Хустянин сім разів був одруженим і зараз шукає восьму дружину

Декому важко знайти навіть одного партнера, а хтось одружується не навіть не два і не три рази… Дивно влаштоване життя… Коли одні – самотні, інші – зіштовхуються з надлишком охочих бути поруч. Внутрішня харизма окремих людей робить їх улюбленцями протилежної статі і допомагає будувати стосунки… але чи на благо завжди така велелюбність?

Про це з «Карпатським об’єктивом» поділився Степан Горщар із Хуста. Чоловік був одружений аж сім разів. Має від шлюбів 11 дітей і зараз шукає восьму дружину.

Вперше пішов під вінець «по зальоту»

Степану 45 років. На любовному фронті в нього було неймовірно насичене життя. Ще з садочка його кохали дівчата і він був дуже популярним серед однолітків.

«Серед дівчат я завжди був у центрі уваги. Можливо, через те, що не дуже любила мама. Я хотів жіночої прихильності через брак тепла у родині. На світ з’явився небажаною дитиною. Коли мама мною була вагітною, із батьком вони розійшлися. Через зраду. Потім мати вийшла заміж вдруге і народила сестру. От її любили усі! Не лише батьки. Але й дідусі-бабусі. А я собі тихо ріс, як билинка в полі. На мене навіть не дивилися… Їв? Добре! Не їв! І так добре! Був у школі? Чудово! Пропустив уроки? Ну й гаразд. Одним словом, зростав покинутим сам на себе. Зате діти до мене ставилися з прихильністю. Уже з садочка дівчата горнулися до мене, хотіли дружити. У школі почав зустрічатися з дівчиною вже у п’ятому класі. Стосунки, щоправда, тривали недовго. Але то вже таке. Вчився слабо, та мені завжди давали списувати, замість мене виконували контрольні, домашні завдання, писали твори. Я цим користувався і мав доволі гарні оцінки», – ділиться Степан із «Карпатським об’єктивом».

Останній рік навчання у школі виявився непростим. Від хлопця завагітніла однокласниця…

«На щастя, у школі про це ніхто не знав і ми вже зрозуміли, що «залетіли» перед останнім дзвоником. Я запропонував після випускного побратися, аби дитя народилося законно, у родині. Так і зробили. Та обоє були молодими, дурними, не цінували одне одного… хотілося розваг, танців, веселощів. Через рік після народження сина ми розлучилися. Я у шлюбі жив у дружини. Вчитись нікуди не пішов, бо потрібно було заробляти гроші. Виконував різну фізичну працю, але за неї платили непогано, що мене й тішило. Перше розлучення пережив важко. Хоча не було скандалів, зрад чи чогось недопустимого. Ми просто сіли, поговорили і вирішили, що ще занадто молоді для того, щоб жити разом. Нашу дитину фактично виховували не ми, а батьки Марічки. Зараз Юра вже дорослий і має сім’ю, двох діток. У нього є зведений брат від другого шлюбу моєї першої дружини. Марія з цим чоловіком живе досі. А я… до сьогодні у пошуках щастя. Саме Марічку я кохав найбільше, хоча побралися ми не через те, що хотіли жити у шлюбі, а вимушено», – наголошує закарпатець.

Кожна жінка – окремий листок у книзі життя

Із другою дружиною Анною Степан Горщар познайомився на роботі. Це був такий собі службовий роман.

«Я працював у будівельній компанії і Аня була касиркою. Видавала гроші. Мені було 24, їй – 19. Почав фліртувати, вона закохалася. Ініціатором одруження стала саме вона, бо дуже мене любила. Загалом Анна – хороша людина, але я їй зрадив. Вона не пробачила. Прожили ми разом 6 років. У нас народилося 4 дітей – дві пари близнюків. Усі – дівчата. Ми з ними, на жаль, не спілкуємося, бо Аня заборонила ще під час розлучення. І аліменти просила не платити, тільки б мене більше в її житті не було. Батьки в неї досить забезпечені, вони й допомагали утримувати доньок. Я Аню ні в чому не звинувачую, бо у всьому тільки моя провина. Але дочок таки хотілося б побачити. Мені відомо тільки, що зараз вони всі живуть десь у Чернівецькій області», – зізнався хустянин.

Третя дружина Степана була на 10 років старшою за нього і в цьому шлюбі дітей не було взагалі.

«Ми з Маріанно познайомилися на Дні народження мого друга. Вона була подругою його дружини. До мене вона мала родину і сина. Дітей не хотіла більше. Мене це влаштовувало. Ми зустрічалися всього декілька місяців, а потім вирішили побратися. Мені було добре з нею. Маріанна – добра господиня, турботлива жінка і чудова мати. Але не склалося… я винен сам. Якось ми пішли на одну вечірку до спільних знайомих і з мене почали насміхатися, бо у всіх жінки були молоді. А в мене – набагато старша… стало якось не по собі і я запропонував того ж дня розійтися. Хоча згодом не раз пошкодував про це. Але рішення було прийнято і Маріанна поставилася до всього нормально. Ми час від часу із нею спілкуємося досі. Прожили ми разом трохи більше року», – заявив Степан Горщар.

Відтак закарпатець вирушив на пошуки наступної жінки і знайшов її дуже швидко… Буквально за кілька днів.

«Із Лізою ми почали жити разом через два тижні після мого розлучення. Познайомилися в магазині, у черзі… вона стояла переді мною, я запропонував провести її додому, бо сумки в неї були важкими. Вона погодилася. Побралися через два місяці після знайомства. Ми з нею – однолітки. Заміжньою вона до мене не була. У шлюбі з нею у нас народилося двоє діточок – син та донька. Прожили ми разом три роки. Розійшлися, бо я завів черговий роман, як кажуть, стрибнув у гречку. І саме наша розлучниця – Катя стала моєю черговою дружиною. У неї був це третій шлюб. У мене – п’ятий. Вона мала вже двох дітей. Крім того, у нас народився спільний син. Але із нею також ми в парі були недовго. Цього разу зрадив не я, а мене. У неї з’явився коханець і вона просто вигнала з дому. Не ображаюся, бо життя – бумеранг і я на це насправді заслужив!», – наголошує чоловік.

Вшосте Степан одружився з Юлією і мав із нею трьох доньок.

«Цілий рік після розлучення я не міг прийти до тями…. Але далі з’явилася вона… Юля… молодша за мене на 9 років. Я закохався. Ми познайомилися на ринку. Вона там торгувала, а я щодня приходив щось купувати, бо дівчина страшенно подобалася. Вона була скромною і дуже вродливою. Щиро дивувався, що така красуня – самотня. Побралися через 11 місяців після знайомства. Жили ми добре разом цілих 5 років, але потім… вона, на жаль, померла… Мала рак. Наших спільних трьох дітей забрали її батьки, бо вважали мене непутнім батьком, хоча я дуже старався бути для них взірцем. Але моє минуле дуже не подобалося батькам Юлі. Наразі вони живуть в іншій країні… але з дітьми я спілкуюся за допомогою Інтернету. Вони мене знають, люблять, пам’ятають. Надсилаю їм подарунки, дуже люблю…», – запевняє хустянин.

Всьоме чоловік одружився три роки тому, а вже за сім місяців – розучився.

«Мою сьому дружину звали Неля. До мене вже була у шлюбі, має доньку. Ми познайомилися через Інтернет. Вона – з Запорізької області. Була закоханість, була романтика, було піднесення… але жінкою вона виявилася ніякою. Полюбляла випити, не готувала їсти, у хаті був бруд. Я просто плюнув на все, зібрав речі і повернувся на Закарпаття. Не звик до такого», – зізнався Степан.

Зараз чоловік мешкає в Чехії. Дуже хоче знайти собі пару. Усвідомлює, що це може бути не на все життя, але переконує, що йому одному дуже самотньо.

«Майже два роки, як я живу у Празі і мешкаю один. Мені важко. Хочу знайти когось для душі. Бажано, аби це була закарпатка, бо, як на мене, кращих жінок немає ніде. Наших у Чехії справді багато, тому сподіваюся, що знайти кохану мені таки вдасться. Хоч я робив помилки, хоч далеко не святий, але мені дуже хочеться нарешті мати міцну родину», – переконує Степан Горщар.

Наостанок чоловік жартує, що вважає себе закарпатським Ілоном Маском.

«Йому теж, як мені, не таланить у коханні. У нього також було багато шлюбів, – наголошує він. – А ще, напевно, головне: ми з ним народилися у один день – 28 червня. Тож чим я не закарпатський Маск? Хіба що грошей стільки не маю!»

Марина АЛДОН