Menu

Житія святих на 13 травня (30 квітня за ст. стилем)

13.05.2020
343
0

Пам'ять святого апостола Якова Зеведея


Також цього дня відзначають: Пам'ять святого отця нашого Доната-єпископа

Цей святий Яків, син Зеведеїв, брат же святого євангелиста Йоана Богослова, апостолом був одним із дванадцятьох, якого покликав Господь на учнівство від ловитви риби, — він разом з братом, покинувши корабель, і батька, і сіті, пішов за Ісусом на поклик Його божественний, і йшли за Ним усюди, слухаючи учення, що з пречистих уст Його виходило, і дивилися на чуда, які від Нього були, і полюбив їх Господь настільки, що одному дав прихилитися до грудей своїх, цьому ж обіцяв свою чашу, яку Сам випив. Але й вони настільки Господа свого полюбили й таку за Ним показали ревність, що вогонь з небес хотіли звести на невіруючих, аби стратити їх, і зробили б те, якби довготерпеливий Христос не заборонив їм. Цих обох і верховного апостола Петра Господь не полишав ніколи, не розповівши їм чогось, але саме їм більше від инших відкривав свої божественні тайни, як же на Тавор, коли захотів показати славу божества свого, взяв Петра, і Якова, і Йоана. Після вільних страстей, і воскресення, і вознесення Господа нашого і після прийняття Святого Духа святий апостол Яків Іспанію й инші краї пройшов, сповіщаючи Боже слово, і знову до Єрусалиму повернувся, і став для юдеїв страшним, наче грім, — насмілювався великою відвагою, учив про Христа Ісуса, що той є істинний Месія, Спаситель світу. І перемагав фарисеїв, і законовчителів із Божественного Писання, викриваючи і звинувачуючи жорстокість і невірство їхнє. Вони ж проти нездоланних слів його стати не могли, найняли золотом на нього одного філософа-волхва, на ім'я Єрмоген, щоб змагався з Яковом й осоромив учення його. Волхв цей зухвалий, не хотівши сам з Яковом розмовляти, послав учня свого на ім'я Філит, кажучи: «Не лише мене самого, але навіть мого учня не зможе Яків у суперечці здолати». Філит же розмовляв з Яковом святим, не зміг противитися премудрості Духа Святого, яка в апостолі була, наче німий, замовк, розчулився і, повернувшись до учителя-волхва, сповістив, що нездоланне учення Якова, що й чуда підтверджують. І радив учителеві, аби покинув своє учительство й захотів бути учнем Якова. Зухвалий же Єрмоген волхвуванням своїм прикликав бісів і звелів їм тримати Філита на одному місці, наче зв'язаного, щоб анітрохи не зміг порухатися. І казав: «Побачу, чи тебе Яків той визволить». Філит же послав одного таємно до апостола, сповіщаючи, що його біси Єрмогеновим волхвуванням зв'язали. Апостол же послав до нього обрусець свій, наказуючи, щоб, обрусець той взявши, сказав слова такі: «Господь звільнить закованих, Господь підводить скинених». І коли те сказав Філит, зразу звільнений від невидимих пут був: біси-бо обрусця апостолового й сили слів вимовлених настрашилися, покинули Філита і втекли. Філит же, насміхаючись із Єрмогена, побіг до святого Якова, і від нього навчений був святої віри, й охрестився. Єрмоген же сповнився люті і гніву, закляв бісів, що служили йому, аби Якова і Філита привели до нього. І коли біси зблизилися до хатини тої, у якій Яків святий з Філитом був, зразу ангел Господній, велінням Божим, схопив бісів тих і, зв'язавши їх невидимими путами, мучив. І взивали, що чули всі, невидимі біси, мучені силою Божою, кажучи: «Якове, апостоле Христовий, змилосердися над нами, ми-бо, велінням Єрмогеновим, прийшли, щоб зв'язати тебе і Філита. І ось нині самі міцно зв'язані й люто мучені». Святий же Яків сказав: «Ангел Божий, який зв'язав вас, нехай звільнить вас, і йдіть приведіть до мене сюди Єрмогена без всілякої шкоди». І зразу біси були розв'язані, побігли до Єрмогена і, схопивши його, в мить ока поставили зв'язаного і просили апостола, щоб дозволив їм за свої образи помститися на Єрмогені. Апостол же спитав бісів, чому не зв'язали Філита, як же їм наказано було від Єрмогена. Відповідали біси: «Ми навіть мухи з дому твого зрушити не можемо». І сказав апостол до Філита: «Господь наш звелів добром віддавати за зло, тому звільни Єрмогена і вільним зроби його від бісів». І було так. Сказав апостол до Єрмогена, від пут бісівських звільненому: «Господь наш не хоче мати невільних слуг, що з примусу для Нього працюють, але — з вільної волі, тому йди, куди хочеш». І сказав Єрмоген: «Коли вийду з дому твого, зразу мене вб'ють біси, знаю-бо, наскільки лютий гнів їхній, і неможливо мені їх уникнути, якщо ти не захистиш мене». Тоді апостол дав йому в руки палицю свою, яку в дорозі використовував. Єрмоген же ішов з палицею тою в дім свій, ніякого ж не мав від бісів наслання і страху, і пізнав силу Христову, неміч бісівську побачив — зібрав усі книги волхвування свого й приніс їх до Якова святого і, припадаючи до ніг його, взивав: «Рабе правдивий правдивого Бога, що витягаєш душі людські з погибелі, помилуй мене і прийми ворога свого в учні». Навчився Єрмоген святої віри, прийняв хрещення, і книги ворожбитські велінням апостоловим попалив, і був служителем Христовим, і чуда ім'ям Христовим робив.

Те бачивши, юдеї зрушилися на гнів великий і намовили царя Ірода, щоб гоніння підняв на Христову Церкву і Якова щоб убив. Підняв тому Ірод руки, щоб образити когось із Церкви, й убив Якова, брата Йоанового, мечем. Побачивши, що подобається це юдеям, вирішив взяти й Петра і посадити до темниці. Пише ж Євсевій, Кесарії Палестинської єпископ, про святого Якова й таке, що коли засуджений був від Ірода на смерть, муж один на ім'я Йосія, один з тих, що донесли на апостола до Ірода, бачивши мужність і сміливість Якова святого, невинність же і святість його розумівши і правдивість сказаних слів його про прихід Месії пізнавши, увірував у Христа й ісповідником Христовим несподівано виявився. Зразу-бо й того зі святим апостолом Яковом засудили на смерть. Ідучи на місце смерти, розслабленого одного, що на шляху лежав, апостол святий здоровим зробив. І коли готували шиї свої на потяття, просив Йосія Якова святого, аби пробачив йому гріх, у невіданні сподіяний, що був на нього наклепником перед царем. Апостол же, обнявши його, поцілував, кажучи: «Мир тобі». І прийняли кінець. Після усічення учні святого апостола Якова, взявши тіло учителя свого, Божою настановою в Іспанію віднесли, де й донині з гробу його зцілення недуг подаються і відбуваються чуда на славу Христа Бога з Отцем і Святим Духом, якого все творіння прославляє навіки. Амінь.

Пам'ять святого отця нашого Доната-єпископа

У дні благочестивого царя Теодосія Великого цей святий Донат єпископом був у граді Єврія, що в старому Єпірі. Було ж поблизу града того місто, що Сорія називалося, у ньому ж витікало джерело водне: якщо з нього ж хтось води напився, зразу тяжко вмирав. Довідавшись про те, святий єпископ Донат пішов до джерела того з клириками своїми і, коли близько джерела був, зразу почув грім — і вийшов з джерела того змій великий і страшний і проти угодника Божого ішов, і намагався хвостом своїм загородити ноги худобині, на якій їхав святитель. Донат же єпископ батогом, яким бив свого під'яремника, вдарив змія, що наближався, по хребті — і зразу змій мертвим став. Клирики й люди, які були при єпископі, бачивши те чудо, зібрали дрова і, розклавши вогонь, спалили змія, щоб, зігнивши, не пошкодив повітря отруйним смородом, — великий-бо вельми був. Води ж із джерела того не сміли пити, тому святий Донат, помолившись, благословив джерело і спершу сам, зачерпнувши води, випив, тоді і всім звелів без страху пити — і пили всі досить, і не пошкодилися, і славили Бога, і повернулися в доми свої.

На иншому місці, що сухе й безводне колись було, бачивши, що люди при ньому спраглі вельми від спеки великої і знемагають від спраги, малу ямку своїми руками викопав і, помолившись до Бога, вивів джерело води, щедрий струмінь з нього витікав завжди. Але і з небес звів воду достатню в час бездощів'я й посухи великої: коли помолився він до Господа, зразу пролився дощ великий, і напоїв землю добре, і врожай плодів був його молитвами. У ті часи донька царя Теодосія вельми була недужа, дух нечистий мучив її, і в печалі великій були цар і цариця через доньку свою, бо одна в них була. Довідалися вони про чудотворця — єпископа Доната, і зразу послав цар до Єпіру, щоб прикликати до себе всіх єпископів краю того і благословитися від них. Коли прийшли єпископи єпирійські до Константинополя, прийняв їх цар з шаною і любов'ю і спитав, кажучи: «Чи є серед вас Донат-єпископ, який палицею змія умертвив, і воду із сухої землі вивів, і дощ з неба від Бога випросив?» І показали йому святого Доната. Цар же привітав його, повів до цариці, і припали разом, обійняли за ноги святого, просили й казали: «Рабе Божий, вчини з нами милість, доньку маємо єдину, і вона люто страждає, мучена бісом. І вельми через неї сумуємо, зранені душі наші, приводимо багатьох лікарів і єреїв — і нічого помогти не можемо. Твою ж святиню попросили потрудитися прийти сюди, бо чули про велику благодать Божу в тобі, що виженеш з неї біса сильними своїми до Бога молитвами. Якщо вилікуєш її, половину маєтку її візьмеш». І сказав святий: «Де дівчина, хай подивлюся на неї». І вели його до неї — зразу біс, не стерпівши приходу угодника Божого, закричав і кинув дівчину, утік з неї, і стала дівчина здорова. Зраділи ж цар і цариця і багато святому подали дарів, але він нічого не хотів взяти з того, що подавали йому. Бачив же їхні добрі звичаї і добру віру, просив, щоб дали місце в його єпископії поблизу поля його, що називалося Омфаліє, аби на ньому збудував собі церкву, — і зразу цар те місце дарував йому і писанням своїм затвердив. Затримався святий у Константинополі, як муж один помер. Його ж виносили, щоб поховати, але инший чоловік, позикодавець, рукописання померлого маючи, затримав похорон і не давав поховати тіла, допоки не віддадуть йому повинне, був же борг двісті золотих. Донат же святий поблизу дому того померлого громадянина мав своє перебування, чув крик і галас, і людей зійшлося багато, сказав до єпископів: «Ходімо попросимо позикодавця, щоб дав поховати тіло померлого боржника свого». Єпископи не захотіли йти, пішов тому туди сам. Його ж побачивши, удова, що по мужеві залишилася, припала до ніг його, кажучи: «Змилосердися наді мною, чоловіче Божий, бо подвійною бідою одержима я: мужа втратила, і тіла поховати не дає мені позикодавець. Переконай його, праведнику, щоб дав вільно поховати померлого, щоб не зігнив на ліжку й не розсипався». Святий же спитав її: «Чи точно знаєш, що винен муж твій чоловікові тому?» Відповіла жінка: «Пане мій, перед цим часом декілька днів сказав мені муж, що вже віддав борг, лише письмове підтвердження в позикодавця залишив». Святитель же Божий просив позикодавця, кажучи: «Дай, дитино, поховати тіло померлого, належне після того віддатися тобі може». Позикодавець був жорстокий і неправедний, не лише не послухав, але і словами безчесними ображав святого. Тоді святий єпископ, підійшовши до одра, на якому померлий лежав, торкнувся рукою мерця і возвав, кажучи: «Чуєш, чоловіче?» І зразу мертвий ожив і, відкривши очі, сказав: «Це я, владико». Сказав до нього святий: «Встань і глянь, що маєш робити з позикодавцем своїм, бо не дає поховати тебе, каже, що ти не віддав йому боргу, на який і підтвердження письмове має в себе». Мрець же, піднявшись, сів (усі вжахнулися через предивну ту річ), поглянувши на позикодавця свого грізно, звинуватив його у брехні і викрив його неправду, розповідаючи, коли і на якому місці віддав йому борг двісті золотих. І не мав що супроти відповісти позикодавець, але стояв, тремтів та мовчав, наче німий. Чоловік, оживши, підтвердження свого письмового від позикодавця вимагав. І, взявши те в руки, роздер, сидячи на одрі, і, поглянувши на святителя, сказав йому: «Добре збудив мене, праведнику, на викриття грішника цього, звели мені знову заснути». І сказав йому святий: «Іди в спокій, дитино, бо звільнив вже підтвердження своє». І зразу знову заснув сном смерти муж той. Усі ж, що бачили те вражаюче чудо й чули про те, з великим подивом прославляли Бога і добродійній силі Божого угодника дивувалися.

У час, коли затримався Донат святий в Константинополі, було бездощів'я і посуха. На прохання царя святий вийшов за град з литією, молив Бога, аби послав дощ вільний землі висохлій. І зразу настільки великий дощ пролився, що казали люди: «Ось другий потоп має бути». Жалів же цар святого єпископа Доната, що змокне вельми від безмірного дощу в самій ризі, але коли з литії повернувся у двір царський, бачили на ньому ризи його зовсім сухі, й ані сліду вологи не мали, ні одна-бо крапля дощова не впала на них — і дивувалися всі вельми. Цар же веселився вельми через такого угодника Божого, дякуючи Богові, що в дні царювання його послав Господь такого світильника світу, чудотворця найкращого. Після багатьох з ним бесід і після прийняття від нього благословення відпустив Доната на його престол. Дав же всього достатньо на будівництво і прикрашання нової церкви, яку хотів святий на вищезгаданому місці підняти, і коли прийшов до себе блаженний Донат, збудував церкву прекрасну за царське подаяння і гріб собі в ній приготував. І, досягнувши старости повної, відійшов до Господа, щоб стояти перед ним у лику святих єрархів і славити Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного у Тройці Бога, якого всі святі славлять навіки. Амінь.

У той самий день: святий мученик Максим, мечем за Христа у живіт простромлений, помер.

У той самий день віднайдення чесних мощів святого священомученика Василія, єпископа Амасійського. Страждання його дивися цього ж місяця в 26-ий день.

Залиш коментар

Зайдіть на сайт

Нема фото

Категорії

Закарпаття