Чому ми не можемо жити вічно?

Якби ми жили вічно і ніхто ніколи не помирав, то протягом декількох років світ став би настільки тісним, що ми не змогли б рухатися, грати і бігати.

Це як дедалі більше людей живуть із тобою, але для них не досить місця в домі. Спочатку весело, але незабаром ти не зміг би лягти, або мати своє власне ліжко, або грати зі своїми власними іграшками – настільки було б тісно!

І ми зовсім скоро з’їли б усю їжу в світі, тому що її не вистачало б для всіх, і ми б дуже зголодніли, захворіли і, ймовірно, билися б за залишки їжі.

Найгірше полягає в тому, що життя стане дуже нудним і стомливим. Це ніби піти в школу, в якій немає перерв і канікул. Усе просто тривало б, те саме відбувалося б знову і знову, протягом століть.

Ми не живемо вічно, але можемо уявити, як народжуватимуться і зростатимуть наші діти, як ми будемо старіти й помремо, – але залишимо місце для наших дітей, щоб уже вони росли, народжували власних дітей, і так далі, і далі, і далі…