Menu

Цих 9 помилок найчастіше припускаються мами, які виховують дітей самотужки

22.06.2021
102
0
Виховувати дитину самостійно нелегко. Якщо це ваш випадок, то спробуйте уникнути деяких помилок.

Ви не дозволяєте собі бути слабкою

"Я все зможу самотужки" — гідна, але небезпечна позиція. Якщо вже ви тепер єдиний дорослий, який завжди має чатувати, одного разу це може закінчитися психологічним вигорянням і нервовим зривом. Згадайте правило "Спочатку одягнути кисневу маску на себе, а потім на дитину" — і дійте. Не соромтеся звертатися по допомогу до друзів: іноді звичайна розмова стає непоганою підтримкою. Оцініть свої ресурси: можливо, варто делегувати частину відповідальності батькові дитини, залучити до турбот бабусь і дідусів (з обох сторін) або найняти няню.

Ви вирішили зосередитися лише на дитині

А, можливо, й присвятити їй усе своє життя — хоча вголос ви про це, звичайно, не говорите. По-перше, це загрожує проблемами у майбутньому: бути для когось центром всесвіту і єдиним приводом жити — важкий тягар навіть для дорослої людини, не кажучи вже про дитину. По-друге, де гарантії того, що через багато років ви не скажете синові чи доньці щось на зразок: "Я тобі усе віддала, а ти..."?

Ви відчуваєте почуття провини

Наприклад, за те, що зіпсували дитині життя — адже через ваше рішення розлучитися вона росте у неповній родині, і це, зрозуміло, негативно вплине на її психіку, розвиток і долю. Або за те, що спілкування з татом тепер відбувається за складним розкладом. Або за те, що ви шукаєте нові відносини, тому що хочете знову бути щасливою. Але почуття провини — поганий помічник у вихованні, і дитина швидко зрозуміє, що цим можна маніпулювати.

Ви робите дитину головним другом і партнером

Ви залишилися удвох, і вам здається, що ваш син або донька вже достатньо підросли, щоб зрозуміти вас. Ви обговорюєте з дитиною свої емоції і проблеми — у тому числі й фінансові, ділитеся з нею занепокоєнням і страхами. Фактично ви перетворюєте її на "заступника" вашого партнера. Але, щоб для дитини світ зберігався стабільним і безпечним, ролі у ньому мають бути розподілені чітко і зрозуміло: є дорослі, а є діти.

Ви уникаєте питання "А де мій тато?"

Або дуже емоційно на нього реагуєте. Чим більше таємничості, тим швидше дитина відчує ваше напруження, розгубленість або ще біль і образу від розставання, які ще не вщухли. Ви турбуєтеся, що ж син або донька будуть робити у дитячому садку або школі, коли спливає питання про тата? Та нічого особливого, сьогодні ситуація "батьки живуть окремо" є абсолютно буденною. Не уникайте питань! Малюкові достатньо сказати: "У тата свій будинок" або "Тато тепер з нами не живе".

З дитиною, яка старша за 7 років, ви вже можете поговорити на цю тему більш детально: можливо, ви були одружені, а тоді вирішили йти кожен своїм шляхом, або взагалі ніколи не жили разом з татом. Уточніть, що ви обидва любите дитину, просто так склалося життя. Чим спокійніше ви самі ставитеся до ситуації, тим природніше її сприйме і дитина. Є різні родини: чоловік і жінка без дітей, мама, тато і діти, тато, діти і бабуся, мама і діти. Ви удвох — родина, маленька, але абсолютно повноцінна.

Ви негативно відгукуєтеся про батька дитини

Те, що ви розлучилися (і чому ви це зробили), — виключно ваша, дорослих, справа, і дитині немає ніякої необхідності знати, хто, кого і чим образив. Чим більш конструктивним і доброзичливим буде ваше спілкування з колишнім чоловіком, тим спокійнішим буде дитяче життя. Тож закопайте сокиру війни, ніколи не з'ясовуйте відносини за присутності дитини і спробуйте, по-перше, домовитися, і, по-друге, обговорювати усі жахливі якості батька з подругами, а краще — з психологом. А дитина виросте — і самостійно у всьому розбереться, запевняємо вас.

Ви відмовляєтеся від особистого життя

Як можна займатися чимось ще, крім виховання, адже тепер ваше життя належить дитині? Іноді ситуацію погіршують і бабусі, оцінюючи ваші материнські якості на трієчку і регулярно спрямовуючи вас на "правильний" шлях. Але, щоб енергії вистачало, важливо вчасно її відновлювати (і мати джерела для відновлення). Тож працюйте на улюбленій роботі, зустрічайтеся з друзями, займайтеся спортом і хобі, і чим більш задоволеними життям ви будете почуватися, тим більше сил у вас залишиться, щоб любити дитину.

Ви уникаєте спілкування з "повними" родинами

Можливо, тому, що боїтеся відчути смуток або незручність, або тому, що дитина почуватиметься некомфортно. Але не варто думати, що тепер ви повинні товаришувати виключно з "товаришами за нещастям". Навпаки, широке коло спілкування збільшить межі вашого світу і дасть дитині можливість побачити найрізноманітніші моделі поведінки. Чим спокійніше ви самі сприймаєте існування вашої маленької родини як норми, тим менше сумнівів виникне і у дитини.

Ви поспішаєте знову створити родину

Адже вам терміново потрібен новий чоловік, а дітям — новий тато. І вже цього разу ви не повторите скоєних раніше помилок — усе буде по-іншому! Психологи впевнені: якщо ви поквапитесь — "по-іншому" точно не буде, а для дитини низка "маминих друзів" може стати лише черговою травмою. І, навпаки, якщо ви дозволите собі якийсь час пожити без відносин, шанс побудувати нові, більш вдалі — набагато вищий. Давши собі достатньо часу, ви краще зрозумієте свої бажання і потреби, дізнаєтеся, які відносини вам потрібні і що ви самі у них готові вкладати. Так, критерії вибору супутника життя тепер будуть іншими, більш суворими: важливо, щоб ваш обранець зміг знайти спільну мову з дитиною. Але це буде вже зовсім інша історія.
Залиш коментар

Зайдіть на сайт

Нема фото

Ми у Facebook

Категорії