Понедельник 10.08.2020 02:18
Menu

Житія святих на 26 липня (13 липня за ст. стилем)

26.07.2020
144
0
Собор святого архангела Гавриїла

Собор святого архангела Гавриїла

Також цього дня відзначають: Пам'ять преподобного отця нашого Стефана Саваїта
Також цього дня відзначають: Пам'ять святого мученика Серапіона
Також цього дня відзначають: Житіє святого Юліяна, єпископа Кеноманійського у Галії

Благовісника нашого спасення, великого Божого слугу й радісного посланцяа до Пречистої Діви Марії Гавриїла Архангела восхваляємо піснями, вдруге йому святковий собор складаючи. Першийбо його собор святкується наступного дня після Благовіщєння Пресвятої Богородиці, у двадцять шостий день березня, нині ж знову той собор його оновлюється у святій Церкві, і знову те чудесне його явлення, що було Божим велінням, згадуємо і прославляємо. Він Мойсея, коли той від фараона утік, у пустелі просвітив, розповівши йому про початок світобуття, і створення першого чоловіка Адама, і життя його, і про те, що після нього було, і про всі попередні роки, і роди, і потоп, і про розселення народів, ще ж і наставив його розуміти розташування небесних планет1, і стихій, аритметику ж і геометрію, і всіляку премудрість. Він пророкові Даниїлу тлумачив дивні видіння про царів і царства, що пізніше мають бути, в образах різних звірів, і сповістив йому про звільнення людей Божих із Вавилонського полону2, і про час Христового першого приходу у світ, і воплочення Його від Пречистої Діви. Він явися святій праведній Анні, яка в саду журилася через своє непліддя і зі сльозами до Бога молилася, і сказав їй: «Анно, Анно, почута молитва твоя, і зітхання твої перейшли хмари, сльози ж твої до Бога піднялися, і ось зачнеш і народиш доньку преблагословенну, через неї ж благословляться всі коліна земні, і через неї дасться спасення світові, ім'я їй буде Марія». Також і святому праведному Йоакиму, що в пустелі постив, той же святий Гавриїл явився. Сповістив те саме, що й святій Анні: що мають народити доньку, наперед вибрану від віків, і Матір Месії, що має прийти на визволення людського роду. Той великий архангел став за хранителя для народженої від неплідних — богоотроковиці Марії, Бог його приставив, і, введену в церкву, годував, щоденну їй їжу приносячи. Він явився святому Захаріїсвятителеві, стоячи праворуч від вівтаря кадильного, і благовістив йому про звільнення від неплідности постарілої днями своїми Єлизавети, жінки його, і народження святого Йоана, Предтечі Господнього, і язик невіруючому зв'язав німотою до часу, коли збудуться слова його. Він, що перед Творцем стоїть, посланий був від Бога до Назарета, став перед Пречистою Дівою, яка була обручена праведному мужеві Йосифу, і благовістив їй про зачаття Сина Божого осяянням і дією Духа Святого, яке в ній відбувалося. Він же і Йосифові у сні являвся, запевнюючи його в тому, що дівчина не знала мужа, а зачате в ній від Духа Святого. А коли народився Господь наш у Вифлеємі, цей ангел Господній Гавриїл явився пастирям, які відбували нічну сторожу біля свого стада, і мовив: «Благовістую вам радість велику, що народився нині Спас, і зразу багато воїнів небесних співають Йому: «Слава на висотах Богу і на землі мир, у людях благовоління».

Цей ангел, як розповідають, явився з неба Христу Спасителеві перед добровільним Його стражданням, коли молився у Гетсиманському саду. Ім'я «Гавриїл» тлумачиться як «сила Божа». Гавриїл, явившись, укріпив Його: мавбо при інших своїх служіннях і те, щоб укріпляти в подвигах, а Господь наш тоді був у подвизі, віддано молячись.

Цей же ангел явився мироносицям: сидів на камені гробу і сповіщав Христове воскресення з гробу. Він був благовісником зачаття і Різдва Господнього, тому й сповістителем воскресення Його виявився.

Він же і Пречистій Діві Богородиці, яка на горі Оливній гаряче молилася, явився, сповістив про чесне її успення і з землі на небо переселення і віддав їй райське світлоносне вравієб. Ці його багатократні явлення у Старому і Новому завіті згадує первісна церква і, знаючи його безупинне заступництво перед Богом за християнський рід, складає йому нині соборне святкування, щоб люди Божі зрушилися до сердечности, щоб завжди й гаряче зверталися по допомогу до такого заступника і людського роду благодійника і щоб його молитвами приймали відпущення гріхів від Христа, Господа нашого.

Про святого архангела Гавриїла Дивися просторе слово місяця березня у 26ий День, коли перший його собор зДійснюється.

З якої причини цей його Другий собор встановили святкувати, нема відомостей, не знайшлося багатьох стародавніх церковних писань. Думається, що коли в Царгородi і в інших грецьких краях в різних місцях будували чєсні храми в ім’я того святого архангела, тоді й святкування його собору у Великий піст, після Благовіщення, було перенесено на цей день і місяць, бо в час Великого посту заборонено урочисті святкування. Нині ж те вільніше може відбутися, як же і пам’ять святого Йоана Золотоустого, який у 14ий день вересня, на свято Воздвиження Чесного Хреста, переставився, і через те празник і піст перенесли на 13ий день листопада.

Пам'ять преподобного отця нашого Стефана Саваїта

Пам'ять преподобного отця нашого Стефана Саваїта
Житія цього преподобного ми не знайшли, покладаємося на те, що написано про нього в мінейних службах: з юних літа був ченцем3 і, як зоря, просіяв чеснотами в монаших соборах, зберігши дівственну чистоту свого тіла4. З великим бажанням досліджував життя Сави Богоносного, був його учнем, хоч і після його смерти, і наслідувачем його був прекрасним. I, випробувавши глибину премудрости, на безчесних єретиків подвизався5. I, угодивши добре Богові, переставився до Нього, і був зарахований до лику преподобних.

У Пролозі і в місяцесловах написано, наче цей преподобний Стефан Саваїт мучений був за Христа за царювання Севiраб i, у вогонь вкинений, помер. Зі служби, що покладена цьому святому в Мінєї, не видно, щоб він був мучеником чи жив у царство Севіра, але за царювання християнських володарів, коли вже припинилося гоніння на християн, що зрозуміло з нижческазаного. У пісні восьмій, у третьому вірші написано, що цей святий був дослідником житія преподобного Сави і його учнем, а преподобний Сава народився за правління Теодосія Молодшогов, у двадцять сьомий рік його царювання, як же про те в житії цього святого Сави у 5ий день грудня написано. Дивись тут: Севірове царство закінчилося у рік від від Воплочення Бога Слова 211ий. Царство Теодосія ж Молодшого настало в рік 408ий, а Сава святий народився за . царювання Теодосія, і минуло від кончини Севіра до народження Сави святого понад двісті років. А Стефан Саваїт був дослідником життя Сави і його учнем, то якщо б Стефан жив у царювання Севіра, не міг би досліджувати життя святого Сави, який через двісті років мав народитися. I як би міг бути його учнем? 

Знати годиться і те, що є Два Стефани Саваїти: оДин цей, а Другий пізніший роками, що зветься Віршотворцєм. Він писав історію про вбивство преподобних отців сарацинами в обителі святого Сави, їх згадуємо у двадцятий день березня.
 

Пам'ять святого мученика Серапіона

Пам'ять святого мученика Серапіона
Він був у часи Севiрацаря, муж благочестивий i добродійний, взяв його Аквилакнязь, і допитували його, якої він віри, визнав себе християнином і сміливо прославляв істинного Бога, через те муками різними був мучений. Тоді, у вогонь вкинений, кінець мук прийняв.

У той самий день святого мученика Маркіяна, який в Іконії від князя Перенія мучений був за Христа і, потятий, помер.

У місяцесловах київських, львівських, віленських у цей самий день покладено пам’ять святого Йосифа Ісповідника, єпископа Тесалонійського, який за святі ікони постраждав. Він був братом преподобного Теодора Студита. А у Пролозі пам'ять того святого Йосифа покладено у 22ий день січня разом із Перенесенням чесних мощей Теодорових, там і ми його згадаємо.

Житіє святого Юліяна, єпископа Кеноманійського у Галії

Житіє святого Юліяна, єпископа Кеноманійського у Галії
Житіє святого Юліяна, єпископа Кеноманійського у Галії, який в апостольські часи жив Святого Юліяна (дехто вважає його Симоном прокаженим, якого згадано в Євангеліїа, що в хрещенні із Симона на Юліяна перейменований) поставив святий верховний апостол Петро єпископом і послав до Галії проповідувати Боже Слово. Коли він прийшов до Кеноманійського градаб, то став його першим апостолом, як же і святий Діонисій Ареопагіт для парисіянівв: в однібо роки у тих краях клали основи святої віри і наставляли Христову Церкву, апостольськи трудячись у благовістуванні та піклуючись про спасення душ людських. Спершубо проповідь Доброї Новини з уст святого Юліяна була для невірних кеноманійців одним на спокусу, іншим на сміх і наругу. Коли ж побачили чуда, які відбувалися всесильним іменем Христовим, почали помалу вірити, бо руками богопроповідника багато чуд відбувалося: біси втікали, прокажені очищалися, сліпі просвітлювалися, і люди від усіляких хвороб зцілювалися. I що про істинного Бога говорив устами, те утверджував чудесними ділами, прикликаючи над недужими ім'я Христове, і творячи на них знамення хресне, і так лікуючи їхні тіла, зцілюючи разом і їхні душі, вселяючи віру в Христа Куса і просвітлюючи святим хрещенням.

Святий спочатку перебував на передмісті, в одній малій хатині. I почало приходити до нього багато людей: новоохрещені задля повчання, невірні ж задля зцілення. I, отримавши подвійне зцілення, приєднувалися до числа вірних. А тому що місце, на якому перебував святий, було безводне і була велика скрута через брак води, яку здалеку треба було приносити для тих, що приходили й затримувалися при ньому, вийшов він з мужами, які були на той час у нього, в одну малу діброву, поблизу його келії, застромив свою палицю в землю й помолився до Бога, що чули всі, кажучи: «Господи, , Боже наш, Ти виточив із твердого каменя воду для спраглих людей Твоїх у пустеліг, зглянься і на нас, рабів Твоїх, і відчини нам скарбницю доброти Твоєї, і звели із сухої землі цієї витекти джерелу води живої, щоб пізнали ті, що тут стоять, що Ти — істинний Бог, який послав на кінець віків Сина свого у світ, щоб ввести тих, які вірять у Тебе, в істинну обітовану землю». Коли так святий помолився і вірні мовили «Амінь», зразу витекло джерело води з того місця, на якому була застромлена палиця, і видно було людям всемогутність Божої сили і велику віру і відвагу святого до Бога — тоді вірні укріпилися у вірі, невірні ж, припадаючи до ніг Божого чоловіка, просили хрещення. I хрестив їх святий водою того джерела, і так день за днем росла і примножувалася Церква Христова.

Розійшлася слава про чуда святого єпископа Юліяна. Князь града того, на ім'я Дефенсор, захотів побачити чоловіка Божого і послав прикликати його до себе із шаною. Коли святий наблизився до князевого дому, побачив сліпця, який при воротах просив милостині, змилосердився над ним, прикликав ім'я Ісуса Христа, на сліпих його очах зобразив знамення чесного хреста, — і зробив його зрячим. I була прозрілому велика радість, а тим, що були при тому, — великий подив. I зразу про те було сповіщено князеві. Князь поспішив, вийшов назустріч святому, разом же і щоб сліпця просвітленого побачити. I, бачивши обох, поклонився Божому проповідникові і ввів його у свій дім, припав до колін святого й смиренно просив, щоб наставив його, як би йому отримати життя вічне. Святитель же Божий виголосив апостольську проповідь, повчив князя і всіх домашніх його досить пізнання істинного Бога і святої віри, заповів піст, огласив їх до хрещення, і по кількох днях охрестився князь зі всім родом своїм і дав святому дім свій посеред града, щоб перетворив його на церкву, і маєтків досить на всілякі церковні потреби дарував. Також деякі зі знатних громадян, дивлячись на князя, прийняли святу віру в Христа, й охрестилися, і багато зі своїх маєтків зробили подавань святителеві Божому. Він же влаштував церкву дуже гарну і всілякою красою прикрасив її. I збирався люд щодня в церкві, і навчалися від нього, і чудами переконувалися, і хрестилися святим хрещенням. Такубо святий мав від Бога силу чудотворення, що й мертвих воскрешав.

Муж один знатний був у граді, на ім'я Атанасій, ще не прийняв святої віри, але тримався ідолопоклонства. Він мав сина любого, який розхворівся важко й скоро помер. Батько ж великого жалю і туги через смерть синову сповнився, побіг до святителя з риданням, взиваючи й кажучи: «Служителю Божий Юліянє, ти проповідуєш, що Христос — істинний Бог, заклинаю тебе тим же Христом Богом, якого ти проповідуєш, віддай мені мого сина». Святий же мовив до нього: «Атанасію, якщо віриш у того, кого я проповідую, то й сина свого приймеш живим і сам життя вічне отримаєш». Атанасій же під присягою обіцяв, кажучи: «Якщо сина свого живого прийму, визнаю Христа істинним Богом, ідолів же зовсім відречуся». Встав тому святитель Божий із клиром своїм, пішов з Атанасієм до дому його, де ж мертве тіло отрока лежало, і побачив багатьох, що над мерцем плакали і з зойком великим ридали. Звелів бути тиші, і всі повернули до нього очі свої, кажучи собі: «Що цей хоче з мертвим тілом зробити?» Чудотворець же, підійшовши до одра, взяв руку мертвого і, піднісши до неба слізні свої очі, помолився, кажучи: «Господи Ісусе Христе, Ти воскресив удовиного сина, якого вже виносили на поховання з града Наїнґ, і чотириденного і вже засмерділого Лазаря словом сили своєї з мертвих покликавн звели щоб і цей юнак воскрес із мертвих, щоб, коли я воскрешу цього тілом, багато воскресли душами, повіривши в Тебе. I хай пізнають ті, що тут стоять, що ти — Христос, Син Бога живого, який врятував світ велінням Отця, Йому ж через тебе достойну віддаємо дяку на безкінечні віки». Клирики ж мовили «Амінь». I зразу хлопець наче зі сну збудився, встав живий і здоровий. Те бачачи, всі налякалися і здивувалися дуже. I була радість невимовна дому Атанасієвому, і прославляли уста всіх єдиного істинного Бога Ісуса , Христа. I повірив у нього Атанасій з усім домом своїм, також і всі, що те бачили і чули, повірили й охрестилися.

Через якийсь час і друге таке чудо Христос Господь на славу пресвятого імени свого благозволив вчинити через угодника свого Юліяна. Якосьбо вийшов той з клиром із града, щоб пройти межі кеноманійські й шукати загиблі людські душі. Побачив, що несуть до нечестивих гробниць на поховання юнака померлого, який був єдиним сином одного з вельмож, що називався Йовиніян, і багато людей за мертвим ішло. Підійшов тому до них, єпископ святий звелів стати тим, що несли, і, зробивши людям рукою знак, щоб затихли, голосно промовив: «Йовиніяне, Христос, якого я проповідую, став людиною задля людей, мертвих воскрешав, бісів проганяв словом і все, що хотів, робив, живучи з людьми. Хай покаже силу Божества свого. Якщо ти, ідоли ваші покинувши, цілим серцем повіриш у того Бога і хрещенням святим очиститися пообіцяєш, то й своїм спасенням, а синовим воскресенням порадієш». Тоді Йовиніян і весь люд з ним, припадаючи до ніг святого, просили милости, щоб воскресив померлого. Сказав же Йовиніян зі сльозами до святого: «Великий слуго Божий Юліяне, якщо мого єдиного сина, який був світлом очей моїх і радістю життя мого, зробиш живим, то не лише я визнаю Христа істинним Богом, але й увесь люд цей, відкинувши богів своїх, прийме сердечно віру, яку ти проповідуєш». Святитель Божий, сповнений чудотворної благодаті, схилив до молитви коліна, возвів очі до неба і, руки піднісши, щоб усі почули, помолився до Господа, кажучи: «:Владико всемогутній, нусе Христе, що є усюди, Ти зволив стати людиною задля нашого спасення, і з людьми пожив. Знаменням же хреста Твого, що від людського роду смерть відігнав, звели, аби воскрес юнак цей, щоб такою силою Твоєю утвердилася віра тих, що вірять у Тебе, невірних же серця хай покоряться Тобі, єдинородному Сину Бога живого, Його ж, що з Отцем і Святим Духом царює, визнаємо навікивіків». Ті, що стояли там, мовили «Амінь». I зразу встав мертвий з ложа, на якому його несли, і здивувалися з жахом всі новому тому чудові. Воскреслий же юнак почав голосно викликувати: «Воістину великий Бог християнський, Його ж проповідує раб Його Юліян!» До батька ж свого мовив: «Справді, аж дотепер були ми у блуді, не знаючи істинного Бога, бо боги, яких ми шанували, справді біси, бачив я їх у пеклі, і бачив, що нема їм спокою, в лютих муках безперестанно мученим». Тоді всі голосно почали славити Христа, істинного Бога, і повірили в Нього. I повчив їх святий єпископ, й охрестилися з Йовиніяном і з воскреслим його сином. Так добрий пастир, знайшовши заблукалих овець, пішов у намірену путь свою. Багато з людей ішло за ним, хотівши богонатхненними словами його насолоджуватися і чуда його бачити.

Коли наблизився святий Юліян до села, що звалося Проиліяк, схилився вже день до ночі, і пізнього вечора увійшов у село, хотівши там переночувати. А тому що в ту годину в пана села того помер син, малий хлопець, і чулося в домі його ридання, увійшов туди святий, згадавши слова Еклезіястові6: «Краще входити у дім плачу, аніж у дім бенкету». I дали йому окрему кімнату для нічного спочинку. Він же звелів внести до себе мертву дитину, і замкнувся, і перебував на молитві до сходу ранкової зірки. I воскресло дитя молитвами його, і віддав батькам живе та здорове, й обернувся плач їхній на радіть.
Коли ж настав день, стало відомо про чудо в цілому селі. I зійшлися всі до дому пана подивитися на того, хто воскресив, і того, хто воскрес. I, побачивши чудотворця, принесли до нього своїх недужих. Він же за всіх молився, і всіх благословляв, і робив здоровими. I прийняло село те з паном своїм святу віру в Христа, і хрещенням просвітилося. Воскресле ж дитя батьки пообіцяли Богові, а коли дитя, дійшовши віку, приєднається до церковного служіння, нехай буде приєднане до церковних володінь і село те, що було його спадком.

Коли йшов святий звідти й наближався до іншого села, що називалося Руиліяк і лежало над рікою, що називалася Ліда, зустріли його посланці від пана села того, просячи, щоб поспіхом ішов до них, бо єдина донька пана біснувата, мучена вельми нечистим духом, і печаль немала обступила через те батьків і родичів. Святитель же Христовий швидко пішов туди і вигнав біса з дівчини, а батьків її до Христової віри привів. нолів, які були в їхньому домі, розбив, і збудував церкву, і затримався в них, поки ціле те село й околиці святим хрещенням не привів до Бога.
Тоді пішов звідти до села, що називається Артіна, у якому було велике ідольське капище та славний ідол нечистого їхнього бога Юпітера, у якому жив біс і багатьма примарами зваблював людей у блуді. Чули ж мешканці того села і навко лишні люди, палкі бісослужителі, що йде до них єпископ християнський, зібралися із силою своєю, не хотівши пустити його до себе: боялися, щоб не зробив з їхнім богом того, що зробив в інших селах із багатьма богами, розбивши їх на порох. Коли святитель Божий до них прийшов, кричали на нього гнівно. Одні казали: «Хай буде убитий як той, хто зневажає давні батьківські звичаї». нші ж кричали: «Хай буде спалений як волхв, і звабник, і ворог богів наших!» I тяжко гнівалися на нього, але не могли нічого поганого йому зробити, бо Правиця Всевишнього захищала раба свого. Він же озброївся бронею і зброєю невидимої божественної сили. Як хоробрий воїн, безстрашно пройшов посеред народного бунту, увійшов до ідольського капища, прикликав ім'я всесильного Куса Христа й звелів ідолові впасти і бісові вийти звідти. I зразу ідол впав на землю і розбився на порох. їв розбитого ідола вийшов біс очевидно, у подобі змія великого і страшного, вогонь сірчаний з пащі випускаючи, і кинувся на служителів своїх (багатобо людей невірних до капища того ввійшло), почав люто ранити всіх й убивати. Люди ж від зміїної люті та отрути не знали куди втікати, почали кликати святого Юліяна, просячи помочі, щоб визволив їх від тої біди. Божийбо служитель простягнув правицю до змія і знаменням хресним, як палицею залізною, його б'ючи і проганяючи, забронив видимому тому бісу — щоб перестав шкодити людям і йшов у безодню згуби своєї. I утік змій із капища, невидимий став. Тоді люд невірний, пізнавши свій блуд, взивав до єпископа: «:Рабе істинного Бога, спаси нас, загиблих!» Святитель же, повчивши їх досить, всіх здобув Христові: прийнялибо люди ті сердечно віру святу, й охрестилися, і капище те зруйнували, а замість нього церкву на славу Христа Бога, велінням святителевим, збудували, а ідолів, які де були, розбили. I була радість велика у краю тому через те, що позбулися ідольської зваби. Так пастир найкращий межі своєї пастви обійшов, на пашу духовну привів словесних овець, із пащі пекельного вовка вихопив їх. Лише мало десь залишилося загиблих, які попередньої зваби не покинули.

Чув же вищезгаданий князь Дефенсор, як святитель Божий просвітив кеноманійські межі, зробив багато чуд, благодаттю Христовою, радів через те дуже і славив Христа Бога. Тоді встав, пішов до нього i, любо його поцілувавши, просив його прийти у своє село, у якому мав гарний дім і маєтків багато, щоб там учинити духовне торжество з нагоди перемоги над викоріненим ідолобіссям і возвеселитися тілесним частуванням на славу Божу, дякуючи Його чоловіколюбній доброті. Угодник же Божий всюди шукав спасення душ людських, не відмовив проханню князевому, але пішов з ним у село його. Коли ж ішли, зустріли одного юнака, що на шляху лежав. Навколо нього обвився великий змій, хвостом зв'язавши ноги, як шнурком, усім же тілом своїм хлопця перетягнув навхрест. I боялися всі, те побачивши. Чоловік же Божий Юліян, ближче підійшовши, помолився Богові, кажучи: «Господи Кусе Христе, Ти визволив хрестом своїм рід людський, що звабою зміїною рай втратив. Визволи це творіння своє від змія, що зв'язав його, щоб розуміли ті, що тут стоять, що Ти — Ізбавитель всіх, хто на Тебе покладається». I зразу змій розірвався навпіл і став мертвий. Хлопець же, обтрусившись від нього, встав здоровим, і всі славили Бога. Коли ж наблизилися вони до села, куди йшли, і багато людей вийшло їм назустріч, закричали два біснуваті, просячи у святого допомоги. Він же, ім'я Христове прикликавши, зразу вигнав з них нечистих духів. Люди, що отримали звільнення, і всі, що там були невірні, повірили в Христа. І приймали святителя Божого у селі тому, у домі княжому з великою шаною і любов'ю. І була велика гостина, не лише тілесна, а й духовна: всібо слова їхні були про славу і силу Христову, , про загибель бісів, переможених й осоромлених в ідолах.

Після бенкетування, що на славу Божу було, показав єпископ святому князеві всі свої скарби і просив його, щоб взяв собі, скільки хоче з них. Але святий нічого взяти не захотів: ні золота, ані срібла, але спасення найдорожчих душ людських понад усілякі скарби шукав. Досить повчивши богонатхненними словами князя, і весь дім його, і ціле село, і тих, хто був неохрещений, охрестивши й у вірі утвердивши, пішов у град до свого дому.

Коли він входив до града, в'язні в темниці, що при воротах градських була, через вікно побачивши святого, закричали до нього голосно, звільнєння з пут просячи. Милосердний же був дітолюбний батько, зжалився над ними й не пішов спершу до свого дому, але до суддів, яким було доручено правління градом. I просив їх, щоб через його прихід відпустили в'язнів на свободу. Ті, жорстокі серцем, не послухали прохань єпископових. I пішов від них засмучений святитель. Пішов до церкви, сотворив пісні й молитви вдячні до Бога, що поміг йому так багато душ здобути на спасення. Тоді пішов у дім, і поставили перед ним трапезу, але святий не хотів скуштувати: засмучений був через в'язнів. Господь же, що творить волю тих, які бояться Його, послав ангела свого, і відчинив двері темниці, і всі пута розбив, і в'язнів на свободу випустив. Ті ж, вийшовши з темниці, ішли через місто до дому архиєреєвого, ніхто їх не завертав ані супроти нічого не казав: бачили всі, що не людською рукою, але Божою силою були звільнені з пут і з темниці випущені. Побачив же святитель Божий, що йдуть до нього, радости великої сповнився і зробив їх спільниками своєї трапези. I, почастувавши їх досить тілесним і духовним бенкетом, відпустив кожного йти собі.

Пробув же святий єпископ Юліян на престолі своєму досить літ, новоохрещеною церквою добре керуючи, і новозібране стадо словесних овець годуючи пашею духовною, і апостольськи у благовістуванні Христовому трудячись. Наблизився до чесної кончини своєї, винищивши до кінця ідолопоклоніння і бісівські служби з кеноманійських меж. I був у старості глибокій. Перед кончиною своєю за декілька днів вийшов із града в село, що належало церкві, і там розхворівся. Почули ж у граді про хворобу його, і зібралися до нього клирики, і з громадян благоговійні мужі, і ті, що до нього горіли духовною любов'ю. Він же, всіх досить повчивши, звелів їм, щоб після переставлення його вибрали собі за єпископа пресвітера Тура, який трудився з ним разом над спасенням душ людських. Тоді, останнє цілування і мир всім віддавши, чесну і святу душу передав у руки Божі.
Не було при його святій кончині князя, бо в той час не було його в граді, затримався у далекому своєму селі. Проте відкрилося це йому так. У той день, коли переставився святий, обідав князь у домі своєму з друзями. Відкрилися йому душевні очі, і побачив святого Юліяна у священичих ризах, з трьома дияконами, що несли свічки. До нього увійшли й дали йому благословення. Диякони ж три свічі поставили на трапезі і зразу пішли. I сказав князь до тих, що сиділи з ним: «Чи бачите славу, яку я бачу?» Ті ж казали, що нічого не бачать. I сказав князь: «Хіба не бачите отця нашого Юліяна, який стільки благ нам явив і стільки чудесного зробив? Ось він нині з трьома дияконами і трьома свічками сюди до нас увійшов, і світлим лицем на нас подивився, й усміхнувся, і благословив нас. I, залишивши перед нами свічки, вийшов. Думаю, що переставився вже, чулибо ми про його слабування». Те сказавши, князь зразу встав і пішов швидко до града і того села, де святий переставився. I побачив, що він спочив у Господі, і плакав довго. Також весь люд багато проливав сліз за отцем і пастирем своїм. Поклавши на віз чесні його мощі, везли до града. I прийшли до ріки, що Сарта називалася. Вона була поблизу града, дуже глибока, що поромом перепливати треба було. Перед тим як зійти їм на пором, коні, що везли колісницю з тілом святого, кинулися в ріку, скеровані невидимою рукою, і йшли через глибоку ріку, як по мості, навіть по коліна ноги не замочивши. I так на другий берег чудесно перейшли, що всі дивувалися й жахалися через преславне те чудо. Дивнийбо чудотворець Юліян святий не лише в житті своєму чудодіяв, а й після переставлення. Несли ж славно до града його святе тіло, і всі назустріч йому йшли. Жінка одна приготувала купіль своєму немовляті в мідній посудині. Миючи в ній дитя, підклала під посудину малий вогонь, щоб нагрілася вода. Побачивши, що несуть святого, і людей багато зі свічками, і кадилами, і піснями йде спереду і за ними, почала дивитися на те й слухати. Залишивши дитину в купелі, побігла дивитися на славні проводи чесного тіла Божого угодника. I затрималася, дивлячись, поки минули її дім. Тоді згадала про дитину в купелі і, скоро повернувшись, побачила, що вогонь під посудиною дуже розгорівся і купіль вже кипить. Закричала з переляку, швидко схопила купільну посудину з вогню, вилила окріп і побачила, що дитина жива і здорова, анітрохи не зашкодив їй той окріп. Те чудо бачило багато людей, які там були, i розповідали, що молитвами святого збережене було немовля.

Похований був святитель Христовий Юліян у збудованій ним церкві, на місці, на якому раніше був дім княжий, святому дарований. I відбувалися чуда при гробі його, подавалися зцілення на всілякі хвороби, молитвами його святими, благодаттю ж Господа нашого нуса Христа, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава навікивіків. Амінь.
 
Залиш коментар

Зайдіть на сайт

Нема фото

Категорії