Навіщо вапнувати ґрунт та коли це портібно робити

Вапнування - обов'язковий захід на кислих ґрунтах. Такий же, як і внесення гною. Корисне воно і для підтримки родючості деяких чорноземів. Але користуватися вапнуванням необхідно правильно.

Не має значення, які сорти ми вирощуємо на ділянці. Вапнуванням потрібно домогтися того, щоб зрушити кислотність до середніх значень, оптимальних для більшості овочевих культур. Якщо цього вдасться домогтися, то краще працюють органічні і мінеральні добрива, рослини менше хворіють, а ґрунт стає пухким і розсипчастим.

Зазвичай вапнують ґрунт гашеним вапном, доломітовим борошном або крейдою. Найефективніший матеріал - гашене вапно, найбільш невдалий - крейда. Можна пробувати зрушити кислотність попелом, кістковим борошном та іншими лужними добривами. Але тоді процес затягується, вапнування дає відчутний результат лише на четвертий-п'ятий рік.

Швидше і краще діють матеріали для вапнування, якщо:

- вони повністю розмелені в порошок, без найменших грудок;

- внесені восени під перекопку. У крайньому випадку, вносять навесні під повторну перекопку не пізніше ніж за три тижні до посіву насіння або висадження розсади;

- чим рівномірніше розподілити вапно по орному шарі, тим кращим буде ефект заходу у перший же рік його внесення. Отут незамінним засобом буде переорювання землі фрезами мотоблока.

В ідеалі перед вапнуванням треба зробити аналіз ґрунту в хімлабораторії. Тільки тоді можна буде точно встановити, скільки вапна і як часто вносити (зазвичай не частіше одного разу в 3-5 років). У наступні роки для підтримки необхідної кислотності можна вносити невеликі дози того або іншого вапнувача.

Такий аналіз особливо корисний «жителям півдня», тому що у них переважають карбонатні ґрунти і вапнування може навіть нашкодити. А на солонцях замість вапна вносять гіпс з наступними промиваючими поливами.

Вапнувати, чи ні

Беремо невелику кількість здрібненого, просіяного ґрунту і засипаємо його в дитячу молочну пляшечку до другої поділки знизу. Наливаємо воду до п'ятої поділки і додаємо 0,5 чайної ложки здрібненої крейди. У ту ж секунду на горлечко надягаємо щільно скачану (щоб не було повітря) гумову соску. Соска розгорнеться, але залишиться плоскою. Пляшечку обгортаємо тканиною, оберігаючи від світла, і енергійно струшуємо 3-5 хвилин. При взаємодії крейди з ґрунтовими кислотами утворюється вуглекислий газ. Тиск всередині пляшечки зростає і соска потроху наповнюється газом. При слабкій кислотності вона розправиться незначно, при високій - надується. Як бачимо, визначити кислотність ґрунту цим експрес-методом дуже просто.