Народні хвилювання

Друга половина ХІХ-го початок ХХ-го століть оз­наменувались в історії краю народними виступами проти існуючого ладу. Закріпачене селянство Закар­паття гаряче підтримало звістку про угорську бур­жуазну революцію 1848—1849 років. Народні маси краю піднялися на боротьбу. В березні 1848 року прокотилася хвиля революційних виступів в Ужго­роді, Мукачеві, Хусті та інших містах Закарпаття. В населених пунктах району, зокрема в Хусті ство­рювалися загони національної гвардії, почали вини­кати революційні органи місцевого самоврядування.  Однак найбільше селянство краю зраділо прий­нятому 18 березня 1848 року закону про скасування кріпосного права і всіх феодальних повинностей, що їх виконували селяни на користь поміщиків. Та радість виявилась передчасною. Селяни не отрима­ли очікуваної землі, а поміщики, як і раніше, вига­няли їх на панщину. 

В 1849 році селянські виступи проти поміщиків набули масового характеру. Весною цього року на­родні хвилювання охопили всю Верховину. Селяни озброєні косами, вилами нападали на панські маєтки  і знищували їх. Протоієрей С. Устинович з одного із сіл Марамороської жупи доносив єпископові, що все населення Верховини настроєно пореволюційно­му. Через місяць цей же священник з тривогою до­носив в Будапешт, що вся Верховина перейшла до рук революціонерів, а тому буде важко придушити повстання народних мас. 

Революційні події в Угорщині викликали занепо­коєння правлячих кіл Європи. Проти революції ви­ступила вся реакція: папа римський, англійський і французький уряди, російський цар Микола 1 та інші. Роль жандарма, душителя свободи, взяв на себе російський цар і послав свої війська під коман­дуванням генерал — фельдмаршала І. Паскевича в Угорщину. В серпні 1849 року революція в Угор­щині була остаточно придушена. Революція 1848— 1849 років мала для Закарпаття велике значення. Во­на ліквідувала кріпосне право, створила більш спри­ятливі умови для розвитку капіталістичних відносин, піднесла на вищу сходинку національно-визвольний рух.