Що робити, якщо дитину нічого не цікавить

Інколи батьки сиплють ідеями для своїх діток, але наштовхуються на пасивність: їм, здається, нічого не треба

Часто батьки діляться поміж собою наболілим. Зрозуміла, що працюю цілодобовим аніматором для своїх дітей: «Може підемо у вихідні в зоопарк? Нумо! Підемо, я сказала!», «Дивись, який крутий фільм! Не хочеш в кіно, я тобі його на планшет скачаю. Подивишся потім. Якщо захочеш...», «Хочеш піти на робототехніку? Ну може, на естрадний вокал? Плавання? Танці? Ну хоч кудись?!».

У багатьох інших батьків схожі відчуття. Вони фонтанують ідеями для своїх синів і дочок, але наштовхуються на пасивність. Дівчаткам і хлопчикам, здається, нічого не потрібно.

І річ не в тім, що тати і мами пропонують щось нудне і застаріле. Багато хто готовий заохотити й оплатити ініціативу дітей - купити екіпіровку, знайти репетиторів, вирушити в подорож. Але цієї ініціативи якраз і немає. Не хочуть нічого дітки. Що з ними? Чи лікується ця апатія? Розбираємося разом із психологом Світланою Пуршак.

Дошкільний вік

- Вихованців дитсадка мами до мене зазвичай не приводять, - каже пані Світлана. - Скоріше, коли приходять з молодшими школярами, згадують: «Так він з дитинства нічого не хотів! Я його і на плавання, і на англійську, і на хореографію майже силоміць тягала! І щоразу вдома був скандал: «Не хочу!».

Важливим є те, що дитина не хотіла, а батьки наполягали. З малюком простіше - його і обхитрувати можна, і зиркнути грізно. Тому весь дошкільний вік сім'я з пасивністю дітей справляється. А ось вже в шкільному віці приходять на прийом до психолога...

Та хочу сказати татам і мамам малюків: дозвольте їм «нічого не робити, просто валятися і колупати шпалери»! Коли дошкільник ледарює, з нашої дорослої точки зору, в його мозку йде активний процес обробки інформації. А її на дитину обрушується дуже багато! Адже все навколо для нього є новиною.

Головна діяльність, яка розвиває дитину в цьому віці - гра. Коли він тягає машинку або вона наряджає ляльку, то ось так вони пізнають світ. І це - найголовніше для них у цьому віці.

То що відмовитися від усіх «розвивалок» для малюків? Ні, звичайно. Але не перевантажуйте дитину заняттями. Залиште щось одне, цікаве для неї і доти, доки інтерес є. І не чекайте від уроків видатних результатів. Для дитини це лише ще одна гра - і час відпочинку для мами.

Від 7 до 11 років

- Батьки молодших школярів скаржаться: «Приходить зі школи, падає на диван, і якщо встає, то тільки за планшетом. Іграшки його не цікавлять, гуртки вибирати не хоче!».

Але для першокласника школа - дуже велике навантаження. Він повинен поводитися як дорослий, а не як малюк, концентрувати увагу протягом 4-5 уроків, писати, читати, рахувати, незважаючи на те, що хочеться йому і що подобається. До того ж класи великі, а в коридорах - сотні інших дітей, часто старших і галасливіших. Тому, якщо дитина приходить і падає, дайте їй годинку полежати, відпочити. Краще в тиші.

Не завантажуйте першокласника гуртками і секціями - починати потрібно з якогось одного додаткового заняття на тиждень, інші - за бажанням і самопочуттям учня - аж з другого півріччя. Адаптація до школи - сама по собі велике навантаження.

Якщо з дивана не злазить учень 2–4-го класу, ситуація дещо інша. Перевірте, чи не перевантажений він шкільними та позашкільними заняттями? Чи встигає відпочивати? Чи немає у нього конфліктів у класі з однолітками чи вчителями (це може викликати почуття безсилля й апатії). За допомогою запитань спробуйте зрозуміти, чи не ображають його старші діти? Причому запитайте делікатно, оскільки на пряме запитання вам можуть не відповісти - через страх або сором.

    Не завантажуйте першокласника гуртками і секціями: починати варто з якогось одного додаткового заняття на тиждень, інші - за бажанням

Якщо у школяра є хоча б одне захоплення або інтерес - цього вже достатньо. Вам здається, потрібно додати ще мов і спорту? Що ж, почніть з себе - запишіться на фітнес і до мовної школи. А там і дитина «підтягнеться». Ну або вас це перестане дуже турбувати.

Замість того, щоб читати, дивиться відео і грає на планшеті? Цілком зрозуміло. Відеоінформацію сприймати значно легше, ніж самому складати букви в слова. А людина шукає, де легше. Тому не сподівайтеся, що вдасться відвернути підлітка від віртуальної реальності за допомогою книг. Забороняти гаджет теж не можна, адже для дитини це ще і засіб навчання. Встановіть правила. Наприклад, користуватися смартфоном і планшетом не більше години на день, після того як вивчив всі уроки. Коли школяр підросте і у нього з'явиться свій особистий гаджет, куди батькам доступ буде закритий (як до особистого листування), відразу передбачте встановлення спеціальної програми батьківського контролю. Вона допоможе зрозуміти, скільки часу проводить дитина в мережі і захистить від небажаного контенту.

Від 12 до 16 років

«Втупився в комп і сидить днями і ночами! Ні друзі не потрібні, ні дівчата. Раніше на теніс ходив, кинув – не цікаво, мовляв. Зібралися сім'єю на відпочинок. Каже, їдьте без мене, що я там не бачив?». Приблизно так розповідають про свої проблеми батьки старшокласників.

Це вік, коли найважливішим процесом, який визначає подальший розвиток людини, стає його сепарація, внутрішнє відокремлення від батьків. Це, по-перше, вимагає часу і душевних сил на обдумування. Тому підліток випадає з життя сім'ї, зависає за компом. З боку здається - нічого не робить. Але всередині все кипить. По-друге, їздити з батьками їм стає нецікаво і навіть соромно. Набагато крутіше залишитися вдома одному на час відпочинку батьків.

Вчорашня дитина стає дорослою, тому потрібно, з одного боку, дати їй якусь свободу. З іншого - залучити до домашніх обов'язків, які змушують вставати з-за комп'ютера, щоб погуляти з собакою, розвісити випрану білизну, приготувати нескладну вечерю. Нехай це будуть невеликі, але цілком конкретно обумовлені справи. І молода людина сама буде вирішувати, коли і як їх виконуватиме. Це тепер її зона відповідальності. Якщо не виконує - вводите знову ж чітко обумовлену систему штрафів (не драконівських, але чутливих): урізати кишенькові гроші, допустимий трафік у мережі тощо. Планомірно і багаторазово варто пояснювати, що дорослі люди годують і обслуговують себе самі.

Краще, якщо все це будете здійснювати поступово, в міру дорослішання дитини, а не тоді, як стукне 18 років.

З приводу зависання в комп'ютері надмірно не панікуйте. У них у смартфонах - все теперішнє і майбутнє життя. Спілкування, нові знання. Зрештою, може, в гаджеті - його майбутня професія? Або стане розробником софту чи ігор. Якщо при цьому не страждає навчання (не пропускає заняття), сон - відпустіть ситуацію. Вам зараз важливіше не обірвати контакт із людиною, що підростає. Поки цей контакт є - є можливість діалогу.

Закрийте гаманець

Зазвичай батьків лякає, що дитину перестають цікавити іграшки. Ще вчора він у магазині давав концерти «Купи! Ну купи!», А тепер на запитання «Що ти хочеш на день народження?», лише знизує плечима.

А до куплених іграшок дитина часом байдужіє через 15 хвилин...

Чому так? Проблема сучасних дітей в тому, що їм доступні всі блага. Захотів син іграшку - тато того ж дня купив. Помріяла донька про сукню, як у принцеси - мама поспішає потішити свою кровиночку. Немислимі конструктори, фломастери 64 кольорів з блискітками і запахом, ляльки-немовлята, ляльки-красуні, машинки зовсім як зменшені справжні. Свою любов до чад ми проявляємо, завалюючи їх подарунками, наскільки може дозволити гаманець. І діти абсолютно розучуються мріяти. Щоб день, два, три думати про якусь іграшку, представляти щастя володіння. У них не розвивається ця навичка. А поміж тим, це важливо - адже в майбутньому, коли діти подорослішають, доведеться формувати інші цінності.

Що робити? Закрийте свої гаманці. Дитина все одно не розуміє, що ви висловлюєте свою любов грошима. Швидше за все, через брак вашої уваги їй буде здаватися, що ви відкуповувалися. Поки у вас у родині малюк, встановіть правила: «Ми купуємо не більше однієї іграшки на тиждень» (або на два тижні, припустимо, з кожної зарплати батьків). Нехай дитина готується - придумує, що купити, рахує дні до зарплати... Це не жорстоко, це прагматично.

Але не обіцяйте дитині, що будеш весь рік добре поводитися, куплю велосипед. Це занадто великий горизонт планування для дошкільняти і молодшого школяра. Навіть місяць - вже занадто багато. Тиждень, максимум два...