Пам'яті Бориса Прокопіва: Хустщина прощається з видатним діячем культури

Хустська громада схиляє голову в глибокій пошані, прощаючись із людиною, яка присвятила своє життя збереженню нашої спільної ідентичності. Відхід у засвіти директора Хустського краєзнавчого музею Бориса Прокопіва — це непоправна втрата для культурного та наукового середовища всього Закарпаття, адже він був справжнім камертоном історичної правди та невтомним хранителем духовних скарбів нашого краю.

Фундаментальний внесок у розвиток музейної справи та національної свідомості

Діяльність Бориса Леоновича на посаді керівника головної музейної установи міста завжди базувалася на глибоких знаннях, щирій любові до Хуста та прагненні донести справжню історію до кожного серця.

• Розбудова музейної установи дозволила перетворити Хустський краєзнавчий музей на провідний осередок культури, де кожен експонат розповідає про величну та багатогранну історію Срібної Землі.

• Збереження спадщини Карпатської України стало головною справою честі для Бориса Леоновича, який ретельно збирав матеріали про доленосні події 1938–1939 років у столичному Хусті, відновлюючи історичну справедливість.

• Координація мистецького життя через тісну багаторічну співпрацю з картинною галереєю міста сприяла духовному єднанню громади та системній підтримці місцевих художників і науковців.

• Експертна підтримка краєзнавців та дослідників з усієї країни базувалася на його феноменальній пам'яті та архівних знаннях, що робило його незамінним консультантом у питаннях автентики нашого регіону.

• Формування національної ідентичності через оновлені музейні експозиції допомагало багатьом поколінням хустян пізнавати власне коріння та плекати справжню повагу до героїчного минулого рідної землі.

Ми просимо кожного мешканця нашого міста в ці дні невимовного суму знайти хвилину для тиші. Подумайте про те беззавітне служіння та непохитну вірність своєму покликанню, якими до останнього подиху жило серце Бориса Леоновича.

Найвищим проявом нашої вдячності стане щира цікавість до коріння нашого краю — завітайте до залів музею, торкніться живої історії Карпатської України, яку він плекав із такою безмежною любов’ю. Світло великої людини не згасає, воно продовжує зігрівати нас у тих справах і помислах, які вона залишила нам у спадок. Наш спільний обов’язок перед його пам’яттю — з такою ж трепетністю оберігати кожен історичний документ та кожен спогад про рідний Хуст, як це все життя робив він.

Розділяємо цей глибокий біль із родиною, близькими та всіма колегами-музейниками. Хай спочиває з миром, а світла пам'ять про нього назавжди залишиться в наших серцях.