"Я від цього не збіднію": Навіщо так казати

Життєва мудрість часто приходить через прості слова та вчинки. Ця історія про жінку, демонструє, як щедрість духу та чесність можуть стати ключем до справжнього достатку.

"Я від цього не збіднію!", — така приказка була в однієї жінки. Коли її обманювали, обраховували, а зробити нічого було не можна, вона казала ці слова і махала рукою. Вона завжди платила, навіть якщо можна було взяти безкоштовно. Трохи схитрувати, або випросити, або просто скористатися чиєюсь великодушністю. Вона платила. І приказувала: "я від цього не збіднію!".

Коли вона давала гроші нужденним, вносила посильні пожертви, давала "на чай", вона завжди казала: "я від цього не збіднію!". Вона дарувала гарні подарунки. Не скупилася. І про себе цю приказку повторювала. Мовляв, я від цього не збіднію.

І не збідніла. Це дуже забезпечена жінка тепер. Хоча починала вона життя в глибокій і відчайдушній бідності. Але поступово її статок збільшувався. Вона своєю працею заробляла все краще й краще. І їй пропонували все кращі посади. Та й з іншим якось вдало складалося. Вигідні умови, вдалі придбання, гарні стосунки з людьми, — все це прийшло в її життя.

Дріб'язкова жадібність, копійчана економія, скупість не призводять до достатку. Це потім деякі захворюють на жадібність і скупість, коли з'являються гроші. А давати і дарувати треба обов'язково з легкою душею. Зекономлені на подарунку копійки і дармове частування не зроблять нас багатшими. І щасливішими теж точно не зроблять.

А приказка гарна. Коли ділитесь і даєте, навіть коли втрачаєте, — можна так казати. Ви від цього не збіднієте. Навпаки. Потім прийде нагорода, статок збільшиться. І багато хто це знає з досвіду. Так часто буває.