Закарпатські фермери жаліються – врожай є, дороги немає

На тлі епідемії коронавірусу журналіст газети «Kárpátalja» поцікавився у закарпатських фермерів, котрі ведуть господарство поодаль від центральних шляхів, як на їхню діяльність впливають нинішня ситуація та карантин.

На запитання, як би вони охарактеризували ситуацію, що склалася, у відповідь лунало лише «катастрофічно» та синоніми цього слова. Фермери зізнаються: найбільша проблема в тому, що ціни на овочі дуже низькі.

І поки ситуація фермерів, котрі ведуть господарство у великих селах чи поблизу жвавих трас, ще більш-менш благополучна, то у селі Серне виробники страждають більше: постачальники, побачивши дорогу, що веде у село, передумують заїжджати. Місцеві здебільшого мають можливість продавати товар, якщо самі вивозять його на ринок у Мукачево або ж доставляють у село Чомонин чи Велику Добронь, куди за товаром приїжджають оптові покупці з України.

На питання: «Як це все відбувається?» один із фермерів розповідає: «Коли надходить інформація, що в Чомонин чи Велику Добронь приїде оптовик, найкраще для мене – поїхати і зустрітися з ним особисто. Зазвичай я беру із собою трохи зі свого товару для показу і, якщо він подобається, ми домовляємося про ціну. Оскільки про приїзд оптовиків ми не знаємо наперед, дуже важко забезпечити протягом 2-3 годин необхідну кількість свіжого товару. Тому я маю скликати 10-15 працівників, котрі збирають овочі. Тож найкращий варіант для мене – вивезти товар самому на ринок у Мукачево і там збути його, адже там оптовики також забирають свіжий товар селян».

Один із фермерів розповів, що мав великі збитки від продажу ранньої редиски, адже максимальна ціна за неї була 8-10 гривень, але був період, коли вдавалося продавати лише за 1 гривню пучок. «Цього року з неї одні збитки. Навіть собівартість посадки не вдалося повернути. В одній із теплиць залишилося близько 2-3 тонн незібраної ранньої редиски. Мабуть, доведеться все переорати, іншого виходу не бачу», – каже виробник.

Є фермери, котрі вважають найбільш прибутковим – вирощування огірків. «Ранні огірки хорошої якості завжди мали попит. Це товар, за яким оптовики приїдуть у село навіть по більш поганій дорозі (але цього навіть уявити не можна – ред.) », – стверджує господарник.

У селян уже виникала думка про необхідність спільно придбати транспортний засіб, котрим довозити товар до пункту призначення. Але далі ідеї справа не дійшла.

Якби ж це вдалося втілити, то авто не довго би витримало поїздки на відрізку шляху Серне-Чомонин, або навіть і трошки довший шлях – між селом Баркасово та головною трасою.

Залишається лише сподіватися, що ремонт дороги колись дійде і до села Серне.