Чому час пливе так повільно, коли хочеться, щоб він минав швидше?

Проблема з часом полягає в тому, що він перекручується – і не завжди так, як хотілося б. Годинник каже одне, а наш розум – інше. Якщо я попрошу тебе заплющити очі і вгадати, не рахуючи, коли мине дві хвилини, тобі це скоро набридне. Час здаватиметься дуже довгим. Але якщо ти дивишся цікавезний серіал, ті самі дві хвилини минають дуже швидко.

Чи було в тебе колись відчуття, що урок ось-ось закінчиться, а, щойно поглянувши на годинник, ти розумів, що не минуло й половини? Так часто буває, коли тобі нудно і хочеться, щоб час минав швидше. Коли тобі нудно, ти звертаєш увагу на сам час. Ти помічаєш кожну болюче довгу хвилину. Але коли ти граєш у свою улюблену гру, все зовсім інакше. Ти настільки захоплений, що останнє, що робиш, – це зосереджуєшся на самому часі. Тобі занадто весело для цього. Коли ти розважаєшся, час минає швидше. Згадай останню годину перед сном. Час наче зникає.

Причина того, що час повільно минає, навіть якщо ти хочеш, щоб він ішов швидше, полягає в тому, як мозок рахує час. Ніхто не знає точно, як це робиться, тому що, попри те що в нас є очі, щоб бачити, і вуха, щоб чути, у нас немає ніякої особливої частини тіла, яка лише вимірювала б час. Проте ми на диво добре вгадуємо, коли минає одна хвилина. Ти й сам можеш спробувати це вдома. Попроси когось перевірити тебе, але жодного обману!

Одна з теорій про те, як мозок стежить за часом, полягає в тому, що він рахує свої власні імпульси, які використовує для виконання інших завдань. Наш мозок дуже активний, навіть коли нам нудно і ми думаємо, що нічого не робимо. Вчені вважають, що, коли нам нудно і ми звертаємо увагу на час, ці імпульси присорюються. Розум підраховує ці імпульси, і ми думаємо, що минуло більше часу, ніж насправді. Іншими словами, урок, який тобі не подобається, досі триває. Час сповільнився, хоча ти хотів би, що він ішов швидше.

Наш розум робить з часом дивні речі. Коли ти проводиш день справді нудно, нічого не роблячи, наприклад коли хворієш, час минає повільно. Але потім, коли ти згадуєш тижні хвороби, здається, ніби вони минули швидко. Причиною є те, що ти не робив нічого нового протягом цього часу, тому він не займає багато місця у твоїй пам’яті і здається коротким, коли ти про нього згадуєш.

Час – дивна річ, і ми ніколи не звикнемо до нього.