом крокодила. Той почув голос святого, зразу до нього прибув і лагідно підставив їм хребет, щоб сідали на нього. Преподобний же Елій перший на крокодила зійшов, прикликав і пресвітера, кажучи: «Ходи, отче, не бійся». Пресвітер же, побачивши звіра, злякався і втік назад. Брати ж, що на другому березі стояли, дивилися на те чудо, як Божий чоловік долає ріку, везений крокодилом, і дивувалися з жахом. Преподобний же, перепливши ріку й вийшовши на берег, і звіра за собою виволік. Сказав йому: «Краще тобі померти самому, аніж багатьох людей губити і з'їдати їхні тіла». I зразу крокодил впав мертвий.

Пробув Елій святий у тому монастирі три дні, навчаючи братів богонатхненними словами. Ясновидний, він знав помисли кожного, і бачив совість кожного, і кожному окремо казав, кого що перемагає. Одному казав: «Дух нечистоти тебе розпалює, брате». Іншому ж: «Гнівом розпалюєшся». Іншому ж: «Лакомство тебе полонить». Іншого інша якась пристрасть, казав, долає. Також і чесноти добродійних ченців на користь інших явними творив, називаючи одного лагідним, іншого — праведним, іншого — терпеливим, іншого — послушним, іншого — що їншу якусь чесноту має: їхнє життя і всі діла, таємно вчинені, добрі і погані, відкриті йому були від Бога. I кожен, кого перемагали пристрасті, розповідав про себе, що так було, як Елій казав, і розчулювалися серцями, і життя своє виправляли. Після достатніх духовних бесід сказав до них преподобний отець: «Приготуйте трапезу, осьбо подорожні брати прийти хочуть». Коли готувалася трапеза, за словом святого, брати, які здалеку йшли, зайшли до монастиря. Чесно їх прийнявши та почастувавши, святий Елій пішов у пустелю. Просив же його один із братів, щоб звелів йому перебувати з ним у пустелі. I сказав йому святий: «Важке це діло, брате, і великого труду потребує, проти диявольських спокус міцно стояти і багато терпіти треба». Брат же той обіцяв все витримати, і прийняв його святий, і звелів йому жити у другій печері. Коли ж настала ніч, напали на брата біси: спершу невидимо, нечистими помислами ум його бентежачи, тоді й видимими страшними примарами кинулися на нього, душили й намагалися його убити. Він же вибіг з печери, побіг до преподобного і розповів йому про біду. Старець же швидко утішив брата, утвердив у терпінні та вірі, відвів його знову до печери, зробив пальцем знак хреста, хресним знаменням загородив і звелів йому, іменем Господнім озброївшись, без страху перебувати. I жив той брат далі в пустелі, не пошкоджений бісівськими підступами, сподобляючись їжі, яку невидима рука подавала і якою і преподобний його наставник був годований від Бога. Досягнув же святий Елій глибокої старости, багато чуд зробивши, і переставився до Бога, якому ж угодив, і був зарахований до лику преподобних, що на небі стоять перед престолом Отця, і Сина, і Святого Духа, одного у Тройці Бога, Йому ж слава нині, і повсякчас, і навікивіків. Амінь.

ЗнахоДимо ще чуДа святого Елія у житії святої мучениці Євгенії 24го груДня. Його ж і місяця червня в 3ій День у житії святого Левкія нповнника згаДано, але невіДомо, чи це той самий Елій, що нині згаДуємо, чи інший, обиДва мають оДнакове ім’я і час, виДається, той самий. ОбиДва в єгипетських краях просяяли і в юнацькі роки вугілля у своєму оДязі носили, різниця лише в тому, що той був еліопольським єпископом, цей же був лише монахом, як написано, про єпископство його не згадано. Хто хоче, хай прочитає тут i там i порївняє. Ми ж не сміємо ні Двох в оДне зливати, ані одного на два розділяти, залишаємо те на церковний розсуд.

У той самий день пам’ять святого мученика Юста Римлянина, що під керуванням тривуна Клавдія воював. Коли йому з’явився в повітрі наче кришталевий хрест, зразу повірив у Христа і роздав маєток свій убогим. Схоплений був від ігемона Магнентія, багато за Христа мучений, через спалення на вогні помер.

У той самий день пам’ять преподобного Онисимачудотворця, який був із Кесарії Палестинської, за царювання Диоклетіяна.

Залиш коментар

Зайдіть на сайт

Нема фото

Категорії