Запас вологи у ґрунті захистить від підмерзання

Осінь – пора посиленого росту і зміцнення коренів, тому необхідний щедрий полив

Рясний запас вологи в ґрунті збереже плодові культури від підмерзання взимку. Що варто зробити на початку листопада у наших садах. Насамперед видаліть хворі, нежиттєздатні дерева і кущі, а на їхнє місце посадіть нові саджанці, підготуйте посадкові ями до весни. Дерева, посаджені восени, у перший рік на зиму варто підсапувати землею чи торфом на 30-40 см. Однак у наступні роки на зиму їх можна не підсапувати.

Зараз варто провести основне підживлення дерев і кущів органічними і фосфорно-калійними добривами. Суницю добре підживити зольним лугом або просто посипати землю в міжряддях деревним попелом (при готуванні лугу беруть 2 склянки попелу на 10 л води, для дезінфекції у розчин додають марганцевокислий калій). Використовують його і для підживлення дерев.

При перекопуванні ґрунту на садовій ділянці краще використовувати не лопату, а вила – у цьому разі менше ушкоджуються поверхневі корені, особливо в ягідних кущів. Ґрунт у малини зазвичай не перекопують протягом усього року, у тому числі й восени, – його лише злегка рихлять і мульчують (засипають сухим торфом або гноєм). Те ж саме стосується й обліпихи.

Посадку плодових дерев та ягідних кущів треба закінчити хоч за 2-3 тижні до стійких морозів. Обрізку дерев краще перенести на весну.

Штамби й основи гілок варто на зиму побілити.

Для профілактики і знищення на корі мохів і лишайників дерева після опадання листя обприскують 6–8-відсотковим розчином залізного купоросу. Однак не варто застосовувати інші хімікати, особливо олійні емульсії. Це треба буде зробити навесні, до розпускання бруньок. Осіннє обприскування такими препаратами знижує зимостійкість дерев.

Обробку пристовбурних кіл починайте з внесення органічних і мінеральних (фосфорно-калійних) добрив, а при необхідності – і вапна. Урахуйте, що зараз настав найкращий час для внесення добрив.

Суперранній урожай

Те, що бульби картоплі, які залишилися після збирання, наступного року можуть зійти, знають усі. Ось тільки врожаю вони практично не дають.

Це аж ніяк не через те, що бульби виявилися «підзимовими». Просто вони перебувають на занадто великій глибині, тому дають тільки дрібні плоди. Якщо ж саджаємо картоплю під зиму, то можна виростити дуже ранній урожай «другого хліба». Скоростиглість «озимої» картоплі – не єдине достоїнство осінньої посадки. Такі рослини краще використовують зимово-весняну вологу, встигають сформувати врожай до спеки, закінчують ріст до появи фітофтори і практично не вимагають обробок від хвороб.

Увага! Осіння посадка картоплі – справа ризикована, тому не треба на неї витрачати все насіння бульби. Не більше половини, друга половина залишиться для підстрахування на весну.

Правила посадки підзимової картоплі

Для того щоб підзимова картопля вродила, потрібно дотриматися певних правил. По-перше, захистити бульби від ґрунтових шкідників і кореневих гнилей. За два тижні треба винести насіння на сонячне місце, де воно за цей час добре прозелениться. «Озеленення» можна вважати закінченим, якщо бульби стали зеленими не тільки зовні, але й усередині, що легко перевірити, розрізавши картоплину. На таку збагачену соланіном картоплю мало знайдеться їдців у ґрунті.

А потім уже почнуться заморозки, і рослини до весни будуть у безпеці.

Після того як картопля підсохне, саджаємо її під зиму. Ґрунт для такої посадки має бути підготовленим – перекопаним. У лунки вносять попіл по склянці. Таке добриво підвищить навесні зимостійкість сходів.

Глибину посадки залишаємо звичайну – 8-10 см. Зверху грядку ще потрібно замульчувати шаром 10-15 см соломи або очерету. Без такого утеплення посадки можуть сильно постраждати у відлиги, коли спровокується ріст бульб. Шар мульчі створить ефект термоса і врівноважить перепади температур.

А щоб навесні не було залисин – саджаємо в кожну лунку по 2 бульби, для економії посадкового матеріалу вибираємо під посадку шрапнель. Кожний рядок накриваємо до весни очеретяними матами.
Що треба знати городнику про сидерати

Користь зелених добрив важко переоцінити. Вони поліпшують структуру ґрунту, збагачують його живильними речовинами, насичують азотом, зупиняють ерозійні процеси, пригнічують ріст бур'янів, розмноження шкідників і хвороб, сприяють активній життєдіяльності дощових хробаків і корисних мікроорганізмів… І все це при мінімальних затратах праці та фінансових вкладеннях!

Саме з цієї причини про сидерати чимраз більше рекомендують використовувати. Однак тут є свої тонкості.
Вплив різних культур

Обирати, що висіяти на своїх грядках у ролі сидератів, не варто навмання, адже кожна культура, яку використали як зелене добриво, має здатність підсилити той чи інший ефект поліпшення ґрунту.
Скажімо, якщо існує потреба у профілактиці грядок проти парші, нематоди, різного роду гнилей і дротянки – відмінним вибором стануть гірчиця біла, редька оліїста, ріпак, овес і чорнобривці.

На важких ґрунтах добре «попрацюють» як розпушувачі фацелія однолітня, лядвенець рогатий, редька, овес, вика, жито, гірчиця, рапс і гречка.

Для ефекту «два в одному» (розпушення і збагачення мінералами) гарні бобові – вони не тільки насичують верхні шари ґрунту фосфором і азотом, але й сприяють поліпшенню його структури.

Гречку, вику, люцерну і фацелію вирощують і для одержання великої кількості вегетативної маси, яку використовують для мульчування.

Боби кормові висівають для зниження кислотності ґрунту. А сильно ароматні культури (чорнобривці, люпин, буркун, фацелію, ріпак, гірчицю білу) ще й для відлякування від грядок шкідників.

Щоб був максимальний ефект

Строки посадки не обмежені, ними можна засівати землю ранньої весни, наприкінці весняного сезону, улітку та після збирання основного врожаю.

Зрізати сидерати необхідно у фазі бутонізації. Саме у цей період рослини ще не мають твердого стовбура і здатні добре розкладатися. При цьому їхні корені у жодному разі не перекопують, а вегетативну масу залишають на поверхні землі як мульчу.

Зрізати сидерати треба за два тижні до посадки основних культур. Це дозволяє уникнути зайвого накопичення в ґрунті колінів (шкідливих для рослин кореневих виділень), вимити ті, що встигли накопитися, і дає можливість розкластися залишкам кореневої системи, які залишилися в землі, що істотно поліпшує структуру родючого шару.

І ще... Вирішуючи вирощувати сидеральні культури, потрібно знати, що максимальний ефект від їхнього застосування проявляється не відразу, а на 2-3 рік, і триває до 5 років.

Навіщо ґазди «солять» грядки

«Солити» грядки – випробуваний і правильний метод поліпшення живлення рослин. Він був популярний давно, коли добути мінеральні добрива для особистого господарства було непросто. Однак і нині можна порекомендувати дачникам застосувати такий агротехнічний метод на своїй садибі. Сіль – непряме добриво. При внесенні в ґрунтовий субстрат кухонної солі (NaСl) поліпшується розчинення живильних речовин, і вони починають ліпше засвоюватися рослинами.

Особливо ефективний цей метод на бідних піщаних ґрунтах. Коренеплоди в таких умовах плодоносять не дуже добре. Буряк, наприклад, дозріває зовсім несолодкий, а морква – з гіркуватістю, причому в процесі зберігання гіркота підсилюється. Якщо ж грядки «посолити», то в буряка збільшиться цукристість, а морква запасе значно більше каротину.

Зараз ми маємо можливість придбати будь-яке добриво, тому замість солі радимо скористатися натрієвою селітрою. Також обов'язково підживіть коренеплоди калійними добривами – 1 ст. ложка на квадратний метр грядки.
Внесення кухонної солі в пристовбурні кола дерев у саду сприяє рясному плодоносінню і поліпшенню якості плодів. Таку процедуру рекомендують проводити навесні, поки сніг не цілком розтанув.

Але не захоплюйтеся «солоненьким». Сильно засолювати ґрунт шкідливо. Після використання кухонної солі обов'язково внесіть восени підвищену дозу органіки.

Правильно зберігаємо живці винограду

Виноградний живець – це живий організм, в якому містяться запасні енергетичні речовини – вуглеводи (цукор і крохмаль). Живець витрачає цю енергію на дихання. Але сили живцю потрібні для утворення калюсу, коренів і пагонів. Якщо врахувати, що під час зберігання, стратифікації та загартування (для щеплень), кільчування втрачається до 50% енергетичних речовин, то лоза до моменту посадки може бути зовсім ослабленою.

Нам необхідно зробити так, щоб втрата вуглеводів під зберігання живців винограду була мінімальною. Що нижча температура, то нижча інтенсивність дихання, то менше витрачається енергетичних речовин, але нижче 0°С лозу зберігати не можна (чому, відповімо нижче). Виходить, що ідеальна температура для зберігання виноградної лози – трохи вище 0°С. Дослідами перевірено, що при температурі +0,4°С можна до середини березня зберегти незмінним вміст вуглеводів у деревині винограду.

Важливу роль для життєздатності лози має вміст у ній води. З моменту зрізу живця вміст води в ньому постійно зменшується. Якщо живець під час зберігання втрачає більше 20% води, що містилася в ньому, то його шанси стати саджанцем, практично дорівнюють нулю, не допоможе і тижневе вимочування. Нарізайте добре доспілу деревину, при однакових умовах вона підсихає повільніше, ніж погано доспіла. Намагайтеся, щоб від зрізу до зберігання виноградні живці дійшли з мінімумом втрати вологи.
Якщо всі умови дотримано, то вимочування перед закладкою на зберігання, скоріше, шкідливе. Якщо ні, то залежно від ступеня підсихання лози, її необхідно вимочити від декількох годин до 2 діб. Вода має бути дуже чистою і м'якою: джерельна, дощова або тала (якщо, звичайно, ви не живете в екологічно проблемному районі), відфільтрована.
Довгі живці краще зберігаються, якщо є можливість зберігати лозу довгою - не нарізайте її як для посадки, зберігайте відрізками по 70-140 см.

Отже, ідеальні умови для зберігання виноградних живців:

– температура - +0,4°С,

– відносна вологість повітря - 95-100%.

Залежно від умов, можливостей, особистих переваг виноградаря лозу зберігають по-різному: закопують у землю - як при вкритті звичайних кущів (місце має бути незатоплюваним), у підвалі - в ящиках з піском або у поліетиленових мішках, навіть між рамами вікна, що виходить на північ (відкриваючи внутрішню кватирку під час сильних морозів).