Що у Землі всередині?

Камінь. Понад шість тисяч кілометрів каменю! Це приблизно відстань від Парижа у Франції до Делі в Індії, хіба що їхати треба просто вниз до центру Землі.

Далеко внизу, біля внутрішнього ядра Землі, величезний тиск планети ззовні стискає багатий на метали камінь у тверде залізо. Якби ви могли потрапити туди, то знайшли б окремі кристали заліза – багато сотень метрів завдовжки.

Що далі, то тиск менший, але температура більша, ніж на поверхні Сонця, ці породи набувають форми розплавленого металу. Саме цей вихор бурхливого океану заліза – зовнішнє ядро Землі – генерує магнітне поле нашої планети і спричиняє постійні зсуви земної поверхні.

Уявіть собі велике варене яйце, у якому жовток лише частково затвердів – жовта рідина трохи схожа на рідку зовнішню оболонку ядра планети. Якщо ви тримаєте цей образ у голові, то білок з вареного яйця нагадує легкі кам’янисті матеріали, які формують основну масу планети.

Це так звана «мантія» Землі. Тут, на глибині багатьох сотень метрів, породи досить розігріті, щоб розплавитися, але інтенсивний тиск тримає їх у твердому або, принаймні, напівтвердому стані – як теплий пластилін.

Далі йде верхня мантія – тонка оболонка планети, тверда кора, товщина якої в середньому кілька десятків кілометрів.

Тільки в земній корі температура нарешті впаде нижче від 100 °C. Завдяки потокам жару, що постійно піднімаються з супергарячих надр, холодна жорстка оболонка Землі у багатьох місцях розколота знизу на величезні рухомі фрагменти.

Вони називаються літосферними плитами.

Там, де плити розходяться, тиск порід вивільняється, і матеріал мантії (застиглий «яєчний білок») миттєво плавиться і піднімається нагору. Він виривається на поверхню у вигляді рідкої вулканічної лави.

Найчастіше вулкани виникають на дні океанів, там, де земна кора найтонша. У міру того, як ці вогняні тріщини остигають, на їхньому місці утворюється нова кора. Крім того, земна кора там, де плити стикаються, зминаючись або наповзаючи одна на одну. Великі гірські хребти, такі як Гімалаї й Анди, – шрами, які залишилися в результаті цього гігантського руху земної кори. Насправді, хоч куди подивишся на Землі – на континенти, океани, гори, вулкани, – це результат руху літосферних плит, що відбувається вже протягом мільйонів років.

Але найдивовижніше, що мотор, який рухає всю цю приголомшливу планетарну машину, схований на глибині тисяч кілометрів, у напіврозплавленому серці Землі.