Чому до одних людей фінанси приходять легко, а інші, скільки не б'ються, вічно в боргах

Кожна людина періодично задається питанням: чому інші працюють менше, а отримують більше? З якого дива існує на землі несправедливість: "гроші до грошей", "якщо не жили багато, годі й починати", "одним все — і любов, і оселедець, а іншим — один оселедець"... справа не в кармі і не в долі, а у власних думках і переконаннях.

Я тебе малюю…

Спочатку все трапляється в наших головах і лише потім проявляється в зовнішньому світі. Все, у що ми віримо, в чому переконані, знаходить підтвердження в реальних подіях, що відбуваються з кожним з нас. Саме тому у кожної людини власний досвід взаємин (з людьми, з грошима) і часто жорсткі установки — це біле, а це чорне, я бачив, я знаю!

Якщо дівчина впевнена, що чоловікам не можна довіряти, вона раз за разом буде притягувати в своє життя тих, хто обдурить, підставить, збреше — недорого візьме. І поки не втомиться і не проведе аудит всіх своїх переконань, установок, думок щодо чоловіків, наступати їй на одні і ті ж граблі до закінчення століття...

Так і з грошима: якщо людина впевнена, що не в них щастя, що багаті теж плачуть і бути забезпеченим — соромно, коли в світі стільки бідних, її фінансова спроможність буде прагнути до нуля.

Грошей завжди недостатньо у тих, хто відчуває до них складні і суперечливі почуття, боїться, наприклад, бідності і несвідомо програмує себе на це. У таких людей блокується задоволення від витрати фінансів і насолода самим процесом: заробив, пішов витрачати, щоб радувати себе і близьких. Сили йдуть на економію, утримання того, що є.

Грошей завжди недостатньо у тих, хто відчуває до них складні і суперечливі почуття, боїться, наприклад, бідності і несвідомо програмує себе на це.

У перманентній нестачі коштів — ті, хто їм поклоняється, хто ставиться до них як до пана, а не раба. Хто живе для того, щоб працювати (трудоголіки, привіт!), а не навпаки — працювати, щоб добре жити. Це небезпечна позиція, яка не веде до процвітання. Гроші не люблять і тих, хто їх зневажає, вважаючи нижче своєї гідності думати і говорити про них. Не шанують вони і тих, хто відчуває почуття провини, коли задається простим питанням, де і як заробити.

Проговоріть вголос фрази "гроші — не головне", "краще дешево і сердито", "або свобода, або гроші", "краще бути бідним, але чесним", "якщо багатий — значить, злодій", "гроші — поняття не духовне, це зло!", "Бути бідним — доля", "мати гроші — не мати щастя", "не хлібом єдиним"…

Нікого не згадали? Чи не зазвучав всередині вашої голови голос мами чи тата, бабусі чи дідуся? Про все на світі ми маємо уявлення, сформовані значущими для нас дорослими в далекому дитинстві. А ви думали, що самі до всього дійшли? Ні! Вимовте ті ж фрази ще раз вголос — і відчуйте їх тяжкість. Хіба в перевантаженому просторі може знайтися місце легким грошам? Ні!

Якщо ви переконані слідом за батьками, що орати слід з ранку до вечора, що досить зводити кінці з кінцями, а розкіш — синонім аморальності, то саме в такому руслі будуть складатися ваші життєві обставини. Це непросто усвідомити, але саме так все і відбувається.

Несіть ваші грошики…

Здається дивним і незрозумілим те, що можна працювати 24/7, буквально світла білого не бачити, а гроші обманюють, не приходять. То зарплата маленька, і начальство не поспішає її піднімати, то кар'єра стопориться, то бізнес валиться... Іноді люди приходять з такого приводу до психолога із запитом: "всі мої зусилля — даремні. Інші багатіють, а я біднішаю. Що можна змінити і як?".

Хороша новина — в тому, що зміни можливі. Влаштовуйте своє життя до тих пір, поки воно не почне влаштовувати вас. Погана новина — в тому, що зі старими, неефективними установками слід ретельно працювати. Саме не розсмокчеться!

Почати можна самостійно з розбору відносин з грошима ваших батьків. Згадати все те, що взагалі на цю тему говорили мама з татом, бабусі і дідусі. Випишіть на аркуші паперу всі установки рідних щодо достатку, багатства, способу життя забезпечених людей, розкоші і високого рівня життя.

Почати можна самостійно з розбору відносин з грошима ваших батьків.

Чи часто ви чули від батьків наступне: "немає грошей!"? Ця фраза програмує життя. Сказано-зроблено! "Це дорого", тобто погано. "Це дешево" — мається на увазі добре. Так формується звичка до бідності ("Нехай ми бідні, зате горді!"), установка, що бути бідним добре. "Тільки книги та освіта мають сенс" — знецінення фінансового благополуччя. І так далі "всі багаті — тупі", "якщо грошей кури не клюють, значить, злодій!", "Ми з мамою вколюємо не для того, щоб твої хотілки задовольняти", "немає грошей, зате спимо спокійно!". А головний перл радянських часів — "не в грошах щастя" — доводилося чути?

Якщо подібні фрази були в побуті вашої родини, то не варто дивуватися тому, що підсвідомо ви не хочете бути багатим. Мало того! Гроші вас лякають, асоціюються з труднощами, виною, соромом.

Якщо таку людину запитати, скільки їй не вистачає для щастя, вона може назвати якусь суму. Але чітко не зможе відповісти на питання, як ти їх витратиш на себе і головне — де будеш зберігати свої заощадження.

Мрії крутяться навколо теми дітей: "Куплю їм будинок, десять машин і коня на додачу". А питання збереження викликає жах: "пограбують, вб'ють!". Зрештою несвідомо великі гроші асоціюються з небезпекою.

Якщо ваші батьки та інші значущі люди не демонстрували задоволення від самого процесу витрат, не ставилися до грошей легко, вічно збирали, лаяли вас за те, що купили "нісенітницю", надавали грошам зайву значущість ("знову не вистачає, хоч застрелилися!"), то і у вас відносини з ними будуть напруженими і страшними.

Символ віри

Іноді людина не хоче працювати, піднімати кваліфікацію, розвиватися в обраному напрямку, але чекає від життя багато чого. Вона упевнена, що гідна кращого, і буквально рве на частини інших, вимагаючи бажаного. Буває, що це спрацьовує, і знаходиться бажаючий підтримати, забезпечити, дати. Нічого поганого в цьому немає, крім відсутності безпеки. Цей "хтось" в будь-який момент може зникнути, передумати, перехотіти надавати фінансову підтримку. Це корисно усвідомлювати, щоб пізніше обійтися без претензій до себе, до інших і світу в цілому.

А буває навпаки: людина — професіонал, постійно вдосконалюється, вчиться, підвищує свою кваліфікацію, а ціна на її послуги не зростає, завмирає на мінімумі. У чому тут справа?

Знову — в ментальних установках. Якщо батьки вважали непристойним сперечатися через гроші, розмовляти про них, називати ціну за свою роботу ("та не треба, що ти! Бери так, ми ж друзі!") або давали в борг і не отримували назад, дитина виростає з переконанням, що саме це і правильно, так і треба чинити.

Яким би великим фахівцем він не був, оцінювати свою працю він буде дуже низько. Тому що тема грошей табуйована, несе неприємний душок. Ніби як "я поганий, коли цікавлюся оплатою".

До пори до часу для будь-якого малюка значущі дорослі — боги. Шукати причини відсутності достатку в родині слід через установки родичів.

Наприклад, ваш тато всю свою молодість і зрілість намагався займатися бізнесом, але прогорав, надмірно довіряючи людям. Вдома вони з мамою з гіркотою говорили про те, що гроші позбавили його друзів, вільного часу, довели до інфаркту…

В голові малюка сформувався ланцюжок: гроші — зло, небезпека. Надалі несвідомо дитина буде всіляко уникати великих сум. Звикне знецінювати себе і свої знання для того, щоб нікому не спало на думку йому щедро платити.

Якщо ваші батьки не демонстрували задоволення від процесу витрат, не ставилися до грошей легко, вічно збирали, лаяли вас за те, що купили "нісенітницю", то і у вас відносини з ними будуть напружені.

Якщо і ви незадоволені своїм фінансовим становищем, пошукайте в історії сім'ї заборони, блоки, все те, що заважає легко і радісно приймати гроші.

Може, в дитинстві вас привчали до думки, що гроші слід збирати: "витрачають на дурні хотілки — бовдури!". Сформувалася звичка занадто серйозного, раціонального ставлення до грошей. З его-позиції батька вони взагалі зі скрипом приходять в наше життя. А ось в его-позиції дитини, коли ми навіть в шістдесят маємо цілий список бажань, гроші матеріалізуються в просторі і часі. Можете спробувати!