Копати чи не копати, або Осінні роботи на городі

Здавалося б, осіннє скопування городів — один зі стовпів агротехнології. А от прихильники органічного землеробства з цим категорично не згодні. На їх думку, максимально припустимий вплив на верхній шар грядок — спушування за допомогою спеціальних пристосувань.

Що потрібно знати про сидерати

Зараз саме час на площах, що звільнилися від картоплі, огірків і цибулі, висівати сидерати. Ці рослини швидко утворюють велику кількість зеленої маси, яка буде і живленням для ґрунтових мікроорганізмів та дощових черв’яків, і ґрунтопокривним матеріалом. А коріння сидератів, перегнивши, залишить у ґрунті безліч канальців, що зробить його пухким, повітро- і вологопроникним. Зазвичай рослини, які утворили достатній для використання «зелений килим», скошують і залишать рівномірним шаром на місці зростання. Перекопувати грядки, закладаючи сидерати, не слід — через це загинуть мікроорганізми, порушиться структура ґрунту. Дощові черв’яки та інша корисна живність самі знайдуть і перероблять зелені добрива. Якщо висіяні рослини не дійшли до стадії утворення насіння, восени можна їх узагалі не скошувати, а просто залишити зимувати як є. До того ж, відмерзла надземна частина рослин перетвориться на мульчу, яка забезпечить додатковий зимовий захист.

Щодо того, які рослини використовувати як сидерати, то це мають бути будь-які однорічні культури з потужною і розгалуженою кореневою системою, яка здатна розбити на маленькі шматочки навіть дуже важкі й сильно ущільнені ґрунти. Кожний сидерат має свої позитивні риси. Тому обирати слід той, який потрібен ґрунту на конкретному городі. Так, диня і гречка збагачують кальцієм, тютюн і живокіст — калієм, люпин, ріпак і гірчиця – фосфором, а кропива — залізом.

Сидерати можуть бути і санітарами ґрунту, багато з них здатні захистити культурні рослини від шкідників і хвороб. Наприклад, гірчиця й жито, посіяні перед картоплею, захистять бульби від дротяника. Гірчична маса на грядці для цибулі відлякує тютюнового цибулевого трипса й озиму совку. Олійна редька та люпин мають протинематодну дію.

І ще одне: не слід висаджувати сидерати до або після споріднених культур. Люпин, конюшину, горох, вику — до і після гороху, квасолі, бобів. Гірчицю, олійну редьку, ріпак — до і після капусти, редьки, редиски, хрону. Озиме жито, овес, інші злаки — до і після кукурудзи.

Зимове мульчування

Ще одна осіння операція з органічного землеробства — мульчування. Воно дозволяє зберегти родючість верхнього й найважливішого для живлення коренів шару ґрунту. Основне завдання зимової мульчі — як шубою захистити верхній його шар від пересихання і промерзання, а також підживлювати організми, які покращуватимуть ґрунт.

Після збирання врожаю видаляють багаторічні бур’яни, ґрунт розпушують, вносять компост і зверху покривають мульчею шаром від 5 до 15 см, оптимально — 6–8 см. Для зимового мульчування використовують так звану грубу мульчу: солому, сіно, тирсу, не уражені хворобами органічні садово-городні залишки (листя, траву, бадилля), торф (не кислий), післяжнивні залишки.

Обираючи матеріал для мульчування, слід зважити, що у свіжій тирсі міститься багато дубильних речовин, це пригнічує ріст рослин. Тому для зимового мульчування використовують тільки перепрілу тирсу. Найкращий матеріал — солома і сіно. Вони створюють пухкий теплозахисний шар, і їх можна залишати на грядках на весь літній сезон. Решта матеріалів погано пропускають повітря, і їх треба навесні видалити відразу після припинення морозів, щоб вони не перешкоджали прогріванню ґрунту. Мульчею може бути і грубий напівперепрілий компост. Ним покривають ґрунт безпосередньо перед настанням морозів, а навесні, як тільки ґрунт відтане, закладають на глибину 10–15 см.

Для традиціоналістів

І наостанок — декілька слів для тих, хто практикує традиційні методи обробки городу. Перед тим, як починати скопування грядок, верхній шар ґрунту на них краще попередньо спушити. Потім оброблений клаптик землі залишити на один — два тижні, щоб проросло насіння бур’янів. І тільки після цього розпочинати перекопування ґрунту – завдяки цьому непроросле насіння потрапить у глибину, звідки не зможе пробитися нагору, і навесні бур’янів зійде значно менше.

Ще одна порада: не розбивати грудки під час перекопування. Взимку в них вимерзне коріння багаторічних бур’янів і шкідники, що залишилися в землі. Деякі досвідчені садівники й городники пропонують узагалі починати перекопування після того, як землю прихопить першими морозами. Тоді грудки не руйнуватимуться від затяжних осінніх дощів, і земля на ділянці не «попливе». Та й навесні вона швидше провіється і буде пухкішою.

Наступний крок у підготовці ґрунту — видалення рослинних залишків і коренів бур’янів і (за необхідності) вапнування. Щодо добрив, то восени варто вносити органічні, надто неперепрілий гній. Причина: свіжий гній для рослин шкідливий, тому безпосередньо під посіви вносити його не рекомендується. А от внесення мінеральних добрив усе ж таки краще перенести на весну: з осінніми дощами і після весняного танення снігу діючі речовини надто заглибляться або вимиються.

Якщо ґрунт заважкий, можна поліпшити його за допомогою буртів із рослинними залишками. За допомогою цього прийому «витягували» навіть ті шість соток, які за радянських часів виділяли на вщент занапащених активною господарською діяльністю ділянках. Обладнують бурти так. Викопують траншею на штик глибиною, довжина і ширина — на розсуд господаря. У неї скидають усілякі органічні залишки: бур’яни (без насіння!), сіно, солому тощо — і добряче їх ущільнюють. Можна полити зверху розведеним пташиним послідом. Поруч викопують другу траншею, закидаючи при цьому землею попередню. Операцію повторюють стільки разів, на скільки вистачить чи то площ, чи сировини, чи терпіння. Звісно, останню траншею доведеться присипати землею з першої. Навесні ці бурти перекопують, видаляють за можливості шкідників (адже тепла компостна маса приваблюватиме їх, як пастка) — і місце готове для обладнання грядок.