Іриси у вашому саду. Посадка, вирощування і догляд
06.07.2020
317
0
Посадка ірисів у саду - прекрасний спосіб забезпечити його безперервне цвітіння, заповнивши проміжок, коли ранні весняні рослини вже перецвіли, а літні ще не почали.
Іриси квітують починаючи, приблизно, із середини травня й до початку липня. Якщо грамотно вибрати сорт ірисів і правильно доглядати за ними, то ці чудесні квіти будуть квітувати два місяці поспіль, ставши чудовою прикрасою вашого саду.
Види й сорти ірисів
Іриси бувають кореневищні або бульбові. У наш час налічується більше 250 видів дикоростучих ірисів і неймовірно велика кількість сортів (десятки тисяч). На території нашої країни зростають близько 60-ти із цих видів, а найпоширеніші двадцять, серед яких карликові іриси, сині, японські, сибірські й бородаті. Велика частина найбільш популярних серед садівників сортів ірисів належить саме до кореневищних бородатих ірисів. Забарвлення у квітів ірисів буває найрізноманітнішим, і часом досить екзотичним.
Підготовка місця для посадки
Іриси люблять місця добре дреновані й освітлені сонцем. Підготовляючи клумби, необхідно вдобрити ґрунт органічними та мінеральними добривами. При цьому необхідно пам'ятати, що гній перед висадженням цих квітів додавати не бажано, краще зробити це заздалегідь (за рік до їхнього висадження). Клумба для ірисів також повинна мати невеликий схил у південний бік, незайвим буде й підняти клумбу на 10-15 см. Гібридні сорти ірисів прекрасно ростуть без пересадження на одному місці до п'яти років, а деякі (наприклад, Кемпфера й Ірис сибірський) і до десяти років. Правда, варто врахувати, що іриси досить сильно розростаються, тому, щоб живильних речовин їм вистачило, варто врахувати можливість розширення площі посадки.
Вирощування
Садівникам-аматорам для розмноження ірисів найкраще вибрати вегетативний спосіб (можливий ще й насінний, але він більше підходить для гібридизації) - це дозволить побачити цвітіння вже через рік після посадки рослини. Вегетативний спосіб розмноження підходить як для дикоростучих так і для сортових ірисів. Для цього потрібно взяти кущ, обтрусити землю з його коренів і розламати його так, щоб на кожній з відламаних частин були листя й кореневище.
Далі варто наполовину підрізати листя й на третину корені, очистити й те й інше від підгнилих і/або сухих частин, продезінфікувати слабким розчином марганцівки (потримати в ньому не більше 15 хвилин) і просушити. Посередині виритої в клумбі лунки потрібно зробити невелику гірку, на яку варто поставити кореневище, розправивши корені навколо. Відстань між лунками при посадці ірисів має бути не менше півметра. Після посадки саджанці обов'язково потрібно полити, і через троє-четверо діб зробити полив ще раз. Якщо на вулиці спекотно, то саджанці потрібно затінити.
Коли саджати
Саджати іриси найкраще влітку й восени. Улітку рослина вкорениться через один-два тижні після посадки, а восени на протязі місяця-півтора. Для осінньої посадки варто вибирати екземпляри з раніше закладеною квітковою брунькою і досить розвиненим корінням. При сприятливих погодних умовах укорінення рослини пройде без проблем, а цвітіння можна буде очікувати вже наступного року.
Догляд
Нові (однорічні) іриси осінньої посадки до початку зими краще накрити сосновим лапником або обпалим листям, які треба буде прибрати, як тільки розтане сніг. Для старих посадок таке вкриття робити необов'язково. Одна з основних дій при догляді за ірисами - це видалення відцвілих квіток. Їх варто просто зрізати, причому якнайближче до основи. Поливання ірисів у спеку краще здійснювати ввечері.
При поливанні не допускати надлишкової вологості ґрунту - це може привести до підгнивання коренів. Щоб уникнути поломки стебел під час сильного вітру іриси варто підв'язувати.
Підживлення
Підживлювати добривами можна рослини, що досягли три-п'ятирічного віку. На початку весни краще виконати підживлення, взявши по одній частці калію і фосфору та дві частини азоту. Підживлення під час бутоноутворення має складатися з трьох часток калію, такої ж кількості азоту й однієї частки фосфору.
Через місяць після закінчення періоду цвітіння рослини можна підживити мінеральним підживленням, що складається з рівних частин фосфору і калію. Дозу добрив на 1 кв. метр розраховують у залежності від складу ґрунту: від 9-12 г (якщо ґрунт дерено-підзолистий середньосуглинковий) до 15-18 г (при піщаному ґрунті). Якщо при посадці нових рослин ґрунт був удобрений, то влітку додаткове підживлення ірисам не потрібне.
Варто також пам'ятати про те, що надлишок азоту в добриві викликає активний ріст листя, але гнітить цвітіння.
Боротьба з хворобами та шкідниками
Іриси, найчастіше, досить стійкі до хвороб. Якщо ж рослина в літній період втратила восковий наліт на листях, або ж на ньому з'явилися бурі плями, то це може бути пов'язане з гниллю, гетероспорозом або гладіолусовим трипсом. Ознакою хвороби іриса також може бути недостатня кількість листя у пучку: 3-5 замість 7-9. Така рослина може не квітувати наступного року. Тому, при кожній з перерахованих вище ознак захворювання рослини, її необхідно уважно оглянути й у випадку виявлення гнилі ретельно вишкребти її (особливо на кореневищі), а також зрізати й спалити торішнє та зіпсоване листя і всі зів'ялі квітки (а після цвітіння й усі квітконіжки).
Зберегти іриси від шкідників можна за допомогою обприскування мелатионом або отрутохімікатами, які можна робити через кожні два тижні, але не раніше чим листя досягне розміру 10 см. Припинити обприскування потрібно після виходу листя з квітконіжки.
Іриси квітують починаючи, приблизно, із середини травня й до початку липня. Якщо грамотно вибрати сорт ірисів і правильно доглядати за ними, то ці чудесні квіти будуть квітувати два місяці поспіль, ставши чудовою прикрасою вашого саду.
Види й сорти ірисів
Іриси бувають кореневищні або бульбові. У наш час налічується більше 250 видів дикоростучих ірисів і неймовірно велика кількість сортів (десятки тисяч). На території нашої країни зростають близько 60-ти із цих видів, а найпоширеніші двадцять, серед яких карликові іриси, сині, японські, сибірські й бородаті. Велика частина найбільш популярних серед садівників сортів ірисів належить саме до кореневищних бородатих ірисів. Забарвлення у квітів ірисів буває найрізноманітнішим, і часом досить екзотичним.
Підготовка місця для посадки
Іриси люблять місця добре дреновані й освітлені сонцем. Підготовляючи клумби, необхідно вдобрити ґрунт органічними та мінеральними добривами. При цьому необхідно пам'ятати, що гній перед висадженням цих квітів додавати не бажано, краще зробити це заздалегідь (за рік до їхнього висадження). Клумба для ірисів також повинна мати невеликий схил у південний бік, незайвим буде й підняти клумбу на 10-15 см. Гібридні сорти ірисів прекрасно ростуть без пересадження на одному місці до п'яти років, а деякі (наприклад, Кемпфера й Ірис сибірський) і до десяти років. Правда, варто врахувати, що іриси досить сильно розростаються, тому, щоб живильних речовин їм вистачило, варто врахувати можливість розширення площі посадки.
Вирощування
Садівникам-аматорам для розмноження ірисів найкраще вибрати вегетативний спосіб (можливий ще й насінний, але він більше підходить для гібридизації) - це дозволить побачити цвітіння вже через рік після посадки рослини. Вегетативний спосіб розмноження підходить як для дикоростучих так і для сортових ірисів. Для цього потрібно взяти кущ, обтрусити землю з його коренів і розламати його так, щоб на кожній з відламаних частин були листя й кореневище.
Далі варто наполовину підрізати листя й на третину корені, очистити й те й інше від підгнилих і/або сухих частин, продезінфікувати слабким розчином марганцівки (потримати в ньому не більше 15 хвилин) і просушити. Посередині виритої в клумбі лунки потрібно зробити невелику гірку, на яку варто поставити кореневище, розправивши корені навколо. Відстань між лунками при посадці ірисів має бути не менше півметра. Після посадки саджанці обов'язково потрібно полити, і через троє-четверо діб зробити полив ще раз. Якщо на вулиці спекотно, то саджанці потрібно затінити.
Коли саджати
Саджати іриси найкраще влітку й восени. Улітку рослина вкорениться через один-два тижні після посадки, а восени на протязі місяця-півтора. Для осінньої посадки варто вибирати екземпляри з раніше закладеною квітковою брунькою і досить розвиненим корінням. При сприятливих погодних умовах укорінення рослини пройде без проблем, а цвітіння можна буде очікувати вже наступного року.
Догляд
Нові (однорічні) іриси осінньої посадки до початку зими краще накрити сосновим лапником або обпалим листям, які треба буде прибрати, як тільки розтане сніг. Для старих посадок таке вкриття робити необов'язково. Одна з основних дій при догляді за ірисами - це видалення відцвілих квіток. Їх варто просто зрізати, причому якнайближче до основи. Поливання ірисів у спеку краще здійснювати ввечері.
При поливанні не допускати надлишкової вологості ґрунту - це може привести до підгнивання коренів. Щоб уникнути поломки стебел під час сильного вітру іриси варто підв'язувати.
Підживлення
Підживлювати добривами можна рослини, що досягли три-п'ятирічного віку. На початку весни краще виконати підживлення, взявши по одній частці калію і фосфору та дві частини азоту. Підживлення під час бутоноутворення має складатися з трьох часток калію, такої ж кількості азоту й однієї частки фосфору.
Через місяць після закінчення періоду цвітіння рослини можна підживити мінеральним підживленням, що складається з рівних частин фосфору і калію. Дозу добрив на 1 кв. метр розраховують у залежності від складу ґрунту: від 9-12 г (якщо ґрунт дерено-підзолистий середньосуглинковий) до 15-18 г (при піщаному ґрунті). Якщо при посадці нових рослин ґрунт був удобрений, то влітку додаткове підживлення ірисам не потрібне.
Варто також пам'ятати про те, що надлишок азоту в добриві викликає активний ріст листя, але гнітить цвітіння.
Боротьба з хворобами та шкідниками
Іриси, найчастіше, досить стійкі до хвороб. Якщо ж рослина в літній період втратила восковий наліт на листях, або ж на ньому з'явилися бурі плями, то це може бути пов'язане з гниллю, гетероспорозом або гладіолусовим трипсом. Ознакою хвороби іриса також може бути недостатня кількість листя у пучку: 3-5 замість 7-9. Така рослина може не квітувати наступного року. Тому, при кожній з перерахованих вище ознак захворювання рослини, її необхідно уважно оглянути й у випадку виявлення гнилі ретельно вишкребти її (особливо на кореневищі), а також зрізати й спалити торішнє та зіпсоване листя і всі зів'ялі квітки (а після цвітіння й усі квітконіжки).
Зберегти іриси від шкідників можна за допомогою обприскування мелатионом або отрутохімікатами, які можна робити через кожні два тижні, але не раніше чим листя досягне розміру 10 см. Припинити обприскування потрібно після виходу листя з квітконіжки.
