Menu

Раніше до Словаччини возили цигарки, тепер банківські картки

17.11.2022
201
0
Щоб набути повноправного членства в ЄС Україна, отримавши статус кандидата у червні цього року, повинна виконати багато зобов’язань. Частина з них стосується сфери митної та прикордонної служб. Закарпаттю у цьому сенсі пощастила: межує з чотирма державами, значна ділянка кордону (97 км) – спільна з дружньою Словаччиною, яка є членом ЄС та НАТО.
 
Нещодавно досвідом роботи на контрольно-пропускних пунктах, де пропускають пішоходів та велосипедистів, обмінювалися прикордонники та митники Словаччини й України. Зустрічі відбувалися у рамках Міжнародного українсько-словацького проєкту «Безпечний та інклюзивний кордон між Словаччиною та Україною» (SIBSU), що реалізується Бюро прикордонної поліції та поліції у справах іноземців Президії поліцейського корпусу МВС Словаччини, Митним директоратом Словаччини, словацькою Асоціацією зовнішньої політики у партнерстві з Державними прикордонною та митною службою України, УжНУ, Пряшівським університетом та Центром аналізу регіональних ризиків за підтримки «Apenhet» (Норвегія).

Перехід у селі Убля зі словацького боку (Малий Березний – з українського) розрахований на пішоходів, велосипедистів та легкові автівки. зараз на цьому переході зовсім невеликі черги, буває і по 2-3 машини. Дуже рідко зараз у Словаччину на цьому КПП заїжджають ті, хто рятуються з українських областей з активними бойовими діями. Хоча кілька місяців тому вся митна та прикордонна служба на Ублі спільно з жителями довколишніх сіл цілодобово рятувала українців: оформлювали, годували, зігрівали, розвозили до житла.

Мирослав Потоцький, керівник прикордонної застави «Убля», працює тут більше 10-ти років. Найбільш емоційними за всю службу стали кілька тижнів після початку війни в Україні. «З 24 на 25 лютого у нас було -6 градусів. А тоді йшли жінки з немовлятами, треба було не тільки пропустити, але і зігріти. За пунктом пропуску зразу готували їсти, армія допомагала, гуманітарні організації, - розповідає Мирослав Потоцький. – Черга стояла на 10-12 км в український бік». Українським біженцям надавали інформацію, оформлювали необхідні документи, щоб вони могли влаштуватися у Словаччині або шукати собі прихисток в інших країнах Європи. Вже 25 лютого о 23.00 словацьким прикордонникам надійшла інформація, що Україна припиняє пропуск чоловіків призовного віку. Тоді, за словами Мирослава Потоцького, знову були сльози та емоції. Адже тим чоловікам, хто не встиг оформити документи на боці Словаччини довелося повертатися назад, розлучаючись з родинами.  

За деякий час, кажуть словацькі прикордонники, черга перебазувалася на словацький бік. І це вже були не переселенці, а українці, які, скориставшись тимчасовим полегшеннями у сфері розмитнення авто, закуповували машини закордоном та ввозили в Україну. Зокрема, і через словацько-український кордон.

«Серед машин, які ввозилися, були і авто преміум-класу, - згадує Іветта Лєсова, керівниця митного посту «Убля». – Черга стояла аж до села Подгородь  (за 15 км від Ублі). Зараз українці перевозять інше- банківські картки, з яких на словацькій території в банкоматах знімають готівку». Через це, за словами Іветти Лєсової, часто у банкоматах не залишається грошей для місцевих жителів, що викликає незадоволення словацьких громадян. Загалом, каже керівниця митного посту, і війна і перед тим ковід зменшив кількість випадків контрабанди. А різні формати, до чого вдавалися і вдаються українці, аби незаконно перевезти, найчастіше це цигарки, до Словаччини, представлені у невеликому музеї, який влаштували словацькі митники у приміщенні КПП «Убля». Тут і традиційні фото з шинами, напакованими цигарками, коробки з тортами, в яких ховають недозволені предмети, багатошаровий одяг та ще багато цікавих «ідей», які виявляли на митниці в «Ублі».

Наразі через кордон у Словаччину, розповіли на зустріч митники, не можна ввозити навіть бутерброди. Жодної ковбаси чи масла, не кажучи вже про сало. Заборонили два роки тому завозити також квіти та вазони. Одна людина можна подорожувати з максимум 2 пачками цигарок та літром алкоголю (22%).  Щодо готівки, до без декларації – до 10000 євро, що більше- необхідно декларувати. Натомість з України словаки завозили (наразі їздять в нашу країну дуже рідко), шоколад, олію, солодощі. А також був популярним медичний туризм, особливо стоматологічний.

Українці при ввезенні валюти, за словами керівниці митного посту, дотримуються норми. «Завозили також золото, срібло. Валюту декларували у нас, щоб далі купити житло в Європі. Ми підписуємо такі декларації і раз на місяць виправляємо у Братіславу у фінансову поліцію», - пояснює Іветта Лєсова.

З 1 жовтня на КПП «Убля», як і на решті прикордонних пунктах Словаччини, повернулися довоєнні вимоги для тих, хто в’їжджає в країну. Необхідно мати як паспорт, так і сертифікат про вакцинацію, страхові поліси тощо.  

Звідси швидше можна потрапити всередину держави

КПП "Малі Селменці – Вельке Селменце" – один з найулюбленіших переходів через українсько-словацький кордон для тих, хто хоче швидко потрапити до ЄС, це пішохідний перехід, який з’єднує дві частини села, яке колись було один населеним пунктом до завершення Другої світової війни і належало до території Чехословаччини.

«З одного боку через те, що наша ділянка - це переважно рівнинна місцевість, це полегшує нагляд. Але через те, що кордон близько до дороги, то люди швидше потрапляють всередину держави. І наші поліцаї мусять реагувати швидше, маючи менше часу, - коментує капітан Анастасія Гонідякова, заступниця директора митного пункту «Вельке Селменце».-- Великою допомогою є система камер спостережень. Також у викритті допомагають кінологи з добре тренованими собаками і технічні засоби».

Прикордонний перехід  у Вельких Селменцях – специфічний. Тут не тільки можуть переходити пішоходи і велосипедисти, але й тільки громадяни України і ЄС, Перехід працює тільки з 8 ранку до 20 вечора і цілий ніч закритий. Це вимагає пильнішого патрулювання вночі.

До війни словацькі поліцаї співпрацювали з українськими прикордонниками і проводили раз у місяць спільні патрулювання. Наразі така співпраця призупинена. Про це розповів майор Любош Палацка, керівник прикордонного відділення посту Велькі Селменці. 

З початку повномасштабної війни пункт пропуску перейшов на цілодобову роботу, але віднедавна повернувся у звичні рамки роботи. Бували місяці, коли тут пропускали по 15 тисяч людей за місяць. Зазвичай за місяць тут проходить від 1500 до кількох тисяч осіб.

«Наш перехід був відкритий у грудні 2005 року,  це було намагання поєднати спростити перехід тим сім’ям, які були розділені після Другої світової війни, - пояснює Анастасія Гонідякова. -  Але далі розкрутився бізнес, торгівельний туризм. Переходили сотні тисяч громадян, перевозили цигарки, алкоголь. На початку не були прописані чітко норми, скільки можна завозити.  Блок цигарок можна було провозити і кілька разів на день. Потім ввели норму: 1 блок на тиждень (2008 рік)».  

Пункт переходу на словацькому боці щоразу намагаються покращувати. У  2014 будівлю оновили за 360 тис. євро, у 2019 –му додатково покращили смуги переходу, заскливши їх для збереження тепла. Наступний проект- забезпечити смуги опаленням, щоб умови були ще більш комфортними для людей.

Українські прикордонники та митники оглянули також технічне оснащення переходів. Крім системи відеоспостереження, кожен пункт як в Ублі, так і у Вєлких Селменцях обладнаний приладами, які фіксують температуру тіла людини, що стало актуальним після запровадження карантинних заходів у зв’язку з COVID- 19. Фахівці обговорили також відновлення спільних патрулювань українсько-словацьких пунктів та інші можливості співпраці.

Підготовано: Ужгородський прес-клуб
Залиш коментар

Зайдіть на сайт

Нема фото