Нова облікова ставка НБУ: фікція чи засіб впливу

Який сенс у зміні облікової ставки Національним банком в нинішніх умовах, в колонці академіка НАН України Богдана Данилишина.

14 грудня Правління Національного банку прийняло рішення знизити облікову ставку до 15% річних. Інші впливові процентні ставки теж було знижено на 1 процентний пункт: ставка депозитних сертифікатів овернайт – до 15% річних, строкових депозитних сертифікатів – до 19%, кредитів рефінансування – до 21% річних.
 

В теперішніх умовах зміна ключової процентної ставки на 1-2 в.п. є малозначущим кроком, оскільки рівень інфляції в економіці є значно нижчим рівня облікової ставки - лише 5,1%. Таким чином, облікова ставка є реально позитивною у вимірі 10+% річних. Монетарні умови залишаються жорсткими, що стримуватиме процес кредитування та слугуватиме привабливим чинником для здійснення банківських заощаджень. Водночас, продовжиться повільний рух процентних ставок за кредитами та депозитами у напрямку деякого їх зниження.
 

За період дії високих реальних процентних ставок вдалося досягти деякого прогресу в залученні гривневих депозитів до банківської системи. Так, строкові депозити бізнесу в національній валюті зросли на 72% з початку року, а строкові депозити населення – на 42%. Водночас, високий рівень реальних процентних ставок стримує банківське кредитування, що є абсолютно логічним наслідком такої політики в рамках ортодоксального її формату. В листопаді номінальні банківські кредити бізнесу скоротилися на 3% відносно жовтня, а в річному вимірі – на 6%.
 

Зниження облікової ставки не створює загроз фінансовій стабільності, оскільки гривневі вкладення залишаються достатньо привабливими.
 

Валютний ринок з 3 жовтня працює в режимі керованої гнучкості. Високі процентні ставки стимулюватимуть спрямування гривневої ліквідності у гривневі вклади, замість її конвертації в іноземну валюту. Рівень доларизації економіки дещо знизився порівняно з початком року, однак загалом залишається вищим довоєнного (65%).
 

Основним фактором збереження валютної стабільності залишається вчасне та достатнє надходження зовнішньої допомоги. Її отриманий обсяг дозволив не тільки покрити структурний розрив платіжного балансу (близько 20% ВВП), але й дав змогу наростити валютні резерви до рівня понад 5 місяців імпорту.
 

Поряд з цим стабільність банківської системи не викликає сумнівів. Дохідність активів банків знаходиться на рекордних у світі рівнях, показники ліквідності та адекватності капіталу банків значно випереджають нормативи, прибутки банків є історично рекордними.
 

Згідно прогнозу НБУ ключова процентна ставка в перспективі 2023-2024 рр. залишатиметься суттєво вищою рівня очікуваної інфляції. НБУ готовий гнучко адаптувати процентну політику, враховуючи зміни у балансі ризиків для курсової стійкості та інфляції, включаючи ритмічність надходження та достатність обсягів міжнародної допомоги, ситуацію з безпековими ризиками тощо.
 

Водночас збереження жорстких монетарних умов стримуватиме залучення позикових коштів банків у відновлювальні інвестиційні проекти. Жорсткі монетарні умови можуть стати причиною відкладення, а то й скасування інвестиційних рішень. А це, в свою чергу, впливає на робочі місця в економіці, на повернення біженців та перспективи відновлення.
 

Зрештою, можна вітати продовження руху центрального банку у напрямку пом’якшення монетарних умов. Однак, на мою думку, ресурси банківської системи, її посередницька активність повинні грати більш рішучу роль у підтримці воєнної економіки.