Закарпатець встромив ножа зятю у груди

Сімейні розбірки напідпитку мало не закінчилися трагедією. Звичайна побутова сварка переросла у поножовщину у Берегові. Поконфліктували тесть зі співмешканцем доньки. Взаємні словесні образи закінчилися викидом адреналіну та бійкою.

Тож що стало причиною непорозуміння? І чим закінчилася ця історія. Про це – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Мало не зарізав

Василь (імена дійових осіб із етичних міркувань замінено) був уродженцем села Берегуйфалу з освітою 8 класів, інвалідом І групи. Жив у Берегові, ніде не працював. Проблем із законом раніше в нього не було, аж поки не поскандалив із зятем.

Як наголошується у Єдиному державному реєстрі судових рішень, «12 липня 2024 року приблизно о 3 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за місцем свого проживання під час сварки зі співмешканцем доньки, що виникла на ґрунті неприязних стосунків» чоловік схопив кухонний ніж і наніс ним нещасному «удар в ділянку грудної клітини справа». Своїми діями він заподіяв Миколі «проникаюче поранення у вигляді колото-різаної рани грудної клітини на рівні проекції 6-го ребра», що згідно з висновком судово-медичної експертизи відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Не бачив, чи перед ним ніж, чи виделка?

Свою провину в суді Василь визнав тільки частково, мовляв, погано бачить, а ніж просто був поруч.

«Влітку 2024 року Микола проживав у мене, був співмешканцем моєї доньки, – запевнив він. – Крім того, у квартирі разом зі мною живе лежачий та важкохворий, повністю сліпий дядько. Він самостійно покидати житло не може. Одного разу Микола покликав мене та інших знайомих допомогти винести меблі із його квартири, яка знаходиться неподалік. Він тоді продав її або планував продати. За допомогу дав мені 100 гривень. Після цього я із своїм знайомим протягом дня випив 2-3 склянки вина. Вже вдома в себе в кімнаті увечері нарізав собі овочевий салат, тому ніж залишився там. Уночі прийшов п’яний Микола та ліг відпочивати. При цьому я сидів біля нього на ліжку навпроти вікна. Не можу пригадати, чи ми вживали з ним алкоголь. Не пам’ятаю і те, про що говорили. Проте між нами зав’язалася сварка. Він почав нецензурними словами висловлюватися на адресу моєї доньки, з якою раніше жив. Оскільки у мене проблема з пам’яттю, деталей не згадаю. Але раптом Микола вдарив мене кулаком у хворе око. Я на нього давно не бачу, тож одразу впав на підлогу. Після цього він устав із ліжка на наніс мені руками та ногами декілька ударів у область грудей, плеча та рук. Під час конфлікту мені випадково потрапив до рук якийсь предмет. Тоді я не знав, що це, тож наніс ним удар у бік Миколи. У яку саме частину тіла – не бачив. Тільки після цього помітив, що це кухонний ніж та що ним я заподіяв йому поранення. Після цього Микола попросив, аби я викликав швидку допомогу. Але через проблеми з зором зателефонувати я не зміг. Тоді він сам викликав медиків».

Також Василь додав, що не знав у найбільш критичний момент, чи в нього в руках ложка, чи виделка, чи власне ніж. За його словами, вдарив колишнього він зятя через злість, а про те, що серйозно поранив його вже дізнався після затримання.

Микола ситуацію побачив трохи з іншого боку.

«Я 10 років прожив із його донькою. У нас є спільна шестирічна дитина, – наголосив він. – Коли мене мобілізували на військову службу, приблизно півтора роки тому, Карина переїхала до Києва. У липні минулого року між нами з Василем були хороші стосунки. Я жив у його однокімнатній квартирі. Одного разу ми із друзями відпочивали, варили бограч, пили багато горілки та пива. Вже було темно, коли повернувся до квартири. Був сильно п’яним. Приліг у кімнаті. Приблизно через дві години ми разом пили вино, яке я приніс. Потім ми посварилися через те, що його донька мене покинула і я вже три роки не бачив власну дитину. Почав говорити на її адресу образливі слова. Василь намагався мене зупинити. Я вдарив його, він у відповідь нецензурно вилаявся. Після цього пішов на кухню, повернувся і штурхнув мене ножем. Цього я не очікував, ножа його в руках не бачив, думав, що хоче присісти біля мене. До місця поранення приклав шапку, викликав по телефону швидку допомогу та спустився з квартири на подвір’я, куди саме під’їхала карета швидкої. Крім удару ножем Василь мене не бив ні руками, ні ногами».

Берегівський районний суд визнав Василя винним за ч. 1 ст. 121 КК України та призначив йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Утім вирок одразу ж замінив більш лояльним – трирічним іспитовим терміном.