Аддісонова хвороба: симптоми, діагностика, лікування

Хвороба Аддісона - рідкісне ендокринне захворювання, недостатність надниркових залоз. Вперше його в середині XIX століття описав британський терапевт Томас Аддісон, чиє ім'я і носить захворювання сьогодні. Tochka.net розповість про те, які причини розвитку хвороби Аддісона, методах її діагностики, можливості лікування.
Аддисонова хвороба: суть захворювання, причини

Хвороба Аддісона - порушення роботи ендокринної системи, внаслідок якого наднирники не здатні виробляти гормони (в першу чергу кортизол). Первинна недостатність надниркових залоз зустрічається дуже рідко - в 50 випадках на 1 млн. У два рази частіше хвороба зустрічається у чоловіків, середній вік хворих - 40 років.

Причини розвитку Аддісоновой хвороби: первинні, вторинні, ятрогенна форма (тривалий прийом кортикостероїдів):

•     вроджені генетичні захворювання;
•     аутоімунне руйнування кори надниркових залоз.
•     туберкульозна інфекція;
•     рак (легких, молочних залоз, кишечника) і метастази;
•     видалення надниркових залоз або їх некроз (при СНІДі).

Аддисонова хвороба небезпечна розвитком ускладнень, таких як недостатність надниркових залоз, перехід захворювання в серцево-судинну форму.
Симптоми Аддісоновой хвороби

Симптоми хвороби Аддисон не специфічні і характерні для ряду інших захворювань. Так, хворі можуть скаржитися на:

•     слабкість, постійне відчуття втоми;
•     зниження апетиту, поява пристрасті до солоного;
•     втрату маси тіла за рахунок дегідратації;
•     зниження апетиту і подальше приєднання нудоти і блювоти;
•     діарею або запор;
•     психічні порушення (дратівливість, запальність і депресію,
•     погіршення пам'яті, психоз, тремор);
•     поява гіперпігментації шкіри (стає темнішою), пігментації слизових оболонок;
•     болю в животі і м'язах;
•     порушення чутливості в кінцівках, параліч (наслідок надлишку калію);
•     гіпоглікемію (низький рівень глюкози в крові);
•     зниження артеріального тиску, тахікардію;
•     вітіліго.

Потемніння шкіри - основний симптом хвороби Аддісона. Відкладення меланіну в першу чергу збільшується в місцях тертя шкіри, на ділянках, що піддаються впливу сонячних променів (в долонних складках, на міжфалангових суглобах, шрамах), сосках молочних залоз, а також на слизових оболонках (губи, щоки).

У виняткових випадках симптоми хвороби Аддісона виникають несподівано, загальне самопочуття погіршується буквально на очах. Цей стан гострої надниркової недостатності носить назву аддісоніческій криз. Він смертельно небезпечний.

Діагностика Аддісона, лікування та профілактика

З вищевказаними скаргами необхідно звернутися до сімейного лікаря. Він проведе аналіз скарг пацієнта, проаналізує сімейний анамнез, виконає огляд, при необхідності відправить на консультацію до генетика. Необхідні також лабораторні дослідження, наприклад, важливо визначити рівень глюкози, калію, натрію, хлору, кортизолу в сироватці крові рано вранці, гормонів надниркових залоз (рівень адренокортикотропного гормону в плазмі). Пацієнту буде рекомендовано ультразвукове дослідження, КТ надниркових залоз, МРТ головного мозку.

Хворобу Аддісона неможливо вилікувати, пацієнтові призначають довічну замісну гормональну терапію, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди. Іноді виявляють інфекційні процеси, тоді тимчасово показана антибіотикотерапія. Тим, хто страждає хворобою Аддісона, рекомендований прийом підвищеної кількості кухонної солі і аскорбінової кислоти.

При лікуванні хвороби Аддісона важливо, щоб хворий дотримувався певного режиму. Так, не можна займатися важкою фізичною працею, відчувати стреси, приймати барбітурові снодійні, зловживати алкоголем, пити лужну мінеральну воду.

Профілактики хвороби Аддісона не існує. Оскільки захворювання генетичне, то при плануванні дитини сімейним парам треба проконсультуватися з генетиком. Вагітній жінці з метою профілактики вродженої патології надниркових залоз у дитини варто виключити вплив на свій організм тютюнового диму, алкоголю, лікарських препаратів.

При належній терапії та заходах профілактики гострої недостатності кори надниркових залоз, тривалість життя пацієнтів з хворобою Аддісона не знижується.