Освіта за кордоном: ми втрачаємо наших дітей
11.08.2022
413
0
Інші країни зацікавлені у переманюванні до себе українців.
Вчора міністр освіти Польщі заявив, що польські школи готові прийняти 300 тисяч українських дітей. У Німеччині приймають сто тисяч. Ми, ще до цієї фази війни завжди жили на два міста: Львів і Київ. Серед київських однокласників нашого молодшого сина, якому 8 років, дуже багато за кордоном.
У нашої доньки вступна кампанія. За кордон вона вступати не захотіла. Тому я слідкую через Інтернет за кількістю абітурієнтів. Кампанія ще триває, але заяв на вступ не дуже багато. Добре, якщо залишиться хоча б третина від минулого року.
Діти багатьох моїх знайомих вступають у Польщу. Якою буде освіта під ракетами? Як виживатимуть ВНЗ? Їхній бюджет складається з державних дотацій і коштів, які платять студенти-контрактники. Таких буде мало. Чим тоді платити за опалення класів і авдиторій?
Якщо платити нічим, значить заняття будуть онлайн. І частину факультетів і, можливо ВНЗ згодом закриють. Отже і деякі викладачі у пошуках роботи виїдуть за кордон.
Інші країни зацікавлені у переманюванні до себе українців. Очевидно, ми їм вдячні за прихисток, але що буде з Україною? Хто тут залишиться? Скільки людей? Скільки освітян і науковців? Я не чув, щоб урядовці пояснювали це і не бачу, як запобігають депопуляції України. Так, це наслідки війни. Є об‘єктивні причини. Але ж їх долати потрібно.
У музеї Франка у Львові, який називають «Домом Франка» кошти теж є лише на зарплату. Але музей живе. Щоб придбати цінну колекцію про Івана Франка тут проводять заходи до 130 річчя Анни Франко, доньки Івана Яковича. Колектив і студенти – актори театру УКУ поставили виставу за її мемуарами. Долю родини Франка повторюють мільйони українців. Через російську окупацію син Петро був знищений, донька Анна емігрувала, Тарас шукав способи співіснувати з совєтською владою. Студенти УКУ і співробітники музею у такий спосіб підтримують франкознавство.
А що з освітою, університетами, нашим майбутнім? Війна з російськими окупантами триватиме довго. Нам потрібно вміти жити у таких умовах, зберігати людей, інтелектуалів, вчити громадян. І для уряду це має бути ключовим завданням!!!
Вчора міністр освіти Польщі заявив, що польські школи готові прийняти 300 тисяч українських дітей. У Німеччині приймають сто тисяч. Ми, ще до цієї фази війни завжди жили на два міста: Львів і Київ. Серед київських однокласників нашого молодшого сина, якому 8 років, дуже багато за кордоном.
У нашої доньки вступна кампанія. За кордон вона вступати не захотіла. Тому я слідкую через Інтернет за кількістю абітурієнтів. Кампанія ще триває, але заяв на вступ не дуже багато. Добре, якщо залишиться хоча б третина від минулого року.
Діти багатьох моїх знайомих вступають у Польщу. Якою буде освіта під ракетами? Як виживатимуть ВНЗ? Їхній бюджет складається з державних дотацій і коштів, які платять студенти-контрактники. Таких буде мало. Чим тоді платити за опалення класів і авдиторій?
Якщо платити нічим, значить заняття будуть онлайн. І частину факультетів і, можливо ВНЗ згодом закриють. Отже і деякі викладачі у пошуках роботи виїдуть за кордон.
Інші країни зацікавлені у переманюванні до себе українців. Очевидно, ми їм вдячні за прихисток, але що буде з Україною? Хто тут залишиться? Скільки людей? Скільки освітян і науковців? Я не чув, щоб урядовці пояснювали це і не бачу, як запобігають депопуляції України. Так, це наслідки війни. Є об‘єктивні причини. Але ж їх долати потрібно.
У музеї Франка у Львові, який називають «Домом Франка» кошти теж є лише на зарплату. Але музей живе. Щоб придбати цінну колекцію про Івана Франка тут проводять заходи до 130 річчя Анни Франко, доньки Івана Яковича. Колектив і студенти – актори театру УКУ поставили виставу за її мемуарами. Долю родини Франка повторюють мільйони українців. Через російську окупацію син Петро був знищений, донька Анна емігрувала, Тарас шукав способи співіснувати з совєтською владою. Студенти УКУ і співробітники музею у такий спосіб підтримують франкознавство.
А що з освітою, університетами, нашим майбутнім? Війна з російськими окупантами триватиме довго. Нам потрібно вміти жити у таких умовах, зберігати людей, інтелектуалів, вчити громадян. І для уряду це має бути ключовим завданням!!!
Схожі новини