Вчені розкрили секрет снігової людини

Усім відомі знімки та відеозаписи, на яких кремезна волохата істота на мить визирає з лісу й потім одразу ж ховається у хащах. Навколо таких істот ходять легенди, їх називають сніговими людьми, біґфутами, єті та сасквочами, а за докази їх існування пропонують щедру винагороду. Та роками справа з пошуку цього міфічного звіра не заходила далі нечітких фотографій та відео, й вчені тепер пояснили чому. Ймовірно, річ у тому, що наблизившись до снігової людини, її шукачі будуть здивовані, але не так, як їм хотілося б.

Лісова фотомодель: дикий ведмідь зробив сотні "селфі" на камеру-пастку
Деталі

Науковий спеціаліст Фло Фоксон показав, що більшість помічених біґфутів у Сполучених Штатах і Канаді були, ймовірно, чорними ведмедями, які пересувались на задніх лапах. Американські чорні ведмеді (Ursus americanus) зазвичай ходять на чотирьох, але стають на задні лапи, якщо це означає, що вони краще бачать або сильніше відчувають щось цікаве. І з цієї позиції вони можуть виглядати неймовірно схожими на людей... великих волохатих людей.

Це не перший випадок, коли вчені припускають, що чорні ведмеді пояснюють феномен біґфута.

У 2005 році один вчений порівняв прогнозовану популяцію чорного ведмедя з повідомленнями про спостереження снігової людини в північно-західній частині США. Однак він дійшов висновку, що за спостереження цієї міфічної істоти відповідальний вид тварин, відмінний від американського чорного ведмедя. Але у 2009 році інша стаття, заснована в тому ж регіоні, показала високий ступінь збігу між популяціями чорного ведмедя та появами біґфута.

Тепер Фоксон розширив попередні результати, поширивши аналіз на всі місця в США та Канаді, де чорні ведмеді та люди живуть поруч. Дані, які він використовував для спостереження біґфута, надійшли від Організації польових дослідників біґфута, яка зберігає географічну базу даних звітів очевидців, починаючи з двадцятого століття.

Потім Фоксон порівняв цю інформацію з місцевими даними про щільність і поширення чорного ведмедя, а також про щільність популяції людей. Він каже, що це покращення спрощених прогнозів, які використовувалися в попередніх роботах.

Відповідно до моделі строгої регресії Фоксона, яка показує, чи пов’язані зміни в одній змінній зі змінами в іншій, спостереження снігової людини в основному пояснюються неправильно ідентифікованими чорними ведмедями. У районах з великою кількістю чорних ведмедів і людей, більше людей бачать біґфута. Це особливо помітно на північному заході Тихого океану.

У Техасі та Флориді, з іншого боку, чорні ведмеді не такі поширені, попри те, що спостереження за сасквочами в цих двох штатах є звичайним явищем. Фоксон пояснює:

Окремо повідомлялося про випадки спостереження сасквоча в штатах, де невідомо, що розмножуються популяції чорних ведмедів. Хоч це можна інтерпретувати як доказ існування невідомого гомініда в Північній Америці, це також пояснюється помилковою ідентифікацією інших тварин (включаючи людей), серед інших можливостей.

Однак загалом такі штати, як Техас і Флорида, є винятками з правил. Фоксон виявив, що в середньому на кожні 900 чорних ведмедів у певному штаті США чи канадській провінції припадає одне спостереження снігової людини.

В іншому місці світу ведмеді також можуть обманювати людей, змушуючи їх побачити міфічних гомінідів. У горах Азії, наприклад, ймовірно, що єті насправді є просто азіатським чорним ведмедем, гімалайським бурим ведмедем або тибетським бурим ведмедем, покритим снігом.

Речові докази, які були зібрані в минулому про єті, як-от зуби та волосся, завжди належали іншій відомій тварині й зазвичай це ведмідь.

Фоксон підкреслює, що там, де часто помічають біґфута, швидше за все, буде проживати багато ведмедів.

Паранормальні явища давно цікавлять людство, але лише останні десятиліття ми намагаємося подивитися на них з точки зору науки, а не віри. Нове дослідження вчених, ймовірно визначило головну причину таких явищ, і це не якісь "флуктуації потойбічного простору", а звичайні проблеми зі сном, які впливають на наш мозок.