Що таке стратифікація і навіщо її робити

Стратифікація - один зі способів підготовки насіння до проростання. Дослівно цей термін означає перешаровування. На практиці насіння перешаровують вологим субстратом (піском, торфом, мохами, ватою) і деякий час зберігають за певних температурних умов.

Здавна виконували холодну стратифікацію, тобто насіння витримували у вологому піску при низьких позитивних температурах, для чого взимку зберігали його у підвалах або траншеях. Широко використовували підзимові посіви, при яких насіння проходило природну стратифікацію.

Однак невірно розуміти стратифікацію тільки як проморожування. Для деяких культур тримання насіння при негативній температурі є небажаним, а іноді навіть згубним. Наприклад, перед посівом насіння абрикоса потрібно стратифікувати, але температуру не рекомендується знижувати нижче нуля градусів.

Розрізняють три основних види стратифікації: холодну, теплу і комбіновану. Останній варіант використовують для насіння, що важко проростає (глід та ін.). У цьому випадку на насіння у вологому субстраті поперемінно впливають холодною і теплою температурою. Режим стратифікації залежить від виду рослини.

Зазвичай на пакетику з насінням зазначено, що потрібна стратифікація, але немає більш докладної інформації. Для більшості культур застосовують холодну стратифікацію, тому варто вважати, що температура тримання насіння - від нуля до +4 °С. Тривалість зберігання - 2-4 місяці - це процес тривалий. Щоб закінчити його до моменту посіву, стратифікацію деякого насіння потрібно починати вже зараз.

Навіщо потрібна стратифікація

Насіння великої групи рослин не здатне давати сходи відразу після збору, тому що їхні зародки знаходяться у стані глибокого фізіологічного спокою. Період спокою пов'язаний зі зміною пір року та погодних умов.

Наприклад, у багатьох рослин помірного клімату насіння «спить» протягом всієї осені та зими. Якби воно проростало відразу після опадання, то ніжні сходи загинули б від морозів. Стан спокою забезпечують спеціальні речовини, які містяться в насінні і гальмують розвиток зародків. Їх називають блокаторами або інгібіторами росту.

Якщо говорити про рослини помірної зони, то під час зимівлі під впливом низьких температур рівень вмісту інгібіторів поступово знижується. Одночасно збільшується кількість стимуляторів росту, які забезпечують розвиток зародка.

Так відбувається в природі. При вирощуванні рослин на садовій ділянці ми збираємо насіння і зберігаємо його у будинку. Під зиму сіємо рідко. Або навесні купуємо насіння в магазині та відразу висіваємо його у ґрунт. Насіння багатьох декоративних культур не сходить, і ми звинувачуємо в цьому виробників.

Насправді, насіння не зійшло, тому що воно не пройшло належної підготовки до проростання. Інгібітори не зруйновані, і насіння продовжує перебувати в стані спокою. Частіше воно гине, хоча може прорости через рік.

Висновок: насінню необхідно створити умови, близькі до природних, щоб під впливом холоду перервати період спокою і забезпечити оптимальні умови для його розвитку. У цьому й полягає завдання стратифікації. Фактично ми «обманюємо» насіння, створюючи йому штучну зиму.

Яке насіння потрібно стратифікувати

Усе насіння можна умовно розділити на 3 групи:

- що не потребує стратифікації;

- потребує теплої або комбінованої стратифікації;

- потребує холодної стратифікації.

До першої групи належить насіння рослин, що зростають у тропічному поясі та південних районах, де ніколи не буває холодної зими. Так само до цієї групи належить насіння, що дозріває у першій половині літа і вже до осені дає сходи. Такому насінню потрібна мінімальна передпосівна підготовка - замочування протягом доби.

Багато південних рослин мають дуже короткий період спокою і проходять його під час зберігання насіння до посіву. Тому теплолюбні овочі, такі як томат, перець, баклажан, гарбузові культури та інші, не мають потреби в стратифікації.

До другої групи, як правило, належать деякі мешканці субтропіків, тобто регіонів, де зима виражена не явно. Це насіння після замочування (перед холодною стратифікацією) поміщають на теплу стратифікацію, тобто витримують при температурі +15-20°С протягом одного-двох місяців. Таким способом для насіння імітують зміну пір року. Прикладом таких рослин можуть бути тис, падуб, деякі види кленів.

До третьої групі належать всі рослини, що живуть за межами тропічного пояса, тобто там, де зима (нехай і тепла) є нормальним явищем. У цього насіння є виражений період спокою, і стратифікація потрібна, щоб його розбудити. Це найбільша група рослин, і більшість із них - види помірного клімату. Після замочування їхньому насінню потрібна холодна стратифікація - тримання при низькій температурі (0..+5°С) від одного до шести місяців.

Деяке насіння, якому потрібна холодна стратифікація, може прорости і без витримування при зниженій температурі, але схожість його буде набагато нижче. Зокрема, насіння суниці, жимолості й обліпихи в стратифікації не має потреби, але все-таки воно краще сходить після перебування протягом місяця при низькій температурі.

На замітку

Холодна стратифікація рекомендується для наступних рослин:

- плодові зерняткові культури;

- ягідні культури;

- декоративні рослини - аспарагус, язичник, дельфініум, клематис, клопогін, дзвіночок, лаванда, жовтець, морозник, півонія, примули, пульсатила, синюха блакитна, синеголовник і т.д.

Час холодної обробки - від 30 до 200 днів. Найкоротша стратифікація насіння (30-50 днів) у таких культур, як яблуня Недзведцького, вишня залізиста, черемшина, бузок, аконіт, водозбір, фізостегія, тирлич, хоста, анемона;

Два і більше місяці - вишня повстяна, барбарис Тунберга, калина, хеномелес, жимолость запашна, кизильник горизонтальний, троянда багатоквіткова, астранція;

Чотири місяці - лимонник, мигдаль, магонія, виноград, княжик. Для багато якого насіння «перетримування» у холоді не страшне, оскільки воно проростає, лише опинившись у сприятливих умовах навесні.