Сергій Роман: “Я хочу, щоб українська музика звучала на світовому рівні”
Про “Голос”, конкуренцію, карантин та “Євробачення” Сергій Роман поділився з журналістами “Діла”.
- Чому ви вирішили в третій раз прийти на «Голос країни»? Не було сумнівів, що на цей раз знову не пощастить?
Так, насправді це була моя третя спроба потрапити на шоу. Я сказав собі, якщо на цей раз мені не пощастить, то це не мій проєкт. Я йшов третій і останній раз. Якщо б до мене не повернулися, я б йшов далі, робив щось інше, пробував свої сили в інших проектах. Проте мені вдалося розвернути всі 4 суддівські крісла. Це було дуже не очікувано, і емоції не передати словами. Я був щасливий, що на третій раз мені пощастило і моє життя повністю змінилося після «Голосу».
- Існує така думка, що деякі люди беруть участь у вокальних проєктах, щоб стати популярними, збільшити свою аудиторію і бути впізнаваними. Яка ціль вашого приходу на «Голос»?
Коли я тільки прийшов на «Голос», я не розумів для чого я там. Але в ході проекту мій тренер Дмитро Монатік дав мені зрозуміти, що моя ніша – це етностиль, етномузика. Я маю це розвивати. Хоча, мені це завжди подобалось, проте я не розумів, як рухатись далі. Саме «Голос країни» дав мені старт і початок чогось нового.
- З якими складнощами ви зіткнулися під час проєкту? Які корективи вніс COVID-19 у знімальний процес?
Без складнощів не обійшлося. Наприклад, на етапі «боїв» мені дали співати англійську пісню, яка зовсім була не для мене, не моя манера. Проте я зміг її добре заспівати і пройти далі, адже для мене було дуже важливо, щоб надалі звучала по-сучасному українська народна пісня «Несе Галя воду». А коронавірус вніс досить великі корективи. Все знімалось без глядачів і музикантів. Не було енергетики, емоцій. Було дуже важко виступати саме у прямому ефірі, без людей. Коли ти співаєш, а немає віддачі – це дуже важко.
- Чи відчувалася конкуренція на «Голосі»?
У команди Монатіка конкуренція не відчувалася. Ми були як одна сім’я. Звичайно, конкуренція відчувалася між іншими командами, особливо з командою Потапа і Насті. Не відчувалося, що ця команда хоче щоб ми розвивалися. Але кожен із нас виходив на сцену і показував хороший результат. Саме це для нас було дуже важливо.
- Як можете охарактеризувати себе на початку проекту і зараз?
Насправді, я дуже самокритичний. Але я зрозумів, чим я маю далі займатися, куди я маю йти, що і спонукало мене відкрити свій «Продакшн» ( ред.. виробництво музики), створювати нову музику і писати треки не тільки для себе, але й інших людей та артистів. Зараз я дуже змінююсь, шукаю натхнення у всьому: у книгах, людях, красивих речах – для мене це важливо.
- Коли ви усвідомили, що музика то справа вашого життя?
Все почалось ще в дитинстві. Я розумів, що музика – це моє. Я ніколи не сходив з цього шляху і не впевнений, що не зійду. Я буду і надалі знаходитись в цій музичній індустрії.
- До якого рівня в музиці хотілось би досягнути? Яка ваша мета?
Я хочу, щоб українська музика звучала на світовому рівні. Я хочу, щоб українські пісні були стильними, щоб їх хотілося слухати, адже зараз дуже багато треків, які дійсно ніхто не слухає. Моя мета – розвивати та популяризувати українську музику.
- Стосовно української музики: які пісні вам подобаються?
Подобаються пісні гурту Go_A ( ред.. український електро-фольк гурт), зокрема пісня «Шум» і «Соловей». Також ONUKA — ( ред.. український електро-фольк музичний гурт) пісня «Час». Ще одна з моїх улюблених пісень – це українська народна “Ой там на горі”. Для того щоб музика подобалась вона повинна надихати, так само і мотивувати людей для чогось.
- Чого найбільше (серед творчого життя) бракувало на карантині?
Насправді мені і зараз цього бракує – живі виступи. Я мав багато планів, щодо творчого життя: виступати, давати концерти. У мене зірвалось близько 20-ти концертів минулого року. Не вистачає енергії, контакту з глядачами. Карантин повністю змінив моє життя у музичній сфері. Проте, мені здається, що це все на краще. Я думаю кожен із нас переосмислив своє життя, і це круто.
- Чи не хотіли б Ви представляти нашу країну на пісенному конкурсі «Євробачення»?
Цього року я дуже хотів взяти участь у Національному відборі. Але, так сталось, що минулорічні переможці будуть виступати цьогоріч, адже у 2020 через карантин пісенний конкурс не відбувся. Тому я готуюсь на 2022 рік. Чекаю, щоб «народився» трек і тоді вже можна на «Євробачення».
