Житія святих на 1 березня (17 лютого за ст. стилем)

Страждання святого великомученика Теодора Тирона

Про чудо святого великомученика Теодора Тирона

Максиміян і Максимін, нечестиві царі, розіслали свій наказ у всі кінці, щоб усі язичники, які прийняли закон християнський, скуштували із жертв ідольських, — тоді звільняться від кари, а якщо перечити почнуть, нехай будуть передані суду. У той час святий Теодор Тирон, який у східному краю воював, із багатьма співвоїнами своїми був переведений у полк мармаритський, під препосита' на ім'я Вринк, полк же той був тоді у граді Понтійському на ім'я Амасія. Приведено ж було у полк той Теодора святого, і переконували його невірні, аби приніс жертву ідолам. Істинний Христовий воїн Теодор, вірний Богові, сповнився Духа Святого, сказав посеред полку: "Я християнин, і наказано мені не приносити жертви богам перелюбодійним, маю-бо Ісуса Христа, істинного Бога і Царя на небі". Вринк-препосит сказав: "Послухай мене, Теодоре, прийми всю свою зброю і, як воїн, піди принеси жертву богам". Святий Теодор відповідав, говорячи: "Я є воїн свого Царя-Христа, більше не можу нікому иншому воїном бути". Сказав Вринк-препосит: "І всі, що тут є, християнами є і воїнами царів римських". Відповів святий: "Кожен знає, чиїм є воїном, я ж є воїном Владики і Царя Небесного Бога і єдинородного його Сина". Посидоній-сотник, стоячи перед ним, сказав: "І сина має Бог твій, о Теодоре?" Відповів же святий Теодор, кажучи: "Має справді Сина — Слово Істини — через Нього вчинив усе". Сказав же йому препосит: "Чи можемо Його пізнати?" Сказав святий Теодор: "Хотів би я, щоб вам Бог дав таке розуміння, аби ви Його пізнали". Сказав йому Посидоній: "І якщо Його пізнаємо, то чи можемо покинути царів наших і до Нього піти?" Сказав святий Теодор: "Німого вам не заважає покинути пітьму і короткочасних земних царів, приступити ж до Бога живого. Царя і Владики вічного, і стати воїном його, як же і я". Вринк-препосит сказав до сотника: "Залишмо його [Теодора] на декілька днів, щоб, подумавши, вибрав для себе корисне". Прийнявши ж даний собі час, Теодор святий молився безперестанно і хвалив Господа. Люттю ж навісніли нечестиві на инших деяких міщан, їх же схопивши, у в'язницю [за Христа] вели. Святий же Теодор услід за ними йшов, взивав, навчаючи їх путі спасенної і терпіння, щоб не відвернулися від Христа Царя. Коли ж замкнені вони у в'язниці були, святий Теодор знайшов зручний час і запалив уночі капище матері богів, видно було декому з града, і донесли на нього. Кронид же, градоначальник, забоявся через те, взяв Теодора й до ігемона Публія привів його, говорячи: "Пане мій, цей чоловік згубний, нововибраний тирон, погано прийшов у град наш, спалив храм матері богів наших і збезчестив богів. Взявши-бо його, привів до твоєї величности, аби за божественним владик вселенної велінням царським достойну прийняв кару за дерзнуте діло". Ігемон же, прикликавши препосита Вринка, сказав йому: "Чи ти дав владу цьому спалити храм матері богів наших?" Той же відповів, кажучи: "Я довго переконував його, давши йому час, щоб, подумавши, приніс жертву богам. Якщо ж він таке зробив, то в кожному разі знищив богів і царське веління зневажив. Ти ж суддя, чини, що царі велять". Тоді ігемон, сівши на судищі, поставив перед собою блаженного Теодора і сказав йому: "Чому, коли належить принести жертву і кадило богині, ти приніс їй вогонь?" Сказав святий Теодор: "Що вчинив, не відмовляюся, запалив дрова, щоб обпалився камінь. Такою є ваша богиня і така її сила, що вогонь ї'ї торкається та обпалює". Розгнівався суддя, звелів його бити, кажучи так: "Лагідна моя бесіда зробила тебе відважним, не відповідай мені багатьма словами, чекають-бо на тебе лютіші муки, щоб царським ти підкорився наказам". Сказав святий Теодор: "Ні тебе, ні мук твоїх не боюся, навіть якщо дуже люті. Далі ж роби, що хочеш, бо сподівання благ, що чекають у Бога мого, переконує мене дерзати, через надію, що дана мені, і через вінець, який сплітається мені в Бога". Сказав суддя: "Богам принеси жертву, Теодоре, і звільнися від мук, які чекають на тебе, погано-бо й гірко маєш померти". Сказав святий Теодор: "Муки, яких ти завдаєш, не є для мене муками, Господь-бо мій і Цар, Ісус Христос, є перед лицем моїм, від мук ТВОЇХ звільняє мене, Його ж ти не бачиш, бо не дивишся мисленими очима". Сповнився люті суддя і, наче лев, заревів, звелів святого вкинути до темниці і двері замкнути печаттю, і залишити його там, щоб помер з голоду. Коли вкинений був до в'язниці блаженний Теодор, мав поживу від Святого Духа. І тої ночі явився йому Господь і сказав: "Дерзай, Теодоре, Я-бо з тобою. Не приймай їжі чи пиття земного, буде тобі життя инше, негинуче і вічне, зі Мною на Небесах". Це мовивши. Господь відійшов від нього. А святий Теодор почав співати і веселитися, слухала ж його велика кількість святих ангелів. Сторожа в'язнична, почувши солодкі піснеспіви, встала й побігла до дверей в'язниці. І бачили двері замкнені, і печать цілу, глянули через віконце — й побачили багато білоризців, які співали разом зі святим Теодором. І злякалися, сповістили Публієві-ігемону. Він же, вставши, пішов швидко до дверей в'язниці, і бачивши двері замкнені, і ланцюг металевий вкупі, і печать цілу, чув же голос співаючих всередині зі святим Теодором — звелів озброєним воїнам обступити навколо в'язницю, думаючи, що якісь християни є з Теодором. Та, увійшовши всередину, нікого не знайшли, лише слугу Христового Теодора, зв'язаного ланцюгами. І напав на ігемона страх і трепет, і на всіх, що з ним були, — вийшовши з в'язниці, замкнули двері знову й пішли. І звелів суддя давати святому щодня невеличкий окраєць хліба і води. Великий же і вірний мученик Христовий, як же написано — "праведний житиме вірою", ніяк же від них не хотів прийняти хліб чи воду, кажучи їм: "Мене годує Господь мій і Цар — Ісус Христос". Коли ж настав ранок, звелів суддя вивести його на судилище і, поставивши перед собою, сказав: "Послухай мене без мук і кари і принеси жертву великим богам, аби швидко написав я про тебе владикам вселенної, і будеш великим жрецем богів, і приймеш не менші почесті, і на цьому ж престолі, на якому й ми, перебуватимеш з нами разом". Святий же Теодор, поглянувши на небо і знаменням хресним знаменувавшися, сказав до ката: "Якщо й вогнем плоть мою спалиш і різними розшматуєш муками, мечами посічеш, звірам на поїдання віддаси, проте, доки дух мій у мені, не відвернуся від Імени Христа мого". Кат же, порадившися із препоситом, звелів святого повісити на дереві та кігтями залізними стругати тіло його. І доти стругали мученика, поки кості його не оголилися. А блаженний Теодор нічого не відповідав ігемонові, але співав, кажучи: "Благословлю Господа у всякий час, завжди хвала Його в устах моїх". Подивувався кат такому терпінню і мужності блаженного Теодора і сказав йому: "Чи не соромишся, о найокаянніший з усіх людей, покладатися на чоловіка, названого Христом, який убитий був насильницькою смертю, і через нього ти, настільки нерозсудно, віддаєшся на муки та кару?" Святий же Христовий мученик Теодор сказав: "Безчестя це хай буде мені і всім, хто призиває ім'я Господа мого Ісуса Христа". Коли закричав народ, щоб забрали вже зсередини Теодора, спитав ігемон Теодора через проголошувача, кажучи: "Чи хочеш богам принести жертву, чи далі хочеш, щоб я тебе мучив?" Відповів же святий мученик Теодор, відважно кажучи до ката: "Нечестивче і всілякої скверни сповнений і підступу, сину диявола, чи не боїшся Бога, який дав тобі таку владу і могутність? Тому-бо царі царюють і кати тримають землю пануванням, змушуєш мене покинути Бога Живого і поклонитися каменю бездушному". Суддя ж довго думав, знову мовив святому Теодорові: "Що хочеш: з нами бути чи з Христом своїм?" Святий відповів з радістю великою: "З Христом моїм був, і є, і буду, далі ж чини, що хочеш". Бачивши ж, що нічого не можуть катування проти Теодорового терпіння, ігемон видав на нього смертний вирок, кажучи: "Теодора, який не підкорився владі славних царів і великих богів, який вірить, що Ісус Христос розп'ятий був при Понтійськім Пилаті, як же юдеї розповідають, вогню передати наказую". Як тільки такий вирок суддя видав, скорше від слів виконувалося наказане діло, бо зразу слуги із тих, що були поблизу домів і лазень, багато дров назбирали, вели блаженного Теодора на місце смертне. І коли святий знаменняі хресне поклав на молі своєму і на цілому тілі, вогонь великий навколо нього був запалений — і зійшов Дух Святий і охолоДив мученика. 1 так Теодор святий, хвалячи і славословлячи Бога, у мирі передав дух свій Господеві. І бачив [говорить очевидець-письменник] чесну і святу його душу, що, як блискавка, знялася на небеса. Жінка ж одна на ім'я Євсевія, яка благочесно та добродійно жила, попросила тіло святого славного мученика Теодора. Його взявши, помастила пахучим миром і, в синдон'' чистий загорнувши, поклала до гробу в домі своєму у граді Євхаїтському, під митрополією Амасійською, і щороку сповнювала чесну його і святу пам'ять. Переставився ж святий мученик Христовий Теодор у сімнадцятий день лютого, коли володарював Максиміянкат, у нас же царював Господь наш Ісус Христос, Йому ж слава і держава з Отцем і Святим Духом нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.

Про чудо святого великомученика Теодора Тирона

Після царя Констанція, Великого сина Константина, коли Юліян Відступник скіпетр царства прийняв і від Христа до ідолопоклоніння перемінився, гоніння на християн піднялося превелике, не лише наяву, а й потай: соромився-бо злочестивий явно всіх мучити суворо і нелюдськи, разом з тим боявся, щоб не приєдналося до християн більше з ідопоклонників, які дивилися на мужнє страждальців Христових терпіння. Замислив скверний і підступний таємно осквернити людей Христових. Бачивши, що християни в перший святого Великого посту тиждень найбільше очищуються і звертаються до Бога, прикликав градського єпарха в Константинополь і звелів їжу звичну, що на торгах продавалася, зібрати і винести геть, иншу ж їжу, хліби і пиття, що перед тим із кров'ю від жертв ідольських нечестиві змішали й осквернили, покласти на продаж, аби християни, купуючи те в піст, осквернялися ідоложертвенним. Зразу-бо єпарх нечестиве царя беззаконного веління перевів у діло і поклав по всіх торгах їжу і напої, кров'ю жертв ідольських осквернені. Всевидяче Око Боже, спиняючи премудрих у підступності їхній, про своїх же рабів дбаючи, зруйнувало таємний і оманливий підступ злочинців. До град ського-бо архиєрея послало (того, що перед багатьма роками постраждав і на небесах уже торжествував) страстотерпця свого святого великого Теодора, що тиронського у воїнстві був чину, Тироном іменованого, який наяву, а не уві сні до архиєрея прийшов і так йому сказав: «Швидко вставши, Христове збери стадо і заповідай їм твердо, щоб ніхто не купував нічого з викладеного на торгу: ні їжі, ні пиття — кров'ю-бо жертв ідольських усе осквернено за велінням царя нечестивого." Сумнівався архиєрей і питав, чи можуть убогі й ті, що нестаток удома мають, не купувати на торгу покладеного. Сказав йому святий, що, даючи коливо, утішить нестаток їхній. Коли не розумів він і не міг збагнути, що то за коливо, сказав великий Теодор: «Пшениця, варена з медом, коливом є, так-бо ми у Євхаїтах говорити звикли». Спитав же архиєрей того, хто явився йому: «Хто є той, хто про христоіменних людей дбає». Сказав святий: «Я — Христовий мученик Теодор, посланий від Нього вам нині помічник». Те мовивши, невидимий став. Архиєрей, зразу вставши, зібрав усіх християн і сповістив те, що бачив і чув, і, зробивши коливо, зберіг Христове стадо неушкодженим від підступу ворожого. Беззаконний же цар, бачивши, що таємна його хитрість викрита, нічого не досягнувши, вельми осоромився і звелів знову звичайну на торгах покласти їжу. А Христові люди, коли закінчився перший великопосний тиждень, у першу суботу святого великомученика Теодора коливом пом'янули, дякуючи Богові і раба Його святого вшановуючи. І відтоді аж донині правовірні по вселенній у першу Великого посту суботу пам'ять чуда того коливом оновлюють і вшановують Христового страстотерпця, щоб не забутий був такий милосердний Божий про християн промисел і святого великомученика Теодора допомога.

У той самий день пам'ять святої Маріямни, сестри святого апостола Фипипа. Дивись про неї у стражданні брата її 14-го листопада.

І віднайдення мощей святого мученика Мини Калікалада, Дивись про те у Пролозі.