Українські жінки ламають ґендерні стереотипи та активно опановують «чоловічі» професії
Видобуток корисних копалин, кування чавуну та керування важким обладнанням – це лише невелика частина робіт, які українським жінкам раніше не дозволяли виконувати, а зараз вони змушені цим займатись, оскільки чоловіків мобілізували на війну.
Поки українські чоловіки дають відсіч російським окупантам, українські жінки виконують роботу у цивільному житті, яка раніше була їм не притаманна і дуже часто це відбувається у складних і небезпечних обставинах. Про це йдеться у спеціальному репортажі CNN, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
Тисячі українських чоловіків залишили свої робочі місця, щоб приєднатися до армії та захищати країну після російського вторгнення майже 16 місяців тому. За їх відсутності українські жінки активізуються. Раніше українське законодавство забороняло жінкам виконувати роботу, яка вважалася надто небезпечною.
Видобуток корисних копалин, кування чавуну та керування важким обладнанням – це лише невелика частина робіт, які українським жінкам раніше не дозволяли виконувати.
Але коли президент України Володимир Зеленський оголосив воєнний стан після вторгнення Росії, тим самим призупинивши чинні закони країни, українські жінки пішли працювати.
Жінки історично відігравали вирішальну роль під час війни, беручи на себе роботу та обов’язки, які традиційно виконували чоловіки – як це сталося під час обох світових війн.
38-річна Тетяна походить із сім’ї шахтарів. Її батько, дідусь і дядьки працювали на шахтах. У дитинстві вона мріяла піти їхніми стопами, але жінкам не дозволяли цього робити. Замість цього вона працювала оператором автоматичного запуску газу, контролюючи рівень метану в шахті.
Видобуток вугілля є критично важливим для енергетичного сектору України, забезпечуючи країну світлом і теплом.
Коли сотні шахтарів мобілізували в армію, гірничодобувна компанія Тетяни попросила жінок-добровольців працювати під землею. Однією з перших погодилась саме Тетяна.
Тетяна, яка є однією з понад 45 жінок, які зараз працюють під землею на вугільній шахті на сході України, сподівається продовжувати працювати в шахті і після війни. Однак, вона та інші жінки ведуть важку боротьбу проти традиційних гендерних стереотипів у своїй країні.
Провідний інженер шахти Олександр каже, що як тільки Україна виграє війну, він вірить, що жінки повернуться і виконуватимуть роботу «для жінок». Але навіть Олександр визнає, що без таких жінок, як Тетяна, шахта не змогла б працювати.
Марія Кобець — ще одна жінка, яка виконує нетрадиційну роль. У червоній бандані та з нафарбованими устами вона майже дзеркально відбиває американський пропагандистський плакат часів Другої світової війни
Вона проводить дні в ковальській кузні, що належить її чоловікові Андрію. Її чоловік був мобілізований до Збройних сил України та воює на передовій.
До війни її чоловік продавав складні металоконструкції за сотні доларів клієнтам у Сполучених Штатах і Європі. Оскільки чоловіка немає, 30-річна Кобець каже, що її місією стало утримувати сімейний бізнес на плаву.
«Я дуже часто плачу в кузні. Мій чоловік захищає нас і змушений бути далеко від нас, виконує бойові завдання і це дуже небезпечно. Але ця робота допомагає мені триматися і не розсипатися», – розповідає Марія.
Кобець подобається працювати в кузні, але вона сподівається повернути кермо влади своєму чоловікові, коли Україна здобуде перемогу.
«Це виснажлива робота… але цікава. Я хотіла б робити це, коли мені хочеться, а не тоді, коли я повинна це робити», – сказала вона.
Порушувати ґендерні стереотипи складно, але ці жінки прокладають шлях до більшої рівності та, як вони сподіваються, розширюють можливості для себе та майбутніх поколінь.
