Як кішка завжди знаходить дорогу додому?

Якщо йдеться про досить короткі відстані від місць, де кішка бувала раніше, – мабуть, вона просто згадує знайомі орієнтири, будівлі, дерева тощо. Це як ви добиралися б додому від знайомого місця. Та деякі кішки знаходять шлях додому, коли губляться на незнайомій території, за багато миль від дому, наприклад під час відпочинку на природі.

Собаки теж так можуть. Вони, здається, мають відчуття напрямку, яке допомагає їм знайти шлях назад із місць, де вони ніколи не були раніше, – у деяких випадках від сотень миль, як це показано у фільмі Діснея «Неймовірна подорож», який ґрунтується на реальній історії.

І це тільки верхівка айсберга.

Поштові голуби знаходять свої горища здалеку. Вони можуть прилетіти додому з відстані шестисот миль за один день. Вони не бачать своє житло, звичайно, але наукові дослідження показали, що вони пам’ятають повороти на шляху. Не все залежить навіть від положення сонця, тому що вони можуть летіти додому в хмарні дні теж, і навіть можуть літати вночі.

Магнітне поле Землі, здається, грає певну роль у здатності голубів до «самонаведення». Компас вказує на північ за допомогою магнітного поля, тож ви можете використати його, щоб сказати, у якому напрямку йдете. Але навіть якби голуб мав відчуття компаса, це не пояснює його здібностей повною мірою. Адже якщо, наприклад, скинути вас із парашутом у невідомому місці, але з компасом, ви зрозумієте, де північ, але не де розташований ваш будинок.

Тварини і птахи, які мігрують, досягають навіть більших успіхів у навігації. Британські зозулі мігрують до південної частини Африки, перетинаючи пустелю Сахара. Молоді зозулі залишаються в Британії, їх виховують птахи інших видів, і вони вже ніколи не зустрічаються зі своїми батьками. Проте через декілька тижнів після того, як старше покоління летить до Африки, молоді зозулі об’єднуються і знаходять свій шлях до вирію.

Знову ж, магнетизм, здається, грає певну роль у міграційній поведінці тварин, але це не вичерпне пояснення. Я думаю, що тварини пов’язані з полем їх будинку, яке діє як свого роду невидима гумка.

Коли голуб відлітає на сотні миль від будинку, він спочатку безладно крутиться, а потім стрімголов летить у вірному напрямку, ніби має якийсь потяг. Молоді зозулі успадковують це відчуття напряму від батьків, і, схоже, це спадкова колективна пам’ять виду. Але це тільки теорія. Ніхто не знає, як тварини знаходять шлях додому.