Деревообробне підприємство з Великого Бичкова постачає меблі в Європу
Про це йдеться на сторінці Закарпатської обласної ради у фейсбуці.
Раніше товариство постачало в Європу меблі для всесвітньовідомого концерну ІКЕА, зараз диверсифікувало продажі та тепер це різні торговельні та меблеві фірми у шести країнах світу.
Виробництво було створено ще 1992 року. У 2010-му його викупило інше підприємство, яким зараз керує обласна депутатка Ірина Мацепура. Букові, дубові, ясеневі стільці, щити, стелажі, кухонна та спальна група – далеко не повний перелік товарів «ВГСМ». Деревина – виключно закарпатська.
Переживши чимало штормів у вигляді економічних криз, пандемії COVID-19, а тепер ще й війни, підприємство продовжує працювати, сплачуючи на місяць майже один мільйон гривень різних податків. «ВГСМ» забезпечує роботою 250 працівників.
«Їх могло б бути більше, – пояснює керівниця. – Але тогорічні, на 30%, здорожчання деревини при тридцятивідсотковому скороченню обсягів рубок з’їло практично всі наші доходи та вдарило по всім. Багато подібних підприємств і підприємців взагалі не витримали. Особливий удар прийшовся по тих, хто виготовляв меблеву заготовку. Добре почувають себе підприємства, які роблять кінцевий продукт. В цілому галузь втратила понад 2,5 тисячі робочих місць. Тільки на нашому підприємстві ще недавно працювало 500 людей».
Ірина Мацепура – досвідчений менеджер. Вона – інженер-економіст, закінчила лісотехнічний інститут у Львові, а ще один фах юриста-адвоката дозволяє знатися на тонкощах юридичної сфери.
На її виробництві велика увага приділяється автоматизації.
«Майбутнє меблевої промисловості буде належати багатоопераційним верстатам. Міняються і люди - наші працівники більше люблять не за верстатом працювати, а дивитися, як автоматизована машина виконує операцію. Для цього потрібно оновлювати парк верстатів і задавати їм програму», – каже пані Ірина.
Філософія підприємства – максимум товару з мінімуму деревини. У «ВГСМ» все до найменшої трісочки та навіть тирса переробляються.
«Чим глибше ми переробляємо деревину, тим менше її треба, – зазначила Ірина Мацепура. – З іншого боку, Великий Бичків і навколишні села негазифіковані, не перший рік дуже гостра проблема забезпечення населення паливними дровами, з осені починається ажіотаж. Причина цього, в першу чергу, – зменшення обсягів рубок лісу та зменшення постачання на ринок дров як лісгоспами, так і деревообробними підприємствами району. Також дуже високі ціни на брикет, щепу, пелети – вони практично стали недоступними мешканцям. А щодо лісу, то ми як рубаємо, так і поновлюємо його, розуміючи на сьогодні актуальність екологічних проблем в Україні та світі, ставимося до цього з повною відповідальністю».
Володимир Чубірко поспілкувався з працівниками на виробництві. Усі вони – мешканці Бичкова. У багатьох жінок хтось із родини несе службу на фронті.
