Другий тайм війни. Треба говорити відверто: перемога не близько

Перемога не близько і навіть не за горами.

Імунітет на всепропало повинен бути таким же міцним, як і імунітет на шапкозакидальні ура-перемоги та інші підвиди спрощень.

Іранська збройна підмога, про яку попередила розвідка, повинна засуєтити всі наші відомства. Бо балістичні ракети, проти яких немає наземного антидоту, вкупі з кількомастами бойових дронів, готуються ворогом як переламна фаза.

Без протиракетної оборони іранська балістика, розміщена в безпосередній близькості на півночі, об’єктивно може пришвидшити блекаут і загон України в 18 сторіччя. Що і є неприховуваним планом ворога. Це об’єктивні виклики, які, по суті, роблять другорядними фронтові успіхи, де росія в’язне. Компонент ракетної загрози по всій території від Сяну до Дону повністю перекриває наше відвоювання окремо взятих сіл і хуторів. Пріоритет загроз став зовсім іншим, і він вимагає алярмової діяльності всієї державної машинерії, а ще краще – відвертої переоцінки ходу подій.

Перемога не близько і навіть не за горами. Радше навпаки: другий тайм війни, як не верти, - тотальний мінус. Применшувати міць ворога, ніби він ось-ось оконфузиться, або ж шукати чорні плями на руці путіна, або ж перекроювати на дозвіллі мапу росії на випадок розпаду – це самодурство.

Руйнівна потенція іранської фази – така ж, як і перше вторгнення. Щоденними відеопідбадьорюваннями, які вже оскомину набили, тут не зарадиш. Не зайвим було б і владі, і воєнним експертам дати реальну оцінку теперішньому етапу війни без намагань сподобатися.