Житія святих Житія святих на 3 серппня (21 липня за ст. стилем)

Житіє святого пророка Єзекиїла

Також цього дня відзначають: Житіє преподобних отців наших Симеона, юродивого Христа ради, і Йоана, співпостника його

Святий пророк Єзекиїл був із града єврейського, що Сарира називався, син Бузі, з племени Лєвієвого, священик Бога Всевишнього. Полонив його Навуходоносора у Вавилон з Йоакимом* * б, царем Юди, названим Йоахином другим, під час другого полону Єрусалиму. Тричібо Навуходоносор, цар вавилонський, брав Єрусалим у полон1. Перший раз у дні царя Юди Йоакима (який i Еліякимом, і Йоахином називається2), сина Йосії, брата Йохазового і Седекії, батька ж Єхонії другого. Його ж першого, зв'язаного веригами, Навуходоносор повів до Вавилону. Тоді і святий пророк Даниїл із трьома отроками — Ананієм, Азарієм і Мисаїломв у полон були відведені. Але за короткий час відпустив Навуходоносор Йоакима до Єрусалиму на царювання знову, зробивши його собі данником. Йоаким же три роки під владою Навуходоносора в Єрусалимі царював, а тоді, через три ро
ки, вирвався зпід його влади, не схотівши платити йому данини3. Прийшла тому знову на Єрусалим вавилонська сила, і взяла святий град, і цар Йоаким був убитий і викинений за місто псам на поїдання. На його ж місце, велінням Навуходоносора, поставлений був царем син Йоакима, який також Йоакимом називався, його ж другим отчим ім'ям назвали — Йоахином, і зробили його другим Йоахином, також і данником Вавилонського царства, як же і батько його був раніше. А тому що і цей другий Йоахин поганим був перед Господом Богом, з допусту Божого, невдовзі прийшов знову Навуходоносор до Єрусалиму і взяв Йоахина з усім домом його в полон, і багато людей знаменитих і мужів хоробрих, і всіх, хто був придатний до боротьби, і всіляких ремісників вивів, і посуд церковний взяв, і був то другий полон Єрусалиму. Під час цього полону святий пророк Єзекиїл, і Мардохей, і Отседек (батько Ісуса, який обновив після того із Зоровавелем зруйновану Єрусалимську церкву) у полон були відведені. Третє ж, останнє, від Навуходоносора зруйнування Єрусалиму і спустошення було у дні царя Седекіїг. Йогобо Навуходоносор поставив на місце Йоахина царем і наклав на нього данину. Але і Седекія відкинув від себе ярмо Навуходоносора, тоді той же Навуходоносор зі всією силою халдейською прийшов, останнім зруйнуванням зруйнував Єрусалим, вогнем і мечем винищив його, а людей, що лишилися, у полон повів. Із того часу не було царства Юдиного і всього Ізраїля, детально написано про те в житії святого пророка Єремії4. Перебуваючи у вавилонському5 полоні, єрей Божий Єзекиїл жив при ріці, що називалася Кевар, і було йому видіння дивне наяву у тридцятий рік його життя, у п'ятий же рік полону Йоахина, у четвертий місяць, у п'ятий день того місяця. Бачив: відчинилося небо, і вітер великий був з півночі, і йшла звідти велика пресвітла хмара, і вогонь виходив зпосеред хмари, і сяйво навхрест, і блискавки з хмари. Показалися подоби чотирьох тварин, з вигляду — як мідь чиста, у вогні розжарена. Кожна тварина мала по чотири лиця: лице людське, лице лева, лице тельця і лице орла. Ще ж мали по чотири крила і руки людські під крилами. Два крила мали розпростерті до літання, двома ж покривали свої тіла. I світло вогненне між тваринами було, i блискавки з вогню виходили. Видно ж було і чотири великі колеса, при кожній тварині одне, колеса ж ті були з вигляду як камінь тарсис (що й хризоліт), кольору — як море лазурове, із золотими блиском, що буває від сонячного проміння. I ще наче інші колеса в колесах тих було видно. Усі ж ті колеса силу живу мали, наче одушевлені, і звідусіль очей були сповнені. Чотири ж тварини в колеса ті, як у колісницю, були запряжені. I коли йшли тварини, йшли і колеса з ними, коли стояли тварини — i колеса стояли. Коли крокували вони — був від крил їхніх шум і гук, як голос води великої і наче голос багатолюдного полку. Коли вони стояли, мовчали їхні крила. Стояли й мовчали тоді, коли з висоти сходив Божий голос. Зверхубо над тими чотирма тваринами і колесами видно було твердь наче кришталеву, і на тверді — престол сапфіроподібний, на престолі ж — подобу людську пресвітлу, і сяйво навколо, подібне до веселки, що світиться в хмарах у день дощу. Таку подобу слави Господньої святий Єзекиїл бачив, у ній же (за тлумачення богомудрих і богонатхненних) подобу людську пресвітлу на сапфіроподібному престолі, що було прообразом Воплочення Сина Божого в утробі Пречистої Діви, яка була одушевленим престолом для Бога, що через неї став людиною. Сапфірбо — дорогоцінний камінь, подібний до неба своїм пресвітлим кольором, і має в собі золотоподібні частки — як небо і зорі, це є образом Пресвятої Діви Марії, бо в ній, наче в небесному єстві, немає жодної вади, і лоно її просторіше від небес виявилося, вмістивши в себе невмістимого, превеликими Божими благодатями, наче зорями, прикрашена. Чотири чотириликі тварини були образом чотирьох святих євангелистів, з них же кожен написав про Христове життя з людьми на землі. Описав людськість його лицем людським, на тваринах тих зображеним. Божество Христове виявляється в лиці лева, страждання Христове — у лиці тельця, воскресення ж і вознесення Христове — у лиці орла подане. Чотири багатоокі колеса, у яких же й інші колеса було видно, означали чотири сторони світу, в яких є різні народи, серед які вийшовши, проповідь апостольська багатьом народам відкрила умові очі до пізнання й бачення Бога. Вогонь, що посеред видимого одкровення ходив, і сяйво велике навколо являли велич неприступної слави Божої. Й інші таїнства духовні мали образи в тому дивному й страшному видінні, яке бачивши, святий Єзекиїл впав від жаху ниць на землю, почув голос зверху від того, що сидить на престолі, подоби людської, що до нього промовляв: «Сину чоловічий, стань на ноги твої, бо говоритиму до тебе». I прийшла до нього якась невидима сила, що підняла його із землі й поставила на ноги. Став пророк, тремтячи, перед славою Господа, що йому явився6, і сказав йому Господь: «Сине чоловічий, ось посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей, що прогнівали Мене, що засмутили Мене самі й батьки їхні, відступивши від Мене аж до цього дня. Вони невірні і твердосерді, і будеш говорити до них мої слова. Не лякайся лиця їхнього, якщо знесамовитіють і обступлять тебе, як скорпіони». Коли те говорив Господь, бачив Єзекиїл простерту до себе руку і в ній — сувій книжний. І розгорнула та рука перед ним сувій той, і було в ньому написано всередині і зовні ридання, і жалість, і горе. I сказав до нього Господь7: «Сину чоловічий, спожий цей сувш i піди скажи синам Ізраїлевим, що велю тобі». Відкрив же Єзекиїл уста свої, з'їв згорток той, і був він в устах його, як мед, солодкий, і з того часу сповнився пророчого духа і благодаті, і все, що потім говорив до нього Бог, приймав у серце своє. Коли відходило зперед очей його дивне те видіння, почув голос, наче голос багатьох людей, що промовляли: «Благословенна слава Господня з місця Йог. Ще ж і шум крил тварин, що кружляли, і коліс, що рухалися, — був наче голос трусу великого. I так страшна та колісниця Божої слави пішла увись з його очей, і закінчилося видіння. Після того видіння сидів пророк сім днів, мовчав і думав собі про побачене та почуте. I знову було до нього слово Господнє, що промовляло: «Сину чоловічий, Я поставив тебе на варті дому Ізраїля, щоб ти, почувши слово з уст моїх, передав мою заборону грішним людям. Коли говорю грішникові: «Грішнику, смертю помреш», а ти не будеш говорити йому, що треба покаятися, щоб живим бути, тойбо грішник у грісі своєму помре, крови ж його з рук твоїх спитаю. Якщо ж сповістиш йому, а він не покається, то він у гріхах своїх загине, а ти душу свою врятуєш». Після того виведений був духом на поле, знову побачив славу Господню, як же і спершу, і наказано йому було замкнутися в домі своєму і в мовчанні перебувати до часу, коли йому звелить Господь відкрити уста, щоб говорити й проповідувати Слово Боже. I було йому в мовчанні тому відкрито, що має через небагато років бути остання облога і зруйнування Єрусалиму від халдеїв8 і загибель людей. Це не лише словом нехай сповістить людям, а й діями нехай зобразить. Наказано йому було від Господа, щоб поголив голову свою та бороду9 і щоб розділив на три частини волосся, рівною мірою розмірявши. Одну частину мав спалити над вогнем перед людьми, що з ним у полоні були, другу ж частину волосся мав порубати мечем, а третю в повітрі і на вітрі розсипати, показуючи гнів Божий на людей Ізраїля і всієї Палестини, які не хочуть справді покаятися і не покидають ідольських мерзот. Хоче Господь їх покарати, щоб кожна частина зазнала своєї кари. Частинабо людей в єрусалимській облозі через голод і мор вимре, друга ж частина впаде від меча халдейського, а третя по вселенній розсіється. Те все пізніше збулося на людях єврейських, які вельми розсердили Бога. Вонибо в ті часи хоч і служили Богові небесному, що вивів їхніх прабатьків з Єгипту сильною рукою і раменом високимд, проте з днів Соломонових звикли поклонятися ідолам і не покидали їх, зваблювані їхніми празниками богомерзенними, коли нєчисті бенкети і всі встидні беззаконня ніхто їм чинити не боронив, бо й cамi царі, i князі, і судді, і старці до нечестя того були провідниками. I Богові небесному євреї поклонялися, й ідолопоклонницького нечестя трималися, й ідолів поставили в Божому храмі. I де раніше самому єдиному всевишньому Богові приносилася жертва, там після того разом і бісам нечисті жертви творилися, що дуже неприємне було Господові, і мав Він народ той за перелюбницю, що зраджує справжнього мужа свого, з іншими любодіє, через те в Євангелії пізніше про народ той сказав Господь10: «Роде лукавий і прелюбодійний». Але і перед тим у пророцтві Єремії уподібнив Бог рід той до жінкиперелюбниці11. I переконував його до покаяння через святих пророків довгий час.

Коли ж не покаялися, передав їх халдеям на останнє зруйнування, і землю їхню поклав у запустіння на сімдесят років. Хоч через сімдесят років12 й оновився був Єрусалим і церква Зоровавеля, але вже не мав попередньої краси, багатства і слави. I звільнені з вавилонського полону євреї хоч і переселилися знову на свою землю, проте не свої вже царі ними керували, але були під чужим і важким ярмом, служили царям інших народів: спочатку вавилонським, тоді єгипетським, після того римським, від яких же, врешті, і загинули. Про те останнє зруйнування Єрусалиму сам Господь прорік, кажучи13: «:Не залишиться каменя на камені, щоб не був зруйнований». А про попереднє спустошення від халдеїв святий пророк Єзекиїл (як же й інші святі пророки) був провісником.

У дні святого пророка Єзекиїла, який перебував у Вавилонії, Халдейській землі, у полоні, жив у Єрусалимі святий Єремія. Обидва ті пророки, хоч і на великій відстані один від одного були, проте суголосно проповідували про запустіння Єрусалиму і про тих багато речей, які виявляються в їхніх книгах: дух Божий в обох пророках діяв. I посилалися слова пророка Єремії через деяких єрусалимців у Вавилон до полонених братів, а з Вавилону ж Єзекиїлові слова в Єрусалим посилалися. I свідчив Єзекиїл у Вавилоні людям своїм, що правдиве пророцтво Єремії, у Єрусалимі ж Єремія про істинне пророцтво Єзекиїла давав свідчення. Проте обом не вірили розбещені та маловірні юдеї, до ідолопоклонницької зваби прихилялися, усю свою віру на лжепророків поклали, а тих, що справді Духом Божим пророкували, святих пророків, мали за брехливих. Єреміюбо єрусалимці кривдили, а Єзекиїла ті, що були у вавилонському полоні, мучили путами, як же і Господь прорік йому, кажучи14: «Дадуться на тебе пута і зв'яжуть тебе ними». Такого ж був Єзекиїл ясновидства, що бачив те, що далеко було, наче перед очима діялося. I у Вавилоні бачив те, що діялося в Єрусалимі, і розповідав про те людям, що були з ним у полоні15. Якось був вихоплений ангелом із Вавилона до Єрусалиму і поставлений був у церкві Соломона, бачив ідолів, що стояли зовні та всередині, як мерзота запустіння, на місці святому, і нечисті служби, що для них діялися: найголовніші ізраїльські мужі кадило приносили кумирам і священики, відвернувши лиця свої від Божого престолу, поклонялися сонцю, і жінки плакали за Таммусом, вигаданим еллінами Адонісоме, нечистої Венери любовником, якого дикий вепр поранив, нечестиві ж його серед богів вшановували, і євреї розбещені за бога прийняли. Бачив же славу Божу подібно, як раніше на ріці Кевар бачив, розгніваною, що збиралася виходити з церкви, залишаючи її порожньою. I чув Господа, що казав йому: «Сину чоловічий, хіба мале це беззаконня, що чинять люди, як же бачиш? Землю наповнили безчестям і радяться, як гнівити і дратувати Мене. Зроблю тому і Я їм помсту у гніві своєму, і, коли кликатимуть голосно, щоб Я почув, не почую їх». Тоді почув пророк сильніший голос Божий, що грізно та страшно взивав, кажучи: «Наблизилася помста і загибель граду, і нехай має кожен зброю убивства в руках своїх». Те мовив Господь, і вийшло шість страшних мужів, озброєних, з оголеними мечами. Посеред них був муж, одягнений у єрейські білі ризи, мав посудинку16 і тростину для писання. I сказав до нього Господь: «Вийди насеред града Єрусалиму і напиши знамення на чолах мужів — рабів моїх, які вболівають серцями своїми, зітхають і плачуть через беззаконня, які чиняться у граді цьому. Цих обранців моїх берегтиму від кари». I пішов муж той священногарний, i зробив знамення на чолах тих людей, що істинно істинному Богові служили. Знаменням же тим була літера грецька, що називалася тау, подібна до хреста чесного, як же в нашй азбуці пишеться ТверДо великеє. Обходив же той священногарний муж град i рабiв Божих знаменував. Послано вслід за ним тих страшних шість мужів (які були образом шести воєвод сил халдейських, що мали прийти з Навуходоносором на згубу Єрусалиму). До тих шести мужів казав розгніваний Господь: «:Ідіть, тніть, не жалійте, не милуйте ані старця, ані молодця, ані жінки, ні дівчини, ні дитини, але всіх вибийте і винищіть, починаючи від освячених єреїв і від мужів найперших. Але тих, на кому є моє знамення, — не чіпайте». I бачив святий пророк у тому піднесенні, що вбивають народ єрусалимський усілякого чину і віку, обох родів, як же потім насправді мало збутися. I впав пророк ниць перед Господом, взиваючи: «Горе, горе, о зле мені, Адонаю, Господи, що винищуєш залишки Ізраїлеві, виливаючи на Єрусалим гнів свій». Після того бачив знову того священногарного мужа, який, повернувшись до Господа, мовив: «Зробив я так, як заповідав Ти мені, Господи». І наказано йому було знову від Господа, щоб взяв пригорщею вугілля вогненне і з середини коліс херувимських посипав на весь Єрусалим, щоб не лише мечем, а й вогнем він був спалений від Халдеї. Після піднесення і видіння того знову опинився пророк у Халдеї на своєму місці, а бачене скоро збулося.

Пророкував же святий Єзекиїл і на навколишні народи, які сміялися з Єрусалиму, покараного Богом: на аммоніїв, і моавитян, і едоміїв, і філістимлян, й ідумеїв, і Тир, і Єгипет, сповіщаючи їм про таку ж кару Божу, яка має прийти на них через халдеїв за те, що раділи через зруйнування й опустіння Єрусалиму. Коли те все збулося, пророкував потім про вгамування Божого гніву на євреїв, і про повернення їх із Вавилону на батьківщину свою, і про відбудову й оновлення градів і церков. Бувбо вдруге піднесений рукою Господньою у землі Юдейській, коли вже був зруйнований і спустошений Єрусалим. І бачив в одкровенні, що йому там було17: місто Єрусалимське, велінням Божим, розміряне, і будувався град, і храм Господній, і слава Божа наповнювала храм свій, як же про те і в пророчій книзі його написано просторо. Під всім же тим видінням треба розуміти таємний образ нашого звільнення від ворожого рабства і влаштування Христової Церкви, яке мало бути явленням Бога в тілі, народженого від Пречистої Діви, яку пророк цей назвав замкненими18 воротами, які ніхто, окрім самого Бога, пройти не може. Йому ж і про воскресення мертвих від Бога було відкрито: здавалося, що рукою Божою вихоплений був і поставлений серед поля, що наповнене було багатьма людськими кістками, дуже сухими19. Вони всі словом Божим вбралися в тіло і Духом, що зійшов на них, ожили і встали на свої ноги. I був собор дуже великий, і сказав Господь: «Відкрию гроби ваші і виведу вас з гробів ваших». Ще ж і про інших багато Божих тайн, які мали в останні літа наяву збутися, були одкровення пророкові Божому, те все він провістив і написав у своїй книзі. Хто хоче, хай там прочитає, ми ж, скорочуючи слово, лише те від достовірних про нього оповідачів згадаємо20, що був винятковим чудотворцем: як же Мойсей, розділив води. Якось, коли зібралося до нього при ріці Кевар багато єврейських людей, вчинили на нього халдеї розбійницький напад. Він же зробив молитвою так, що розділилися води ріки і дали сухий шлях для людей гнаних, щоб на той бік перебігли. I перейшли люди єврейські по сухому, халдеї ж, що наважилися тим же шляхом бігти за ними, були покриті водами й загинули. Судячи ж у Вавилонії коліно Дана і Гада й бачачи, що не шанують Господа, гонять тих, які бережуть закон Господній, пустив на поселення їхні змій і гадів, і кусали дітей їхніх і худобу. Тоді змилосердився через рани їхні смертні, відігнав від них тих змій і гадів молитвою. У час голоду їжу, достатню для людей, примножив своїми молитвами і тих, що знемогли до смерти від голоду, від воріт смертних до життя повернув.

Сам же по тому мученицькою кончиною сповнився. Колибо бачив своїх людей, євреїв, які в полоні з ним були, що повернулися до ідолослужіння в Халдеї і всіх нечестивих діл навчилися, викривав їх, і переконував припинити такі беззаконня, і гнівом Божим погрожував їм. Через те єврейський старійшина, що вдався до халдейського нечестя, сповнився гніву й убив його, роздерши кіньми своїми. Тіло ж його розшматоване зїбрали люди, поховали в селі Маур, у гробі Сима й Арфаксада, прабатьків Авраамових, і збиралося до гробу його багато єврейських людей, і молилися там до Бога Саваота, Йому ж слава навікивіків. Амінь.

Годиться пам’ятати й те, що святому пророкові Єзекиїлу від Бога було сповіщено21, що коли праведник, уповаючи на праведне своє життя, посміє вчинити якийсь гріх і в тому грісі застане його кончина, а він без покаяння помре, то не згадається перед Богом все, що було перед тим праведне, богоугодні його діла, але у грісі, в якому помре, буде осуджений. Також і грішникові, який ціле життя в беззаконнях прожив, але при кончині своїй покаявся, і в покаянні застала його смерть, більше не згадуватимуться перед Богом всі його попередні беззаконння, але з праведниками буде учинений.