Коли роботодавець затримує виплати

Що робити працівникам, яким не виплачують заробітну плату, або платять менше за встановлений державою мінімум

Зважаючи на офіційну статистику, в українських роботодавців є мільярдні борги з виплати заробітної плати. Згідно з офіційними даними, станом на березень сума заборгованості із зарплати економічно активних підприємств становила 1,268 мільярда гривень. Хоча реальна статистика невиплат значно більша, бо не усі подають відповідні звіти щодо заборгованості.

До редакції звернулися кілька людей (вони не наважилися назвати своїх місць роботи, бо бояться, що їх звільнять) щодо невиплат їм заробітних плат на рівні законодавчо встановленого мінімуму. За словами людей, роботодавець платить менше, мовляв, він змушений сплачувати ЄСВ, тому і зменшує офіційні виплати. Решту доплачує готівкою, але також невелику суму.

Що в таких випадках робити людям та куди звертатися – вони не знають.

Окрім того, трапляється, коли працівники змушені з тих чи інших причин (часто об’єктивних) працювати нелегально. Вони законодавчо взагалі незахищені. Хоча часто самі просять, аби їх не оформляли через різні причини. Тому їхні доходи взагалі не регламентуються ні чим.

Також актуальним є невиплата відпускних працівникам. Адже це грубе порушення законодавства. А люди передпенсійного віку, то особливо обирати немає з чого.

Про ці та інші питання дав роз’яснення адвокат Віктор Решетов (vreshetov.com).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією

Кожний випадок необхідно розглядати окремо, з вивченням конкретної ситуації та документів, за якими оформлено людину на роботу та якими зафіксовано виплату заробітної плати.

Водночас спробую надати загальну інформацію та декілька загальних порад для працівників, які стикаються з такими проблемами.

Як відомо, мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

З 1 січня 2019 року мінімальна заробітна плата в Україні встановлена в розмірі 4173 грн. у місяць, або 25,13 грн. в погодинному розмірі.

Отже, працівнику не можуть нарахувати зарплату за повністю виконану місячну (годинну) норму праці менше, ніж встановлена мінімальна зарплата.

З нарахованої заробітної плати працівника утримують відповідні податки. Наприклад, з мінімального розміру зарплати роботодавець сплачує державі податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) розміром - 751,14 грн., а також військовий збір - 62,60 грн.

Отже, "на руки" працівник повинен отримати не менше: 3359,26 грн. (4173 грн. – 751,14 грн. – 62,60 грн.).

Щодо єдиного внеску 22%, то слід наголосити, що його нараховує і сплачує роботодавець: 4173 х 22% = 918,06 грн. Цю суму не беруть із зарплати працівника.

Працівники, які належать до пільгових категорій населення, не забувайте повідомляти роботодавцю про наявність відповідних прав на податкову соціальну пільгу. Також слід пам'ятати, що держава повертає сплачений податок у разі, якщо ви сплачуєте за своє навчання та навчання дітей, проценти по іпотечному кредиту, є внутрішньо переміщеною особою та орендуєте житло, сплачуєте благодійні внески та в інших, встановлених законодавством випадках.

Щодо відпускних, то їх виплачує роботодавець не пізніше, ніж за три дні до початку відпустки.

Що робити працівникам, права яких порушує роботодавець?

Радимо спочатку письмово звернутись до роботодавця із відповідною скаргою. У скарзі варто повідомити про встановлену законодавством відповідальність. Працівникам, які вважають, що за такий сміливий вчинок їх можуть звільнити, у скарзі варто також наголосити про кримінальну відповідальність за незаконне звільнення відповідно до ст. 172 Кримінального кодексу України. У подальшому, якщо Роботодавець не усуне цих порушень, можна звернутись із скаргами до прокуратури та відповідної територіальної державної інспекції праці для проведення перевірки.

Зрозуміло, що працівники, які розписуються у відомостях про одержання заробітної плати або відпускних в більшому розмірі, ніж реально отримують, роблять гірше лише собі, оскільки в подальшому це унеможливить доведення ними порушення з боку роботодавця.

Також слід пам'ятати, що працівники можуть звертатись за захистом порушеного права до суду.

Звернення працівника до суду з позовом про стягнення недоплаченої заробітної плати не обмежується будь-яким строком. Позови до суду щодо оскарження незаконного звільнення та поновлення на роботі слід подавати в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Також  слід наголосити, що працівники звільнені від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, роботодавець може отримати позов про стягнення недоотриманої заробітної плати, індексації, відпускних та інших нарахувань від працівника через значний час після звільнення, тобто тоді, коли працівник вже не буде боятись, що його звільнять з роботи. Крім того, працівник може просити відшкодування моральної шкоди за незаконне звільнення.

Те саме стосується неоформлених працівників

Під час захисту прав неоформлених працівників головною складністю для адвоката є доведення факту перебування їх у трудових відносинах з роботодавцем.

Доказами перебування у трудових відносинах можуть бути: свідчення колег, документи, що свідчать про фактичний допуск працівника до роботи (проведення інструктажу, отримання перепустки на територію підприємства-роботодавця тощо) та інші можливі докази.

Але якщо вже вдалось працівнику довести факт перебування у трудових відносинах з роботодавцем, то останньому в суді не позаздриш.

Адже, звичайно, неоформленим працівникам виплачують заробітну плату "в конвертах". Це означає, що роботодавцю в суді буде важко довести, що він платив хоч якусь заробітну плату працівникові. А отже, крім того, що суд може стягнути з роботодавця на користь працівника всю заробітну плату за доведений час роботи, роботодавець також може бути притягнутий до вищевказаних штрафних санкцій.

Ураховуючи вищевикладене, дуже часто роботодавці схиляються до мирного вирішення цього питання з працівниками для уникнення зайвого розголосу та проблем із правоохоронними органами.