Житія святих на 2 червня( 20 травня за ст. стилем)

Страждання святого мученика Талалея і тих, що з ним

Також цього дня відзначають: Страждання святого мученика Аскалона

За царювання Нумеріяна, коли ігемон Теодор в Егейському граді переслідував Божу Церкву і різними смертями убивав вірних рабів Христових, взято було юнака християнського літ вісімнадцяти, на ім'я Талалей, і перед нечестивим судищем у храмі Адріяновому поставлено. На зріст і з лиця красень був Талалей, русяве мав волосся, ремеслом був лікар, без винагороди зцілював усілякі недуги. На нього поглянувши, ігемон красі його подивувався, до тих, що там стояли, сказав: "Де взяли цього гарного юнака?" Ті ж відповіли: "Ішов в Аназарв-град Киликійської єпархії, побачили його, що швидко йде. Коли ж він нас зауважив, сховався в діброві. Ми ж шукали його старанно, ледве знайшли — під дикою оливкою сидів. Взяли його і до твоєї влади привели". Сказав ігемон до святого: "Скажи нам, о хлопче, якої ти віри, і з якого града, і яких батьків, і як називаєшся?" Відповів святий: "Я — християнин, ім'я моє Талалей, родом з Ливану, батько мій був воєводою, на ім'я Берукій, мати ж — Ромулія. Маю ж і брата Иоана, який у причті церковному був саном піддиякон. Я ж лікарської майстерности навчився в учителя Макарія, архілікаря. Коли ж усі християни, які у Ливані жили, втекли в гори і пустелі через гоніння від ідолопоклонників, взяли мене і до едеського ігемона Тиверія привели. Мучив він мене, визнав я ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога істинного і преблагого, Творця всіх, — і визволений був допомогою Господа мого з рук ката, і втік. Нині ж знову взяли мене, прийшов у твої руки, тому роби зі мною, що хочеш, достойно-бо мені померти за Христа, Небесного Бога, Спасителя мого". Сказав ігемон: "Чи сподіваєшся, окаянний, уникнути рук моїх, як же уникнув рук Тиверія?" Відповів святий: "Не хочу вже втікати, вірю-бо Господу моєму Ісусові Христу, на якого покладаюся, що не дасть мені бути осоромленим, але до кінця перетерпіти муки поможе". Стояли там два спекулятори, Олександр і Астерій, звелів їм ігемон свердлом просвердлити литки ніг мученика і, шнуром зчепивши, стрімголов повісити. Проте затрималися їм очі, Божою силою, і замість святого дерево просвердлили й повісили. Один же з вірних, якого вчив святий Талалей, на ім'я Тимотей, стояв там і бачив, що робиться, покликав святого, кажучи: "Чи бачиш, що вони роблять?" Відповів йому святий: "Мовчи, брате, є при мені Христос, який помагає мені". Ігемон же, поглянувши, побачив не мученика, але дерево, що висіло, сказав до спекуляторів: "Що ви зробили? Я вам людину повісити велів, ви ж дерево повісили". І розгнівався ігемон, думаючи, що насміхаються з нього, звелів обох бити без жалю. Ті ж, биті, кричали: "Живий Господь, що віднині й ми християнами бути починаємо, віримо в Нього і страждаємо за Нього". Те чуючи, ігемон звелів зразу мечем їх убити. І кінець прийняли страдницький, отримали вінці зі святими мучениками від Христа Бога. До святого ж Талалея сказав ігемон: "Принеси жертви богам, щоб живим бути, і наситишся спогляданням солодкого світу цього". Відповів мученик: "Не переконаєш раба Христового, аби приніс жертву бісам". Ігемон же люті сповнився, захотів сам просвердлити святому литки, та, коли вставав з престолу свого, прилип зад його до престолу, і не міг встати. Всі ж, що в Адріяновому храмі сиділи, возвали голосно, кажучи: "Великий Бог християнський, що такі робить чуда". Ігемон же сповнився сорому, почав просити мученика, кажучи: "Помолися за мене до Бога свого, Талалею, щоб я зміг із престолу свого встати, справді-бо великий Бог твій". Помолився святий, встав ігемон. Але вважав те не Божою силою, а волхвуванням Талалеєвим, тому лютував на святого, скреготав зубами своїми. Тоді схопив свердло, почав сам вертіти ноги мученикові. І зразу всохли руки ігемонові, і крикнув він до мученика, кажучи: "Знову прошу тебе, Талалею, помолися за мене, аби зцілилися мої руки". Святий же молитвою своєю скоро подав рукам його зцілення. Тоді сказав ігемон до прислуги: "Візьміть волхва цього з-перед лиця мого і в безодні морській втопіть, хай загине". І сказав до нього святий: "Ти почав мене допитувати, то й закінчити повинен". Відповів ігемон: "Іди від мене, волхве, і деінде помри, ще-бо ніякої тобі не зробив муки, а вже стільки зла ти на мене чарами своїми навів". Сказав святий: "Не думай, о кате, що я можу погроз твоїх злякатися і відректися Бога мого, знай же точно, що ніяк не принесу жертви богам твоїм, не поклонюся бісам, яким ти служиш". Коли це говорив святий, взяли його слуги і вкинули в човен, повезли на середину безодні морської і там його потопили. Коли ж топили святого, таку він до Бога молитву склав: "Господи, Боже мій, не дай мені нині померти, хочу-бо страждати більше за ім'я Твоє святе, аби, повний страждання подвиг закінчивши, прийняти від Тебе вінець нетлінний безсмертного життя".

Після потоплення мученика повернулися слуги, розповіли ігемонові, кажучи: "Зробили те, що веліла нам величність твоя: вкинули Талалея в море і бачили, що потонув". І ще слуги те говорили, як прийшов святий Талалей, в білий одяг одягнений. І здивувався ігемон дуже, і всі, що при ньому були. І сказав до святого: "Ось і море здолали твої волхвування". Відповів йому святий: "Де нині богів твоїх сила? Де гордість і величання ваше? Ось Господь мій Ісус Христос розсипав те, що врадили ви, і не дав мені померти, щоб я ще переміг диявола, батька твого". І розгнівався ігемон, сказав до тих, що з ним були: "Бачите, як волхв цей і море обволхвував, і нам злословить. Якщо відпустимо його так, то всіх нас уб'є чарами своїми". Був же при ігемоні волхв один на ім'я Урвикій. Він радив ігемонові, кажучи: "Хай твоя влада звелить віддати його на поїдання звірам". І зразу ігемон прикликав сторожа і годувальника звірів. Звелів приготувати видовище просторе, до святого ж сказав: "Талалею, чи принесеш жертви богам? Чи хочеш, щоб плоть твоя стала харчем для звірів?" Відповів мученик: "Якщо ти ще не пізнав сили і слави Господа і Бога мого Ісуса Христа, то словами пророчими тобі повідомляю: не помру, але живий буду і розповідатиму про діла Господні.

Правиця Господня вчинила силу. Правиця Господня піднесе мене". Вивели, отже, святого на видовище і віддали звірам. І підійшла до нього одна найлютіша ведмедиця, лягла при ногах його і лизала ноги його. Те бачивши, ігемон заскреготав зубами своїми і, наче лев, з люті заричав, звелів випустити на нього лева голодного, також і левицю. Але й ті, прийшовши, впали до ніг мученикових і лизали їх. Ігемон же з люті роздер одяг на собі. А люди взивати почали велегласно, кажучи: "Великий Бог християнський! Боже Талалеїв, помилуй нас!" І схопили ж Урвикія, волхва, кинули до звірів — і зразу того розшматували і з'їли звірі. А ігемон, вставши з місця свого, звелів мученика мечем убити. І вели святого на страту, на місце відоме, що називалося Едеса, і після молитви прийняв кончину місяця травня у двадцятий день, коли царював Господь наш Ісус Христос, Йому ж слава і держава з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

Страждання святого мученика Аскалона

Коли йшов Аріян-ігемон з Єрмополя-града до Антиноя, града Тиваїдського, привели до нього по дорозі одного з вірних братів на ім'я Аскалон. Його ж бачивши, ігемон спитав: "Хто ти?" Один із радників ігемонових на ім'я Аполонід сказав: "Думаю, що християнин". Сказав ігемон Аполонідові: "Спитай його". І спитав Аполонід святого: "Хто ти?" Відповів святий: "Я — християнин". І сказав до нього ігемон: "Чи не чув законів царських, розісланих у всі краї, щоб християн переконувати приносити богам жертви?" Відповів Аскалон святий: "Чув ті неправедні закони, на спокусу багатьом видані". Сказав ігемон: "Чи царів принижуєш, називаючи спокусою найсвятіші спасенні їхні закони?" Мовив святий: "Роби, що хочеш, я-бо не вважаю законами ті, які незаконно і не на спільну користь видано, але на збитки і згубу. Бо що то за закон, який каже: "Поклонися ідолові". Сказав ігемон: "Чи не досить тобі царям докоряти, але ще й богів ідолами називаєш? Клянуся самими богами, що коли не визнаєш їх богами, коли жертв їм не принесеш, то приймеш муки, приготовані для непокірних". Відповів святий: "Не боюся погроз твоїх, боюся зневажити Того, хто каже: "Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть. Бійтеся найбільше того, хто може душу і тіло погубити у геєні". Тому Бога, який може цілу людину вічно мучити, годиться боятися, а не вас, що одну лише частину людську, тобто тіло, мучите, і то не вічно, а короткий час". Ігемон же сказав: "Прийми добру раду і принеси жертву богам безсмертним, ось-бо, якщо не послухаєш, готова катівня і кати". Відповів святий: "Побачимо, хто з нас міцнішим виявиться. Чи ти муками переконаєш мене, щоб я ідолів назвав богами, чи я тебе переконаю визнати Христа, Господа мого, істинного Бога і всіх Творця". Розгніваний ігемон звелів мученика, оголеного і на катівні повішеного, бити і знаряддям залізним дерти. Коли ж мучений був святий немилостиво, і тіло його краялося на ремені, і на землю падало, мовчав, не випускав голосу болю ані не промовляв нічого. Ігемон же казав до нього: "Чи не зм'якло твоє серце, щоб богам принести жертву?" Ритор один на ім'я Везамон, стоячи там, сказав: "Зблизилася до нього смерть, через те вижив з розуму". І зразу до нього бадьоро відповів святий, кажучи: "Ні розуму не стратив, ні від Бога, Творця мого, не відступлю". Сказав Аріян: "Чи знову озлоблюєшся серцем? Але місце на шляху це незручне, щоб, як належить, мучити тебе, з допомогою богів, підемо у град, і там достойні непокорі своїй приймеш муки". Те сказавши, звелів зразу відв'язати мученика і вести його перед собою. Була ж на шляху поблизу града ріка велика, що Ніл називається. І перевезли спочатку святого мученика Аскалона, ігемон-бо помалу ззаду йшов. Громадяни ж антінойські назустріч ігемонові до ріки вийшли, обступили на березі святого, який на землі нагий зранений лежав, не міг-бо від ран стояти ані сидіти. І розчулювалися, співчуваючи йому. Тоді, побачивши ігемона, що до ріки зближався і в човен сідав, готувалися зустріти і привітати його. А святий мученик почув, як говорили, що ігемон зближається човном, укріпився, встав із землі і, руки до неба піднявши, возвав до Господа, кажучи: "Боже мій, Ісусе Христе, задля якого я терплю ці муки і задля любови якого нагий стою на огляд людям цим, почуй мене нині, задля слави Імени святого Твого, і простягни руку всемогутности своєї, й утримай посеред ріки човен той, в якому сидить суддя нечестивий, не дай йому досягнути цього берега, допоки не визнає, що Ти єдиний справжній Творець і Владика всіх, Бог, і нехай перед усім людом прославить святе Твоє ім'я, яке ненавидить". Коли так помолився святий, раптом човен, що віз ігемона, став посеред ріки і не міг зрушитися з місця того анітрохи. Те бачачи, Аріян-ігемон здивувався, згадав слова мученикові, які обіцяли переконати його до ісповідання Христа Бога, і сказав до своїх: "Що думаєте про те, що човен став непорушно, чи не волхвування це того християнина?" І звелів иншого привезти човна і сів у нього. Той-бо човен, з якого вийшов ігемон, зразу зрушився з місця свого, а той, в який він сів, став, як на землі, ніяк не міг ворухнутися, хоч і багато було гребців, і вітрила напнуті, і вітер допомагав. Послав тому ігемон до мученика, кажучи: "Тому що злякався ти мук, якими я тобі пригрозив, волхвуванням своїм зробив так, щоб я не зміг переплисти ріки й увійти в град". Відповів мученик посланцеві: "Живий Господь Бог мій, що не зрушиться човен, у якому Аріян, допоки він не визнає імени Господа мого Ісуса Христа, як я раніше сказав йому". Посланець же сказав: "Якщо й визнає ім'я Бога твого ігемон цей посеред ріки, як ти хочеш, то як ти, на березі сидячи, почуєш голос його, адже ріка, як бачиш, дуже широка". Сказав йому мученик: "Хай напише ісповідання Господа мого на хартії і до мене хай пришле. І в ту ж годину човен піде і пристане до берега". Повернувся посланець, сповістив ігемону слова мученикові. Ігемон же зразу, взявши хартію, написав руїсою своєю слова такі: "Один правдивий Бог, якого Аскалон шанує, і нема иншого, окрім Нього. Він є Творцем і Владикою всіх". Так написавши, послав до Аскалона. Мученик написане прочитав, помолився до Бога — і зразу лодія з ігемоном зрушилася і досягла берега. Увійшов же ігемон у град, сів на суді й мученика поставив перед собою, сказав йому: "Ти всю силу свою чарівну богоненависну зрушив на мене на воді, щоб на ріці втримати мене, я ж на землі силу влади своєї виявлю на тобі". І зразу звелів повісити нагого на катівні, свічками вогненними палити боки йому і живіт, доки не розтане вся плоть його. Опалюваний святий мовчав. І сказав до нього Аріян: "Як бачу, ти вже помер, Аскалоне". Відповів святий: "Якщо й помру, проте знову буду жити". І сказав ігемон до своїх: "Трудимося лише, мучачи його, бачу, що готовий він і померти за віру свою, проте й ми робімо, що можемо". І звелів прив'язати камінь великий до ніг його і живого вкинути у глибину ріки. Воїни ж, взявши, повели його до ріки. І йшло за ним услід багато людей, серед них же було й християн немало, які прийшли побачити кончину мученикову, і принесли їжу, просили, щоб з'їв. Він же не хотів, кажучи: "Не маю більше нічого їсти з тлінної світу цього їжі, приготувався-бо йти і прийняти те, що око не бачить і вухо не чує і на серце людині не прийде. Трудіться і ви, браття, щоб отримати блага, для святих приготовані". Коли так говорив святий, воїни посадили його у лодію і, від берега відпливши, почали прив'язувати до ніг його камінь великий. Він же, звертаючись до християн, що на березі стояли, каже: "Діти, не переживайте за поховання моє і нині та завтра не шукайте мене. На третій день прийдіть з північного боку града і знайдете на березі тіло моє з прив'язаним каменем, поховайте мене з тим каменем разом". І було так. На третій день після потоплення мученика знайшли його святе тіло, як же сказав їм, із каменем, прив'язаним до нього, і поховали чесно, славлячи Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

Цього святого мученика Аскалона згадано разом зі святим мучеником Леонідом у стражданні святого мученика Филимона 14-го грудня. Аріян же ігемон після того повірив у Христа і мученицького вінця сподобився, як же про те у Филимоновому стражданні на кінці написано про Аріяна.

У цей же день у Пролозі згадано святого мученика Філітера, але вже пам'ять його була 30-го грудня.

У той-таки день — віднайдення і перенесення чесних мощів святого отця нашого Олексія, митрополита Київського і всієї Руси, чудотворця. Його ж Перенесення в цей день у Пролозі, а житіє його — 12-го лютого.