Чому ніколи не варто платити за чужу каву

Паразит — він м'який, нешкідливий на вигляд. І проникає в організм потихеньку. А потім починає жити за рахунок цього організму, висмоктуючи ресурси і отруюючи продуктами своєї життєдіяльності. Паразит не кидається на вас з криком: "Гаманець або життя!". Ви самі дістаєте гаманець і самі відгодовуєте паразита. І не відразу відчуваєте, яких втрат зазнаєте. І як міцно паразит вчепився у вас.

Одна дівчина на роботі ходила пити каву з колегою, іншою дівчиною. На першому поверсі офісної будівлі була кав'ярня. І ця дівчина брала стаканчик кави і якесь тістечко. А друга дівчина завжди запитувала: "Ти каву йдеш пити? Ходімо разом!". Але чомусь завжди забувала взяти картку або телефон. І добродушна перша дівчина платила за другу каву і за тістечко для колеги. Самій їсти незручно!

Вони мило базікали, пили каву. Але друга дівчина вже й не говорила, що забула картку. Вона вибирала каву, тістечко, сідала за столик і чекала, коли перша дівчини все принесе. Нібито місце займала.

І ось дрібниці ж це. Ну, стаканчик кави. П'ятдесят гривень. Ну, тістечко. Припустімо, теж п'ятдесят. Сто гривень. Це ж небагато. Перша дівчина так умовляла себе, бо незручно і негарно сказати подрузі: "Віддай мені сто гривень за каву і тістечко!". І перша дівчина позбавила себе маленької радості — ходити в кав'ярню. Точніше, хотіла позбавити, та не вийшло. Друга дівчина підійшла і сказала, що пора йти пити каву! Ходімо, поговоримо, кави вип'ємо!

Перша дівчина мимрила, що не хочеться, а друга життєрадісно говорила, що тоді можна чаю попити. Або взяти фреш. Свіжовичавлений сік корисний! І слабовільна неконфліктна перша дівчина піддалася умовлянням і пішла. І заплатила за фреш, за чужий.

Зарплата була не дуже велика. Але й не маленька. Просто кожного місяця мінус дві тисячі як мінімум на оплату кави приятельці. І на тістечка для неї. І щодня о другій годині пополудні енергійна пропозиція піти в кав'ярню...

Коли перша дівчина боязко натякнула, що грошей мало, може, сьогодні ти заплатиш за каву? — колега дуже розсердилася. І всім розповіла, яка перша дівчина жадібна і дріб'язкова, — за стаканчик кави зажадала повернути гроші. Хоча ж все було не так! Але паразити дуже мстиві. І за цю каву першій дівчині багато чого довелося витерпіти: злі погляди, цькування в мережі, шепіт за спиною, інтриги, наклепи, доноси керівнику...

З другого разу зрозуміло, що людина звикла жити за ваш рахунок. Присмокталася до вас. Це її звичайна поведінка, спосіб жити за чужий рахунок. Це різновид експлуатації. Невелика послуга задарма, хоча людина знає вартість.

А потім це стане постійною статтею ваших витрат, витрат часу і грошей. Якщо два рази вам довелося заплатити за когось, щось дати безкоштовно, надати допомогу, а людина потім приходить втретє, твердо вирішіть — є у вас можливість оплачувати чужу каву чи вам це обтяжливо.

І зрозумійте для себе: ще можна відмовити — втретє. Так, незадоволення буде. А потім буде вже гнів, наче ви обікрали людину. Відняли у неї дві тисячі, вирвали каву і тістечко відібрали. Вона ж звикла так жити — за ваш рахунок. І після третього разу доведеться або тікати і ховатися, або пережити конфлікт з любителем кави і фрешу...