У чому можна провести паралель між Хустом і Крутами?

29 січня 2020 року в Україні відзначатиметься 102-річниця бою під Крутами, котрий для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Як і герої Карпатської Січі, як і сучасні добровольці з усіх областей України пішли у бій за свободу. Їм теж бракувало і зброї, і спорядження. Але добровольцям і січовикам  не бракувало одного – любові до України і віри в її майбутнє. Ця віра і любов перемогли всупереч усьому.

29 січня 1918 року біля станції Крути близько п’яти сотень київських студентів та гімназистів вступили у нерівний бій з чотиритисячною більшовицькою армією. Герої Крут призупинили наступ російсько-більшовицьких військ на столицю України, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві. Ця затримка ворога дала змогу урядові Української Народної Республіки добитися міжнародного визнання України на мирних переговорах у Бресті. Це було перше у ХХ столітті офіційне визнання нашої держави, що утвердило на політичній карті Українську державу.

Через ціле століття нескорений дух, патріотизм і любов до України передались сучасним захисникам рідної землі: Героям Небесної Сотні та Героям російсько-української війни, які на Сході України, проявляючи неабияку мужність, відвагу, героїзм, жертовність та демонструючи незламність духу, виборюють майбутнє, про яке мріяли цілі покоління українських патріотів.

У чому можна провести паралель між Хустом в Крутами? У 1939 році на захист Карпатської України також стала молодь, гімназисти, які й загинули за рідну землю. Місцеві студенти також були учасниками Революції Гідності, є активними у житті міста зараз. А хустяни Роберт Маслей та Михайло Печунка у молодому віці загинули у війні з російськими агресорами на Сході України.

Тож, вшановуючи пам’ять тих, хто віддав своє життя у боротьбі за єдину, неподільну й незалежну Україну, хочеться схилити голову перед кожним мужнім захисником Вітчизни. Герої   не  вмирають,  вони  живуть  у  нашій  пам’яті,  вони  живуть  у  тих,  хто  продовжує  їх  справу,  вони  живуть  доти,  поки  жива  їх  слава. Слава Україні! Гароям Слава!