Закарпатські фермери не знають, що робити з вирощеною городиною
Іван Бабич із села Заріччя Закарпатської області має дві великі теплиці, вирощує ранню городину.
“Саме підійшли ранні огірки, — каже. — Сусід узяв частину городини, щоб продати в районі на ринку, який поки що не закрили. За цілий день майже нічого не купили — нема людей! За два тижні буде рання капуста. Де її продавати?
Витрати на теплиці, добрива та оплату праці робітників дуже великі, а прибутку катма. Раніше частину товару забирали постійні гуртові покупці, які потім реалізовували городину на ринках. Усі вони скасували заявки на закупівлю. Клієнти, які приїжджали до села власним транспортом і забирали товар, тепер не можуть цього зробити, бо сусідні області закрили. Скрізь блокпости, проїхати неможливо”.
Любов Шриглій має шість теплиць, де вирощує квіти і розсаду.
“Уже півтора тижня, як товар мав бути на ринках, але вони закриті, — зітхає. — Частину квітів викинула, бо зів’яли. Усіх працівників довелося звільнити. Нема чим за роботу платити. Збитки жахливі. Гуртові покупці до нас не доїжджають. Як ще продати товар — не уявляю.
Багато людей мають невеличкий город біля хати і хочуть купити розсаду. Дзвонять, просять щось придумати, але я нічого не можу вдіяти”.
“Мені через тиждень треба буде збути три тонни ранньої капусти, — каже Іван Бабич. — Вона не може лежати у підвалі, її потрібно продати відразу. Через інтернет це робити не вдається. Висилати поштою не варіант, бо який буде стан городини? Вона просто не доїде до покупця! Ми вже готові продавати все за копійки, аби не бачити гори зіпсованої городини, в яку вклали свою працю”.
Заріччя постачало овочі, квіти і саджанці на ринки найбільших міст країни. “Вся Україна їла наші капусту, перець, огірки та помідори, які продавали на базарах, — відзначає селянин. — Нині ж українські супермаркети закуповують городину за кордоном, тим часом наші, українські овочі гниють…”.
Фермер Павло Василенко не може опанувати емоцій. Збитки цього року будуть величезні — він навіть не брався їх підраховувати.
“Я все життя працюю на землі. Це мій хліб, і от його у мене забрали, — каже чоловік. — Я завжди продавав городину на ринках. А зараз усе псується на очах… Ми також люди. Нам потрібно годувати сім’ю. У мене діти, внуки. Це будуть величезні втрати для всіх”.
