Як відпочивати, щоб відпочити?

Чимало людей привчені до такого життя: дуже активна праця, потім сімейне життя, планування додаткових занять для себе та дітей. І вони роблять те ж саме в час відпочинку, маючи відчуття, що «так треба». А насправді відпочинок вимагає такої самої уваги до себе, як і планування будь-яких інших ділянок життя. Плануючи відпочинок, можна згадати те, що нам приносило найбільше задоволення у дитинстві, в молоді роки та пізніше. Інша стратегія — спробувати щось зовсім нове й відкритися на новий досвід, що також дасть свій «відсоток» в інших сферах життя.

Може багато чого дати використання психотерапевтичних методів та медитацій, націлених на буття «тут і тепер». Багато хто має таке сприйняття часу, коли думаєш насамперед про минуле і майбутнє. Якщо в нас є ця навичка постійно думати про завдання, які на нас чекають, або згадувати про те, що було, — то відпочити складно. Тому що тяжко помітити дрібні задоволення, зміни в оточенні або різні елементи відпочинку, які можуть принести нам радість і розслаблення саме в цей момент.

Варто зосереджуватися на різних дрібних аспектах відпочинку: на радості від пиття вранці чашечки кави, на задоволенні її смаком, запахом; на спогляданні морських хвиль. Це дуже близьке до технік, пов’язаних з увагою, може допомогти віддалити думки від того, що буде після відпустки і що було до неї, та зосередитися на тому, що відбувається тут і тепер, через контакт зі світом, але також і з собою самим та власним тілом.

Можливо, відпочинок — це хороший час, щоб зупинитися й перевірити, як я почуваюся і психічно, і фізично, що діється з моїм тілом, коли я лежу на пляжі, які відчуття, де є напруженість, а де розслабленість. Бо це теж може бути певною вказівкою, чого саме наш організм — як інтегральна єдність — потребує на щодень. Тому відпустка може стати «тренінгом з уважності», який після завершення часу відпочинку може принести дуже хороші наслідки.

Звісно, над відпочинком варто подумати у контексті близьких стосунків, оскільки це може бути час, який дозволить нам зміцнити чи відбудувати стосунки — наприклад, із друзями, з якими давно не бачився, або з дальшою ріднею. Але можна зосередитися також на найближчих і спробувати знайти компроміс між вимогами інших членів своєї сім’ї та своїми власними. Може, варто подумати над тим, як саме я хочу переживати контакт із сім’єю під час відпустки. Чи я хочу, і як саме можу це зробити, аби присвятити увагу їм, собі та цьому зв’язку. Бо в цьому забіганому світі не дуже вистачає на це часу протягом року, а кожні стосунки вимагають турботи й піклування, аби розвивалися правильно.

При цьому ще є чимало людей, які можуть потребувати відпустки як часу тільки для себе, а над ними тяжіє думка, що вони мусять провести відпочинок із сім’єю і не мають права (як батько чи мати) вибратися кудись на самоті й перевірити, чого вони насправді потребують. А це може бути «підзарядка акумуляторів», яка пізніше полегшить контакти з іншими людьми та ефективність професійної праці. Отож і цим не варто нехтувати.

Остання порада — знаходити час для відпочинку протягом цілого року. Тому що організм потребує відпочинку не лише в час відпусток і канікул, і відпочивати раз на рік йому може бути безсумнівно замало.