Сівозміна на городі. Відлякує шкідників та збільшує врожай

Якщо залишати все, як є, то з року в рік запас необхідних ресурсів зменшується, ґрунт поступово виснажується, а урожайність стає нижчою.

Тому сівозміна городу дуже необхідна.

Наприклад, картопля і капуста дуже люблять калій та азот, а капуста і томати - ще і фосфор. Якщо декілька років поспіль садити ці культури на одному й тому ж місці, навіть з внесенням мінеральних добрив, це призведе до виснаження ґрунту і зробить його непридатним для вирощування цих культур. Інша небезпека полягає у накопиченні в ґрунті хвороботворних бактерій та личинок шкідників, що «спеціалізуються» на даних рослинах.

Тому дуже важливо налагодити правильний оборот овочевих культур. Зробити це просто. Правила чергування нескладні й очевидні. Не можна садити культури, що потребують ранньої посадки, після тих, які збиралися пізно восени, наприклад, моркви, петрушки, капусти та інших. Тобто не можна висаджувати на цьому місці ранньої весни редиску, зелень, цибулю на перо або щось сіяти. За зиму в замерзлому ґрунті мало що змінюється, відновитися він не встигає.

Не можна також садити на одному й тому ж місці культури одного виду і сімейства. Наприклад, томат після картоплі і навпаки. Вони належать до сімейства пасльонових і схильні до одних і тих же хвороб. І колорадський жук за відсутності картоплі охоче переключається на томати.

А якщо різні культури мають приблизно однаковий мінеральний склад (або навіть один мінерал), звісно, кожна з них висмоктуватиме його з ґрунту. І наступна культура почуватиметься досить некомфортно.

Це ж слід враховувати і при внесенні добрив після якоїсь з культур, з метою відновлення родючості ґрунту. Комплексні добрива – хороший засіб для ледачого городника, оскільки обіцяють відновити всі мінерали. Але оскільки реально нестача буває лише в одному або кількох, решта можуть опинитися в надлишку. І це може призвести до зворотного результату, рослина пригнічуватиметься і погано ростиме. Тому краще застосовувати не комплексні, а роздільні добрива, окремо фосфорні, окремо калійні, окремо азотні.

Дуже корисно скласти певну чергу (на декілька років уперед) з рослин - добрих попередників один для одного. Наприклад, капуста - картопля - цибуля - огірок (кабачок, патисон) - морква (петрушка, селера) - томат - зелень - буряк - боби (горох, квасоля). Зрозуміло, якщо якась культура переважає, наприклад, картопля, її можна вивести з черги і організувати окремий плодообмін.

Ще краще, якщо ви з сусідами можете організувати колективний плодообмін. Наприклад, один рік на картопляному полі вирощуєте картоплю, а наступного року - моркву (для себе і сусідів), потім капусту і так далі Те ж саме роблять і сусіди. Тоді ваші поля «під картоплю» не будуть так швидко виснажуватися.
Під час організації правильного конвеєра плодообміну, слід враховувати взаємодію культур між собою. Як відомо, розташовані поряд рослини можуть «співпрацювати» одна з одною, не помічати одна одну і навіть «ворогувати». Це виявляється або в утворенні «симбіозу» з метою захисту від шкідників, і відповідно у збільшенні врожаю, або, навпаки, у взаємному пригніченні одне одного. Тоді рослини погано ростуть, і врожаї знижуються.

Цілком сумісні цибуля і морква. У кожної з них є шкідник - мушка. Відповідно морквяна і цибульна. Але виявилося, що цибульна мушка не любить запаху моркви, а морквяна не переносить цибулю. Тому рядки моркви і цибулі, які чергуються між собою, на одній грядці взаємно обороняються від шкідників. До того ж цибуля - чудовий попередник для моркви, але, на жаль, не навпаки.

Абсолютно несумісні помідори та огірки. Можна лише пожаліти господарів, які намагаються вирощувати їх в одній теплиці. Помідорам потрібне сухе жарке повітря, нечастий, але рясний полив і не волога поверхня землі. Огіркам - усе навпаки. Тому сира волога атмосфера, яка їм необхідна, відразу ж спричинять у томатів напад фітофтори. Свіжий гній для огірка - благо, а для помідорів - смерть. Тому навіть у відкритому ґрунті не варто розташовувати грядки з огірками і томатами поряд. А ось чергувати можна - вони добрі попередники один для одного. Хвороби у них не «перетинаються», шкідники також. Тому рекомендується мати дві теплиці і міняти їх між собою.