Як у Хусті на Різдво дітки в церкві колядували
У Свято-Благовіщенському храмі в Хусті на другий день Різдва, 8 січня, було неймовірно урочисто і святково. Усі віншували один одному добра, віталися: «Христос народився!», відповідали: «Славімо Його!» і посміхалися та обіймалися…
Вірян зібралося у рази більше, ніж у звичайну неділю. Святково одягнена малеча стояла тихо неподалік від вівтаря і чекала свого виступу. Служіння було довшим, ніж зазвичай, але молитви розраджували людей, які підхоплювали слова подяки Всевишньому і славили Ісуса Христа з великим піднесенням.
Очолили служіння священники отець Іоанн Вучкан та отець Богдан Волощук.
Перед церквою також зібралися люди. Вони стояли купками на церковному подвір’ї, про себе молилися, час від часу хрестилися. Більшість із них прийшли подивитися на біблійні інсценівки малечі – своїх дітей чи онуків. Вони з нетерпінням чекали виступу дітлахів, колядували разом з усіма і їхні обличчя випромінювали якесь особливе піднесення.
«Моя онучка нині буде розповідати віршик. Також дітки вивчили нові дуже гарні колядки. Дитина з нетерпінням чекала на цей день і нині встала першою з усіх, питала: «Коли вже підемо до церкви». Святково одягалася, не ходила, а прямо літала по хаті!»- каже «Карпатському об’єктиву» хустянка Наталія Штефуца.
Її онучка Уляна вже давно у храмі. Дівчинка виступає не вперше, але дуже відповідально готувалася до різдвяного богослужіння.
«Наталія Антонівна, наша наставниця, багато з нами займалася. Ми вчимо з нею Слово Боже, всякі пісні та вірші на релігійну тематику. Дякуючи їй я тепер знаю багато про Месію та хочу його прославляти у колядках», – із щирою дитячою посмішкою ділиться думками Уляна.
Сама ж Наталія Волощук пильно стежить за дітьми. Репетиції давно завершено, нині – час виступу.
«Із ними дуже цікаво працювати. Вони чисті душею і скромні, – наголошує вона. – Кожна дитина – наче маленький промінчик, який зігріває оточуючих своєю безпосередністю і відкритістю. Не дарма Христос казав: «Будьте, як діти!»
Марія Донинець також чекає виступу своєї онучки Марічки. Дівчинка чи не найсерйозніша з усіх. Не посміхається, напевно, хвилюється…
А коли починається святкове дійство, декламує вірші, колядує, навіть не помічаючи нікого поруч.
«Мені подобається ходити до церкви, – каже вона. – Тут моя душа відпочиває і серце сповнює особлива благодать. Ми кілька разів на рік готуємо різні виступи. Це – дуже цікаво і захоплює кожного».
Перед виступаючими бігає зовсім крихітне дитинча… років 2… у величезній хустці. Дівчинка ще не долучилася до інших діток, але, скоріш за все, на наступний рік також славитиме колядками Христа.
Дехто з малечі одягнений у вишиванку, як Марічка. Дехто – просто у святковій одежі. Привертає увагу хлопчик років 5 у червоній кофтині. Він розповідає чи не найбільше віршів і вражає фотографічною пам’яттю, адже все пам’ятає, нічого не забуває, хоч і зовсім маленький.
Відтак колядують усі прихожани. Священник їх мирує і зі спокійним умиротворенням люди розходяться по домівках.
