Вчені з’ясували, що відбувається зі свідомістю перед смертю

У критичних ситуаціях мозок може жити більш ніж 10 хвилин без кисню.

Захисний механізм запускає серцево-легенева реанімація: за інших умов орган зазнає непоправних пошкоджень.
У присмертній свідомості видаляється гальмівна система, що дозує інформацію, про яку людина думає. 
Часто ті, хто вижив, описують яскраві образи, які бачили перед смертю. Вони можуть бути як позитивні, так і негативні. Так проявляється останній сплеск активності мозку: пацієнт отримує доступ одразу до всіх своїх думок та спогадів.

Заборона розповідає про дослідження у Медичній школі Гроссмана, яке відкриває дорогу пошуку нових методів лікування пошкоджень органу.

Зупинка серця: реакція мозку

Лікарі довгий час вважали, що мозок починає зазнавати незворотних ушкоджень приблизно за 10 хвилин після того, як серце перестає постачати йому кисень. Однак виявилось, що у критичні моменти орган продовжує роботу набагато довше, пише Live Science.

«Попри те, що серця пацієнтів не функціонували належно, 40% людей, які вижили, демонстрували нормальну активність мозку навіть через годину. Нам вдалося показати, що орган досить надійний щодо здатності протистояти нестачі кисню протягом тривалого часу. Це відкриває нові шляхи для пошуку методів лікування пошкоджень мозку», — сказав провідний автор дослідження Сем Парніа. 

Група вчених взяла за основу досвід пацієнтів зі США та Великої Британії, яким було проведено серцево-легеневу реанімацію (СЛР). З 567 учасників у 213 серце почало битися знову. Тільки 53 з них вижили досить довго, щоб покинути лікарню, і тільки 28 були досить здорові для подальших інтерв’ю.

Дослідники за допомогою електроенцефалограми (ЕЕГ, прилад для вимірювання активності мозку) перевіряли рівень кисню в органі під час проведення СЛР. Це дало змогу зрозуміти, що відбувається в мозку людини, яка перебуває на межі життя і смерті: екстремальні умови вмикали якийсь захисний механізм, тому орган продовжував працювати.

Серцево-легенева реанімація: досвід тих, хто вижив

Хоча ніхто не зміг пригадати конкретні образи або звуки, деякі пацієнти запам’ятали реальні події, що відбувалися під час реанімації, наприклад, відчуття стиснення грудної клітини або голоси медичного персоналу поруч.

Частина людей загалом мала позитивний досвід процесу: вони бачили світло, тунель або члена сім’ї чи відчували сильні емоції, такі як любов, спокій і мир. Інші відчували відокремленість від тіла й усвідомлювали, що вони померли, або мали марення про монстрів та безликих фігур. 
 

Своєрідні галюцинації відбуваються, тому що у присмертному мозку видаляється гальмівна система. Частини, які зазвичай сплять, стають активними, і пацієнт отримує повний доступ до своєї свідомості — всіх думок та спогадів. У нормальному стані мозок фільтрує більшість цієї інформації: людині відкривається лише частина у потрібний момент. Якби не цей механізм, наша свідомість не змогла б працювати ефективно через перенавантаження.