ФК "Хуст" дебютуватиме у Другій лізі з матчу у Вінниці

Суперником нашого професійного клубу стане "Нива".
 

Перед першим туром Другої ліги України наставник хустської команди дав інтерв'ю:
 

-- Володимире Борисовичу, коли ви приїхали в команду?
 

– Я прибув десять днів тому. В Хусті я вже був раніше й чув про клуб і його результати в останні півтора роки. Знаю, що команда амбіційна, тому я знав куди їду і що перед нами стоятиме зі старту.
 

– Коли вам надійшла пропозиція, то одразу погодились, чи обирали серед кількох варіантів?
 

– Справа не в тому, чи зразу погодився. Коли ми почали контактувати з Михайлом Мадярчиком, то я починав працювати у Вінниці, тому не мав змоги перейти до прямої співпраці, а зараз усе зійшлось до ряду.
 

– Розуміємо, що на цей момент, постійного складу ще нема. Чи працюєте над його збалансуванням?
 

– Звичайно, постійного складу ми ще не досягли. Впливає на це і те, що нема повної ясності, у яких турнірах виступатиме команда. Коли керівництво клубу прийме остаточне рішення, то будемо знати до яких завдань готуватись і які гравці будуть спроможні їх виконати. Та все ж кістяк команди вже проглядається. Хлопці кожен день із задоволенням працюють, набирають кондицій і дають мені стимул бути тут із ними.
 

– Скільки загалом гравців у вас у наявності й хто на перегляді?
 

– Наразі у нас близько сімнадцяти гравців. На сьогодні вони для мене всі однакові, тому придивляюсь до них. Не можу сказати хто на перегляді, а хто ні. Всі працюють за рівних умов і мають шанс бути корисними нам у тих чи інших регулярних поєдинках. Там уже і буде видно.
 

– Як прийняла вас команда, гравці й як настрій у команді з вашим приїздом?
 

– Сподіваюсь, що непогано. Добре, поки не б’ють (сміться), а інше наверстаємо. Не мав можливість бачити їх настрій, до мого приходу, але кажу, якщо не лають, собак не спускають, то значить є сенс мого перебування тут і буде все нормально.
 

– Як вам місто над Рікою й Тисою?
 

– Я був тут раніше в середині вісімдесятих років минулого століття, коли команди тодішньої української зони другої загальносоюзної ліги часто тут грали проти закарпатських колективів, а останній мій приїзд був півтора роки тому. Місто невеличке, приємне. Мені подобаються історичні моменти і як не вподобати навколишні краєвиди, коли навколо стільки гір і пагорбів. Тут у мене є знайомі ще з часів навчання в Києві. Є чимало їх із Закарпаття, щоправда вони не пов’язані безпосередньо з футболом, тому не відомі широкому спортивному загалу, а більше займаються науковою роботою.
 

– Із багатьма закарпатськими футболістами перетинались раніше?
 

– Так звичайно. Із кимось перетинались, з іншими навіть грали разом. Маю надію, що не ображу інших, якщо згадаю, що я є добре знайомий із Ванею Гецком, Вадимом Дьордем, Адальбертом й Іваном Карпонаєм. Добре пам’ятаю Сашу Сабодаша. Коли я працював у збірній, то в команду був включений Вітя Симчо. Тут завжди були футбольні традиції, які створювали гравців, що підтвердили Закарпаття як футбольний край.
 

– Де зараз тренується команда і в якому режимі це робите?
 

– Ми займаємось тут на стадіоні «Карпати» і незважаючи на те, що команда аматорська, та все ж робимо це кожен день. Хоча відбуваються тренувавння ближче до вечора, після того як гравці зроблять всі свої буденні справи. Маємо невеличке поле, якого нам зазвичай вистачає. У деякі дні, коли потрібно працювати більшим загалом і в спарингах та контрольних поєдинках переходимо на більший майданчик.
 

– Чи можете вже зробити висновок для яких ланок потрібно підсилення?
 

– Думаю треба підсилювати всі, однак якщо команда багато пропускає, то думаю, що якщо Гвардіола каже, що має потребу в підсиленні захисту, то в Хусті на це слід звертати увагу тим більше. Жоден тренер не скаже, що його все влаштовує, бо ці фахівці досить перебірливі. Я не можу бути виключенням із їх когорти.
 

– Із тих гравців, що зараз маєте, чи бачите перспективу щодо їх зростання?
 

– Звичайно. Їх досить багато талановитих, однак постійно їм наголошую, що все залежить від них. Я їх не можу навчити грати в футбол, а тільки можу допомогти навчитись самим це робити. Зі свого боку я їх підтримаю, спрямую їх роботу над собою в кращу сторону. Їх бажання і праця дозволить втілити мрії.
 

– Чи є якісь завдання на найближчий час?
 

– Завдання поки в процесі народження й з’являться тоді, коли визначимось із турнірами, в яких гратимемо. Якщо залишимось в аматорах, то будуть напевно одні завдання. Якщо буде рішення щодо участі в другій лізі України, то там з’являться зовсім інші завдання. На сьогодні я не можу нічого конкретного сказати. Однак тренуємось ми в професійному режимі. Я в перший же день сказав гравцям, що можна аматорській команді займатись професійно і ми домовились попри аматорський статус робити все фахово. Тоді пізніше при входженні у турнір вищого рангу зможемо легше адаптуватись там.
 

– Як плануєте тренуватись надалі – на рідному стадіоні чи можливі збори за межами міста чи навіть області?
 

– Ми намагаємось шукати суперників тут. Думаю поки за межі області навряд чи поїдемо з причини важкої ситуації в країні і матеріальні чинники наразі нам не дозволять цього зробити. Умови вдома у нас дуже хороші, тому не бачу сенсу кудись їхати. А ситуація в інших регіонах змушує інші колективи різного рівня приїздити до нас. Ми їм завжди раді, бо поєдинки з ними є взаємно корисними для всіх. А якщо в більш далекому майбутньому буде можливість поїхати в Америку на турнір, то охоче цим скористаємось.