Чому Сонце таке гаряче?

Це питання заводить людей у глухий кут уже тисячі років.

Однією з перших ідей було те, що Сонце – це шматок вугілля, який горить, але сьогодні ми вже знаємо, що Сонце складається переважно з частинок водню і не горітиме так, як вугілля. Замість того водень у центрі Сонця стискається так сильно, що склеюється й утворює газ гелій.

Роботи Альберта Ейнштейна допомогли вченим зрозуміти, що, стискаючись, ці частинки можуть випустити достатньо енергії, щоб сонце світило і залишалося гарячим. Температура в центрі Сонця становить 15 млн градусів за Цельсієм, але температура на поверхні значно нижче – 5700 градусів за Цельсієм. Вода в чайнику кипить при 100 градусах Цельсія, тож уявіть собі, наскільки гарячий центр Сонця.

Сьогодні ми можемо вивчати Сонце в найдрібніших подробицях за допомогою телескопів. Сонце має дивовижно гарячу атмосферу, набагато гарячішу, ніж поверхня, температура якої – 1 млн градусів за Цельсієм. Дивно, що тепло, яке надходить від поверхні Сонця, не може зробити атмосферу такою ж гарячою. Гарячі гази в атмосфері яскраво світяться під рентгеном і в ультрафіолетовому світлі. Сфотографувавши Сонце за допомогою космічних телескопів і побачивши рентгенівські промені й ультрафіолетове випромінювання, люди зрозуміли, що атмосфера залишається гарячою завдяки нескінченним магнітним полям, що проходять крізь ці гази.

Завдяки космічним апаратам SOHO, «Обсерваторії сонячної динаміки» і «Хіноде» люди дізналися, що ці магнітні поля постійно рухаються, пульсують і спричиняють вибухи, які й розжарюють гази в сонячній атмосфері до 1 млн градусів.