У Хусті на Святу Неділю прикрашали ворота липою та освячували колоски пшениці
У народі це свято більш відоме, як Свята Неділя, або Зелені свята.
Фактично церква у 50-й день після Великодня відзначає сходження на апостолів Святого Духа. Відтоді вони заговорили різними мовами і пішли у світ нести Слово Боже.
Оскільки П’ятидесятниця спочатку була святом виключно юдеїв, що святкувалася на 50-й день після Пасхи (Песаху) на честь першого врожаю або, пізніше, отримання Тори, наразі до нас дійшла і назва свята, як Зелене. Також свято має й дохристиянське походження, коли наші пращури ще сповідуючи язичництво відзначали день Ярила, бога молодої зелені і родючості. Тому і не дивно, що в різних куточках Закарпаття до сьогодні збереглися традиції прикрашати до Трійці домівки різною зеленню.
Десь до цього дня підлогу застилають м’ятою, десь вхід до будинку причепурюють листям лопуха, десь приносять до оселі букети з польовими квітами, а в Хусті – ворота оздоблюють гілками липи.
«Липа – це лікарська рослина, її цвіт – цілющий. Наші пращури це добре знали. Навіть у сучасній медицині липовим цвітом лікарі рекомендують лікувати застуду. Проте раніше люди жили у більшій гармонії з природою, ніж ми. Також липа – сакральне дерево. Не дарма чехи в Ужгороді висадили цілу липову алею. Для них це – національна рослина і символ Богородиці. На Закарпаття частково перейшли традиції сусідів, із якими протягом певного часу ми жили в одній державі, – розповідає «Карпатському об’єктиву» хустський краєзнавець Петро Пилип. – Тож у Хусті на Зелені свята з давніх-давен ворота причепурюють липовими гілками. Вважалося, що липа – дерево-оберіг у яке не влучає блискавка, також вона відганяє злі сили і захищає людину у важкі часи. Загалом – у слов’янських культурах липа вважалася символом родючості і жіночого початку. Це дерево не дозволялося зрізати, навіть ламати гілки. Тому стародавні вірування частково трансформувалися і до нас дійшов звичай за допомогою липового гілля створювати захист для власного помешкання, одночасно віддаючи славу Богу за Його любов!»
Гілки липи на воротах або вхідних дверях до квартир у хустян висять щонайменше три дні (від вечора субори, протягом неділі, понеділка та вівторка), потім із них зривають цвіт, із якого варять цілющий чай для родини, а саму деревину просто викидають або спалюють.
До свята трійці у Хусті у храмі святого первомученика і архідиякона Стефана та великомученика Пантелеймона відбулося урочисте Богослужіння.
«Із Божої ласки ми маємо можливість святкувати велике торжество Зіслання Святого Духа. Ця подія у життя апостолів принесла кардинальні зміни. У той день Святий Дух відкрив їм повне і глибоке розуміння науки Ісуса Христа. Апостоли почали відважно приймати різні мови і проповідувати серед різних народів. Плодами їхньої діяльності були й чудесні оздоровлення, і навернення поган до християнства, і привернення уваги до правдивого Бога, – розповів «Карпатському об’єктиву» отець Мирослав Барничко. – Апостоли залишили по собі великі і важливі плоди своєї діяльності, якими ми користуємося до нині. Іншим важливим чинником, який дозволяє зрозуміти значення заслання Святого Духа є молитва «Царю небесний». Хоча своїми очима Ісуса Христа ми й не бачимо, але відчуваємо його постійну присутність у нашому житті. Коли молимося у складній ситуації, знаходимо душевний спокій. Промовляючи молитву «Царю небесний», ми звертаємося до Духа Святого і називаємо його «скарбе дібр і життя подателю». Коли у житті нам бракує якогось дару – розуму, мудрості, кріпості, побожності, або інших плодів – любові, миру, радості, поміркованості, можемо із впе6вненістю їх отримувати від Святого Духа».
Також священник на церковному подвір’ї провів освячення колосків пшениці.
«Свято освячення пшениці є не календарним. У різних церквах воно може припадати на різні дні – від Пасхи до Трійці. Нині воно є частково символічним, а в давнину йому придавали велике значення, бо царину освячували для того, аби зберегти врожай, захистити його від буревію, граду, смерчу та інших природних лих. Також у цей час можуть освячувати ниви, городи, сади», – зазначила прихожанка Анна Брень.
Тож після освячення колосків у хустській греко-католицькій церкві святого Стефана усі вірячи отримали з рук дітей-прислужників священника колоски й після миропомазання розійшлися по домівках.
