Який би я мав вигляд, якби не мав скелета?

Якби ти не мав скелета, ти міг би розтягувати руки, як гумові стрічки, пролізати під дверима й змінювати форму тіла, як перевертні з «Гаррі Поттера»!

Проте були б певні негаразди. Під дією сили гравітації було б важко утримувати форму тіла. Більшість часу довелося б проводити у формі коробки або миски, в якій ти б опинився, – як вода в чашці або желе у прес-формі. А поза формою ти, ймовірно, мав би вигляд великого округлого шматка желе, що розтікся на підлозі.

Скелет дає тобі форму – внутрішній каркас. Він забезпечує поверхню, до якої кріпляться м’язи, а також суглоби, що діють як важіль і блоки. Без жорсткої основи, на яку могли б спертися м’язи, без ефективної механічної роботи суглобів ти був би дуже слабким і швидко втомлювався, тому що витрачав би більше енергії на те, щоб рухати руками і ногами.

Проте у воді ти був би майже невагомим, і, отже, не дуже втомлювався б під час руху. Швидше за все, ти скидався б на медузу, кальмара або восьминога. Я колись розрізав гігантського кальмара і бачив, наскільки незвичне його тіло. Ці тварини не мають кісток, але мають дивовижну гнучкість, тому можуть згинатися майже всюди – не лише в суглобах, як можемо ми. Уяви, що ти в змозі згорнути руку в спіраль!

Це нагадало мені про розсічення слонячого хобота, який може згинатися в декількох напрямках лише за допомогою м’язів, без будь-яких кісток! Рука кальмара працює подібним чином. Вона нахиляється, коли м’язи тягнуть назад тільки з одного боку, вона скорочується, коли всі м’язи тягнуть назад, і подовжується, коли зовнішнє кільце м’язів стискається біля центру щупальця, як кулак. При цьому рідина всередині різко спрямовується до кінчика щупальця – як зубна паста, якщо стиснути тюбик у руці, – і викидається вперед.

Я колись зіткнулася з живим гігантським тихоокеанським восьминогом – під час підводного плавання. Мені сподобалося, як він змінив свою форму: зморщивши шкіру, він набував вигляду гальки або водоростей, робив щупальця пласкими, ніби крила літака, або змотував і розмотував їх, ніби колеса, що обертаються.

Найдивовижніший момент був, коли восьминіг простягнув щупальця, щоб торкнутися мене (просто перед тим, як проповзти по моїй масці й затулити огляд своїми присосками!). Це щупальце, що розгорталося і тягнулося до мене, нагадувало святкову свистульку!