Житія святих на 17 Січня (4 січня за ст. стилем)

Собор святих сімдесятьох апостолів

Після вибрання дванадцятьох апостолів Христос Господь зібрав був ще менших апостолів сімдесят, щоб посилати їх на проповідь, про що пише святий євангелист Лука таке:[1] "Після цих явив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двоє перед Собою". Дванадцять-бо при Собі мав як свідків життя Свого, сімдесят же посилав. Які ж були імена тих сімдесятьох, не є цілком відомо, бо, як же пише святий євангелист Іван: "Багато учнів Його ішло назад і більше не ходили з Ним. Сказав Ісус дванадцятьом: "Чи не хочете і ви відійти?"[2] І було так, що перед зближенням добровільного страждання Господнього зменшилося вельми учнів Його і заледве хто із сімдесятьох залишився при Ньому, але і з дванадцятьох один відпав. Після воскресіння ж Господнього лик святих дванадцяти апостолів Матеєм доповнився, сімдесяти ж лик не зразу, але помалу наповнився новонаверненими через Добру новину від тих, що були з лику дванадцятьох, і через проповідь Павла святого, зверху покликаного у той же лик, наче в один дух первинний, з Петром святим співверховника. Можна знайти про сімдесятьох апостолів розповідь, під іменем святого священномученка Доротея, єпископа Тирського, написану, і на початку книги Послань апостольських надруковану, також і в Пролозі згадану, але там написані є деякі такі, що хіба спершу лише апостольствували, потім же від віри і апостольства відійшли[3], як же Миколай, що прийшов з Антіохії, який був із семи дияконів, котрі зі Симоном-волхвом відвернулися від віри, також Фігель, Єрмоген і Димас, про них же пише Павло святий до Тимотея[4]: "Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі в Азії, а між ними Фігель і Гермоген". І знову: "Димас мене залишив, полюбивши нинішній вік"[5]. Став-бо пізніше жерцем ідольським в Солуні. Про них пише і святий Іван Богослов[6] у Посланні своєму соборному першому: "Від нас вийшли, але не були з нас, якщо б від нас були, перебували б з нами". І не випадає таких серед святих сімдесяти під час нинішнього свята собору вшановувати. Що-бо є спільне у світла з темрявою?[7] Багатьох же в тому сказанні мовчання оминуло, їх же Церква свята у місяцеслові святими зі сімдесятьох апостолів іменуючи, вшановує, як же Тимотей, Тит, Єпафрас, Архип, Ахіла, Олімп, Кондрат, Ахаїк. Є ж і инших багато в тому сказанні сумнівному, під іменем святого Доротея написаному кимось. Через те і поза тим, хоч і не зовсім відкинувши сказання, але часто використовуючи, поєднавши з ретельним розглядом Божественного Писання, переказів святих Отців і давніх істориків та оповідачів церковних достовірних, перелік за іменами і за чинами святих апостолів сімдесятьох, що в цей день святкуємо, такий.

ПЕРШИМ із сімдесятьох апостолів був святий Яків[8], брат Господній, його ж святий апостол Павло в Посланні до галатів згадує, кажучи: "Зайшов я до Єрусалиму бачити Петра, іншого з апостолів я не бачив, лише Якова, брата Господнього"[9]. Він був першим єпископом Єрусалиму, поставлений самим Господом. Коли Його ж проповідував з крила церковного, юдеями був скинений і, в зраненні камінному, деревом у голову ударений, помер.

2.    МАРКО, святий євангелист[10], який написав Євангеліє Святе. Розповідає про нього святий апостол Петро, який же і згадує в Посланні соборному першому, говорячи: "Вітає вас у Вавилоні зібрана [церква] і Марко, син мій". Він цим же Петром святим поставлений був єпископом в Олександрії, де ж ідолопоклонники мотуззям його зв'язали, і, по камінні волочений і розбитий, Господеві, Який явився йому і до слави небесної кликав, дух свій передав. ЛУКА, святий євангелист[11], який написав Євангеліє Святе. Розповідає про нього святий апостол Павло, він же
і згадує в Посланні до колосян, говорячи: "Вітає вас Лука, лікар любий"[12]. Той же і Діяння апостольські описав і по великих трудах апостольство своє страдницьки закінчив у Тивах Віотинських.

3.    КЛЕОПА святий, брат святого Йосипа-обручника молодший, який, до Емаусу подорожуючи зі святим Лукою[який згадує його у своєму Євангелії, своє ж ім'я замовчуючи], Господа після воскресіння бачив[13]. І за якийсь час у тому ж домі, де в переломленні хліба пізнав Христа Воскреслого, за свідчення Христа від юдеїв убитий.

4.    СИМЕОН святий, родич Господній, після Якова був другим єпископом в Єрусалимі і за розп'ятого Христа розп'ятий помер[14].

5.    ВАРНАВА святий, названий так апостолами[15], а перед тим був Йосипом. Згаданий у Діяннях[16] апостольських і в Посланні святого Павла до галатів: "Увійшов [сказав] до Єрусалиму з Варнавою"[17]. Він з тим же Павлом святим послужив Слову і спершу Христа проповідував у Римі, тоді поставлений був єпископом у Медіолані. На батьківщині своїй, острові Кіпрі, юдеями й еллінами побитий камінням, помер і похований з переписаним ним Євангелієм святого Матея.

6.    ЙОСІЙ святий[18], або Йосип, названий Варсавою і Юстом, співжеребник Матея після зради Юди, згадуваний у Діяннях апостолів[19], що Павло святий у Посланні до колосян говорить: "І Ісус наречений Юст". Розповідають учителі: цей Йосій був сином Йосипа-обручника, так, як Яків, і Симон, і Юда не Іскаріот. І був єпископом в Єлевтерополі, де страдницьки й помер.

7.    ТАДЕЙ[20] учнем святого Івана Предтечі був спочатку, тоді Христа [инший, не святий апостол Юда Тадей, що в Лівії, один із дванадцятьох ]. Хрестив едеського князя Авагара і від прокази його очистив. По багатьох в благовісті Христовому трудах у Вириті, граді фінікійськім, спочив у Господі.

8.    АНАНІЯ святий[21], який хрестив Павла-апостола. У Дамаску був єпископом. У Єлевтерополі, коли Лукіян-ігемон камінням його побив, закінчив свій шлях[22].

10. СТЕФАН святий[23], першомученик, архидиякон, юдеями побитий, до Господа Ісуса Христа, Його ж у відчинених Небесах стоячого бачив, відійшов.[24]

11.  ПИЛИП святий[25], один зі сімох дияконів, хрестив Симона-волхва в Самарії і євнуха Кандакії[26], був єпископом у Тралії Азійській і, багатьох вірою просвітивши, у старості глибокій на життя без старости перейшов.

12.  ПРОХІР святий, один зі сімох дияконів, супутник святого Івана Богослова і трудів його спільник. У Никомидії, граді Вітинійському, спершу був єпископом, тоді, в Антіохії проповідуючи Христа, мученицьки помер.

13.  НИКАНОР святий[27], один зі сімох дияконів. У той самий день, коли камінням побитий був першомученик Стефан, за написаним у Діяннях апостольських[28], було в той день гоніння велике на церкву Єрусалимську, вбитий був з двома тисячами віруючих у Христа.

14.  ТИМОН святий[29], один зі сімох дияконів, єпископом був града Бостра, краю Аравійського, і, проповідуючи ім'я Христове, багато від юдеїв та еллінів постраждав і в піч розжарену вкинутий був, але, неушкоджений вийшовши, до Господа відійшов.

15.  ПАРМЕН святий[30], один зі сімох дияконів, доручене йому від апостолів служіння у проповіді, сповненій віри, здійснюючи, перед очима апостольськими помер мученицьки.

16.  ТИМОТЕЙ святий[31] у благовісті з Павлом святим трудився, до нього ж два послання Павло святий написав, був єпископом в Ефесі.

17.  ТИТ святий[32], також у благовісті з Павлом святим трудився, до нього ж і Послання Павло святий написав. Був єпископом Гортинським на Криті.

18.  ФИЛИМОН святий[33], до нього ж Павло святий особисте Послання написав, був єпископом у Газі.

19.  ОНИСИМ святий[34], про нього ж Павло святий до Филимона пише1". Тертилом, єпархом Римським мучений, помер в Путеолі.

20.  ЕПАФР святий, його ж Павло святий у тому ж Посланні до Филимона згадує, говорячи: "Вітає тебе Епафрас, співв'язень мій у Христі Ісусі". Був єпископом у Колосах, разом же і Лаодикійської церкви, і Єрапольської. З Павлом же святим був у Римі в ув'язненні, звідки ж Павло, пишучи до колосян, говорить: "Вітає вас Епафрас, один із вас, раб Ісуса Христа, який завжди подвизається за вас у молитвах, щоб ви були досконалі і сповнені всілякої волі Божої. Свідчу-бо про нього, що має ревність велику і вболіває за вас і за тих, що в Лаодикії та Гієраполі"[35].

21.  АРХИП святий[36], згадуваний у тому ж Посланні до Филимона, був після святого Епафраса [якого тримали у Римі в путах] єпископом в Колосах, до нього ж пише Павло святий, говорячи: "Скажіть Архипові: бережи служіння, яке прийняв у Господі, щоб здійснити його"[37].

22.  СИЛА святий[38], який зі святим апостолом Павлом слово Боже проповідував і з ним багато перетерпів страждань, рани ж і темницю. Про нього ж сказано в Діяннях апостольських: "Павло ж, вибравши Силу, пішов... засновуючи церкви"[39]. Єпископом був у Коринті і досить у проповіді Божого слова потрудився. Знамення ж і чуда зробивши, до Господа відійшов.

23.  СИЛУЯН святий, його ж згадує Петро святий у Посланні своєму соборному так: "Через Силуяна, вірного брата, написав"[40]. Також і Павло святий у Посланні другому до коринтян: "Божий Син, Ісус Христос, що Його ми вам проповідували, я і Силуян"[41]. Він із Павлом святим слово Боже проповідував і в Солуні був єпископом. Багато ж бід перетерпівши заради подвига, що у вірі підняв, до Подвиговінчателя Христа зійшов.

24.  КРИСКЕНТ святий, його ж згадує Павло святий у Посланні своєму до Тимотея другому (право перекладеному з грецької), говорячи: "Крискент в Галатію, тобто посланий мною, на проповідь"[42]. Він був єпископом у Галатії, тоді в Галії Христа проповідував, і у Вієні, граді Галійському, Захарію, учня свого, єпископом поставивши, знову повернувся в Галатію і мученицьки помер у царювання Траянове.

25.  КРИСП святий, його ж згадують Діяння апостольські так: "Крисп, начальник синагоги, повірив у Господа зі всім домом своїм"[43]. Про нього ж і Павло святий в Посланні до коринтян говорить, що Криспа хрестив[44]. Був єпископом на Еґинті, острові, що прилягав до Пелопонеса, між морями Еґейським та Іонійським.

26.  ЕПЕНЕТ святий, його ж Павло святий у Римській епістолії згадує, говорячи: "Вітайте Епенета, улюбленого мого, який є початком Азії для Христа"[45]. Був єпископом у Картагені.

27.  АНДРОНІК святийе, його ж у тій самій епістолії Павло святий згадує: "Вітайте Андроніка", говорячи і називаючи його родичем і співв'язнем своїм[46]. Визначний серед апостолів, які швидше від Павла повірили в Христа, був єпископом в Паннонії.

28.  СТАХІЙ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує. "Вітайте, — каже, — і Стахія, любого мені". Був поставлений через святого апостола Андрія Первозваного в Арґирополі першим візантійським єпископом.

29.  АМПАІЙ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує, говорячи: "Вітайте Амплія, любого мені в Господі"[47]. Був єпископом, проповідуючи Христа в Діосполі і в Одисі-граді, і там, від еллінів убитий, помер.

30.  УРБАН святий, його ж у тій самій епістолії Павло святий задує, говорячи: "Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі"[48]. Був єпископом у Македонії і мученицьки помер.

31.  НАРКИС святий, його ж у тій самій епістолії згадує Павло святий, кажучи: "Вітайте Наркисових, що в Господі"[49]. Був єпископом в Атенах.

32.  АПЕЛІЙ святий, його у тій самій епістолії згадує Павло святий, говорячи: "Вітайте Апелія, випробуваного в Христі"[50]. Був єпископом в Іраклії.

33.  АРИСТОВУЛ святий6, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує, говорячи: "Вітайте Аристовулових". Був єпископом у Британії і там по багатьох трудах і стражданнях помер.

34.  ІРОДІОН святий, його ж у тій самій епістолії згадує Павло святий, говорячи: "Вітайте Іродіона, родича мого"[51]. Був єпископом у Патрах.

35.  АГАВ святий, дар пророцтва прийнявж. Його ж згадують Діяння апостольські, що прийшов один з юдеїв, пророк на ім'я Агав, і, взявши пояс Павла, зв'язав свої руки й ноги і сказав: "Це говорить Дух Святий, мужа, що його ж є пояс цей, так зв'яжуть в Єрусалимі юдеї і передадуть у руки язичникам"[52].

36.  РУФ святий, його ж у Римській епістолії згадує Павло святий, говорячи: "Цілуйте Руфа, вибраного в Господі"[53]. Був єпископом у Тивах, які в Елладі.

37.  АСИНКРИТ святий, якого в тій самій епістолії згадано[54], був єпископом в Ірканії, землі Азійській.

38.  ФЛЕГОНТ святий, у тій же епістолії згадуваний[55]. Був єпископом у Маратоні, граді Тракійському.

39.  ЄРМ святий, якого в тій же епістолії згадано[56], був єпископом у Філиполі.

40.  ПАТРОВ святий, у тій же епістолії згаданий[57], був єпископом у Неаполі і Путеолаху.

41.  ЄРМІЙ святий, якого в тій же епістолії згадано, був єпископом у Далматії. Про цих п'ятьох, тут вкупі згаданих святих, пише разом Павло святий, говорячи: "Цілуйте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія"[58].

42.  ЛИН святий, його ж згадує Павло святий у Посланні другому до Тимотея[59]. Був єпископом у Римі після святого апостола Петра.

43.  ГАЙ святий, його ж у Посланні до римлян Павло святий згадує, говорячи: "Вітає вас Гай, гостинний мені і церкві усій"[60]. Був єпископом в Ефесі після святого Тимотея.

44.  ФІЛОЛОГ святий, його ж у тій самій епістолії згадує Павло святий, говорячи: "Вітайте Філолога"3. Його поставив святий апостол Андрій єпископом у Синопі.

45.  ЛУКІЙ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує[61]. Був єпископом у Лаодикії Сирійській.

46.  ЯСОН святий[62], якого в тій же епістолії згадано[63]. Був єпископом у Тарсі.

47.  СОСИПАТР святий, у тій же епістолії згадуваний. Був єпископом в Іконії. Про цих трьох разом, поруч згаданих, пише Павло святий після Тимотея святого, говорячи: "Вітає вас і Лукій, Ясон, і Сосипатр, родичі мої"[64].

48.  ОЛІМПІЯН святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує[65]. Ідучи за святим апостолом Петром, при смертному стражданні його в Римі від Нерона посічений був, разом зі святим апостолом Іродіоном, як же пише Метафраст на день святих апостолів Петра і Павла.

49.  ТЕРТІЙ святий, що записав Послання до Римлян, яке говорив святий Павло. У ньому ж сам себе згадує так: "Вітаю вас і я, Тертій, який писав послання це в Господі"[66]. Був єпископом, другим після святого Сосипатра, де ж і мученицький здобув вінець.

50.  ЕРАСТ святий, його ж Павло святий у тій самій епістолії згадує, був економом Єрусалимської церкви, потім же єпископом Паніяди.

51.  КВАРТ святий, якого у тій же епістолії згадано, був єпископом у Бейруті. Про цих двох святих разом Павло святий пише: "Вітає вас Ераст, будівничий градський, і Кварт, брат"[67].

52.  ЄВОД святий[68] в Антіохії після святого апостола Петра був єпископом, його ж згадує святий Ігнатій Богоносець у Посланні своєму до Антіохіян, говорячи: "Згадуйте блаженного Євода, отця вашого, якого першим вам апостоли пастирем поставили".

53.  ОНИСИФОР святий, його ж згадує Павло святий у Посланні другому до Тимотея, говорячи: "Хай дасть же милість Господь Онисифоровому дому, бо багато разів дав мені спочинок і вериг моїх не соромився"[69]. Був єпископом у Колофоні і в Киринії.

54.  КЛИМЕНТ святий[70], його ж згадує Павло святий у Посланні до филип'ян. "Подвизалися, казав, зі мною і з Климентом"[71]. Був єпископом у Римі після святого апостола Петра і після єпископів Ліна та Клита. У вигнанні ж був у Херсонесі, помер страдницьки, утоплений в глибинах морських.

55.  СОСТЕН святий[72], який після Криспа святого начальником собору юдейського був, Павлом святим до віри навернений. Про нього ж сказано в Діяннях апостольських: "Взяли ж всі елліни Состена, начальника собору, били перед судом"[73]. Його ж згадує і сам Павло святий вкупі зі собою в Посланні до коринтян, яке починається так: "Павло, званий апостолом Ісуса Христа волею Божою, і Состен, брат"[74]. Був єпископом у Колофоні.

56.  АПОЛОС святий, його ж згадують Діяння апостольські так: "Юдей же один, Аполос на ім'я, олександрієць родом, муж учений, прийшов до Ефесу, сильний він у Книгах, він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, говорив і учив пильно про Господа"[75]. Згадує ж і Павло святий у Першому посланні до коринтян: "Я, — каже, — посадив, Аполос напоїв, але Бог виростив"[76]. Був єпископом у Смирні
перед святим Полікарпом.

57.  ТИХИК святий, якого згадано в Діяннях апостольських11 і в Посланнях Павла святого до ефесян і колосян: "А те, що, — каже, — про мене скаже вам Тихик, улюблений брат і вірний служитель у Господі, його ж послав до вас на це власне, щоб довідалися про нас, і щоб утішив серця ваші"[77]. І знову в Посланні другому до Тимотея: "Тихика ж послав в Ефес"[78]. Був єпископом Колофонським після святого Состена.

58.  ЕПАФРОДИТ святий, його ж згадує Павло святий у Посланні до филип'ян, говорячи: "Вважав за потрібне Епафродита, брата і співробітника, і співвойовника мого, вашого ж апостола і служителя потребі моїй, послати до вас"[79]. Був єпископом в Адріянії.

59.  КАРП святий[80], його ж Павло святий у другому Посланні до Тимотея після Тихика святого згадує, говорячи: "Плаща його ж залишив у Троаді в Карпа, піди принеси до мене і книги"[81]. Був єпископом у Верії Тракійській.

60.  КОНДРАТ святий[82], був єпископом в Атенах і Магнисії, де ж, слово Господнє проповідуючи, муками кінець прийняв від атинеїв при царі Адріяні.

61.  МАРКО[83], він же і Іван, його ж Діяння апостольські як співмандрівника Павла і Варнави згадують багато разів, як же тут: "Варнава ж і Савл повернулися у Єрусалим, виконавши службу, взявши з собою Івана, названого Марка"[84]. Був єпископом у Біблосі, що у Фінікії, його ж і Сінію недруги прогнали.

62.  ЗИНА святий, на якого казали Законник, тобто закону Мойсеевого учитель. Його ж Павло святий у Посланні до Тита згадує: "Зина Законника негайно вишли вперед до мене"[85]. Був єпископом у Діосполі.

63.  АРИСТАРХ святий[86], його ж згадують Діяння апостольські і Послання Павла святого до колосян і до Филимона[87]. Був єпископом в Апамеї Сирській.

64.  ПУД святий, його ж згадує Павло святий у Посланні другому до Тимотея: "Вітає тебе, — каже, — і Пуд"[88]. Був у Римському синкліті муж благочесний, приймаючи у дім свій зібрання святих апостолів Петра й Павла та инших вірних.
Його ж дім перетворився через те на церкву, названу пастирською, у ній же і Петро святий, кажуть, священнодіяв.

65.  ТРОХИМ святий, його ж Діяння апостольські[89] згадують, але і Павло святий у Посланні тім же до Тимотея. "Трохима, — каже, — залишив у Мілеті хворого"[90]. Він з Пудом та Аристархом у всіх гоніннях за Павлом святим ішли, і, врешті, при усіченні його в Римі Нероном всі троє були усічені.

66.  МАРКО святий[91], небіж Варнави, був єпископом в Аполоніяді, його ж згадує Павло святий у Посланні до колосян разом зі святим вищезгаданим Аристархом: "Вітає вас Аристарх, ув'язнений разом зі мною, і Марко, небіж Варнавин [92].

67.  АРТЕМ святий, його ж згадує Павло святий, пишучи до Тита: "Коли пришлю Артема до тебе"[93]. Був єпископом у Айстрі.

68.  АКИЛА святий[94], його ж Діяння апостольські й Послання Павлові[95] згадують, єпископом в Іраклії був, в Азії ж і Ахаї проповідував Слово Боже і від невірних убитий був.

68.   ФОРТУНАТ святий, його ж Павло святий у Першому посланні до коринтян згадує. Кончину блаженну в проповіді слова Божого дістав[96].

69.   АХАЇК святий, його ж разом із Фортунатом у тому ж Посланні до коринтян Павло святий згадує: "Радію, — каже, — через прихід і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу втрату заповнили, заспокоїли-бо мій дух і ваш"[97].

Тут лик повний закінчується святих сімдесятьох апостолів. До нього ж [за иншим зводом Євангельським, розповідають, явив Господь й инших сімдесят два] долучаються і ще два.

71.   ДІОНІСІЙ святий Ареопагіт[98], його ж Діяння апостольські згадують[99]. Спершу в Атенах був єпископом, тоді в Галії проповідував Христа і там був у голову усічений. А проте, що і цей є з того ж апостольського лику, свідчить Євсевій[100], єпископ Кесарії Палестинської. Про цих апостолів говорить таке: "Додав до них Ареопагіта одного, Діонисія на ім'я, він же був Павловою проповіддю в Атенах до віри навернувся, як Лука в Діяннях апостольських пише".

72.   СИМЕОН святий, названий Ніґер, його ж Лука святий у Діяннях згадує, говорячи: "Були, — каже, — деякі в Антіохії в церкві пророки й учителі: Варнава і Симеон, названий Ніґер"[101]. А що і він є з того ж лику апостольського, свідчить Єпіфаній святий[102], згадуючи його між апостолами. Ось-бо імена їхні згадує — Марка, Луку, Юста, Варнаву, Апелія, Руфа, Ніґра [тобто Симеона Ніґра] та инших сімдесятьох двох". Так Єпифаній святий пише, у двох речах нас запевняє: що лик цих святих апостолів містить у собі осіб сімдесят дві і що святий Симеон Ніґер є одним з того ж числа апостольського. Але і святий Іван Дамаскин в Октоїху п'ятого гласу у середу на вечірні після дванадцятьох апостолів собор сімдесяти і двох згадує, говорячи: "всехвальна десятка з двійцею виявилася досконалою, ввівши єдиноревний собор сімдесяти двох". Їхніми ж усіх вельми помічними святими молитвами щоб і ми сподобилися в зібранні святих бути звання небесного причасниками і розуміти Превишнього апостола й Архиєрея віри нашої Ісуса Христа, хвалячи Його з Богом Отцем і святим Духом на віки вічні. Амінь.

Відомо ж хай буде, що, окрім усіх цих описаних тут святих апостолів, може знайтися і ще більше сучасників, рівноапостольних святих, як свідчить про те Євсевій, Кесарії Палестинської єпископ, який у Книзі своїй першій, у главі дванадцятій пише таке: "Ім'я кожного [із дванадцятьох] апостолів Христових достатньо з Євангельських свідчень кожному відоме, а про сімдесят апостолів жодного каталогу точного ніде не тратіяється. Якщо ж захочеш роздивитися, то більше ніж сімдесят легко знайдеш, одного тримаючись свідчення Павла святого, що в Першому посланні до коринтян говорить: "Явився [Христос після воскресіння Свого] Кифі, тоді одинадцятьом, потім же явився більше як п'ятистам братам одного разу. З них же багато живе досі, деякі ж спочили"[103]. З таких- бо багатьох, які трудилися у Благовісті Христовому, того ж часу в первісній Церкві, які різні краї вірою просвітлювали, подібно до апостолів, є самого апостольського імени достойні, деякі ж осібно хай тут будуть згадані.

ЛАЗАР святий[104], який чотири дні мертвий був, і Господь його воскресив. Разом зі святими апостолами прийняв Духа Святого, що у вогненних язиках зійшов[105]. Коли ж було гоніння велике на Церкву Єрусалимську, після убивства Стефана, вигнаний був за межі юдейські і в човні без весла на море пущений з Максимином святим, учнем Господнім, і з Келидонієм святим, що від народження був сліпим, але Господь його просвітлив. Припливши, за Божим скеруванням, в Масилію, там по-апостольськи сам той Лазар святий Христа проповідував, тоді на острові Критському в граді Кутійському епископував, там переставився, де ж і святе його тіло після багатьох років було знайдене в ковчезі мармуровому з написаними словами: ЛАЗАР ЧОТИРИДЕННИЙ, ДРУГ ХРИСТОВИЙ. Максимин же святий у Ливії, так названому граді, що в Галії, першим був єпископом і проповіді апостольської виконавцем. Там же і Келідоній святий, єпископовий співпомічник до проповіді апостольської, зі святим Максимином перебував, де ж з миром спочив і в деяких істориків до лику святих сімдесяти двох апостолів як один з них зарахований.

ЙОСИП святий з Ариматвї, який учився в Ісуса і пречисте Його Тіло в Пилата випросив[106]. Також заздрісними юде-ями з меж їхніх вигнаний, в Англії Христа проповідував, де ж і переставився і як апостол від людей того краю шанований.

НИКОДИМ святий, який приходив на науку до Ісуса вночі[107] і дав добру раду, щоб не осуджувати його перед тим, як почути від нього і зрозуміти діла його. Потім же і Тіло Ісусове з Йосипом чесно з пахощами поховав. Також від юдеїв за віру в Христа і проповідь апостольську у вигнанні постраждав.

ТАМААІЇА святий, учителем був святого апостола Павла і раду благочестиву юдеям про проповідь апостолів святих дав: "Якщо від Бога є діло це, не можете зруйнувати його"[108]. Після цього явив Христа, у Нього ж вірив, проповідував по-апостольськи. І вигнаного за проповідь Никодима святого ховав у себе, його ж до кінця життя прогодувавши, поховав поблизу святого першомученика Стефана.

ЄВНУХ Кандаки-цариці святий, Пилипом святим на дорозі охрещений. І царицю ту до Христа навернув[109]. Був першим проповідником Христовим в Етіопії й апостолом Етіоп-ським названий. Мученицьки помер.

ЗАКХЕЙ святий, який приймав у дім свій Господа, радіючи, і від Нього: "Сьогодні на дім цей спасіння прийшло"[110] чув. Після Вознесення Господнього пішов за Петром святим, ним же єпископом Кесарії Палестинської поставлений, апос-тольськи Христа проповідував.

КОРНИАІЙ святий, сотник, Петром святим хрещений[111], ним же у тій же Кесарії після святого Закхея єпископом поставлений, його ж дім перетворений на церкву.

АОГИН святий, сотник, який при хресті Господньому увірував[112] і воістину, що Сином Божим є Ісус, ісповідав. Тоді і про воскресіння Його свідчив. І після цього в Кападокії Христовим проповідником й апостолом був. Мученицьки постраждав. ІТНАТІЙ святий Богоносець, його ж Господь дитиною прийняв на руки свої[113]. Був після святого Петра в Антіохії єпископом. Апостольськи проповідував Христа. За Нього ж і постраждав у Римі, левам відданий на поїдання.

ПОАШАРП святий, єпископ Смирни. Його ж блаженний Симеон Метафраст у житії святого Ігнатія Богоносця явив, апостолом божественним називавши. Пише так: "Зупинився, каже, у Смирні, там вітав [святий Ігнатій] святого Полікарпа, божественного апостола, Смирнського єпископа, співучня свого".

АРИСТЮН святий, єпископ тої ж Смирнської церкви. Учень Господній з тих, що після дванадцятьох апостолів були. Згаданий у книгах святого Папія, єпископа Єрапольсько-го, який зразу після апостолів жив, про що пишуть історики церкви: Никифор у Книзі З, у Главі 20, і Євсевій також у Книзі 3, у Главі 33.

ЄРОТЕИ святий, якого святий апостол Павло віри навчив і єпископом поставив в Атенах. Він на Успення Пречистої Богоматері в Лиці святих апостолів по повітрі принесений був.

АНТИПА святий, єпископ Пергамський, апостольською про Христа проповіддю свідчивши, постраждав. Про нього ж сам Христос Господь в Об'явленні святого Івана Богослова явив, говорячи: "Антипа, свідок Мій вірний, вбитий був"[114].

ДИМИТРІИ святий, про нього ж святий Іван Богослов у Посланні своєму третьому написав: "Про Аимитрія свідчили всі, і сама правда, і ми свідчимо, і знаємо, що свідчення наше правдиве"[115]. Був єпископом у Філадельфії, краї Азійському.

Згаданий ще в Діяннях апостольських МНАСОН Кипри-янин, давній Господній учень, про нього ж пише Лука святий таке: "Прийшли з нами деякі учні з Кесарії, ведучи з собою якогось киприянина Мнасона, що ми в нього ж оселитися мали"[116]. Крім того, цей давній учень Господній Мнасон може комусь видаватися тим самим, що і Ясон.

Ці-бо й більше, окрім сімдесятьох апостольського Собору, давні учні Господні, сучасні апостолам, співпроповідники їхні святі, були хіба з числа тих згаданих понад п'ятисот братів, які воскреслого Господа бачили. їх же всіх імена якщо не тут, на землі, у книгах, то на Небесах точно написані. Як же пише Павло святий до филип'ян у главі 4: "Ті, що у благовіствуванні подвизалися зі мною, — казав, — і з иншими співробітниками моїми, їх же імена у книзі життя"1. А в сказанні під іменем святого Доротея, про сімдесятьох апостолів написаному, деяких тих же імена даремно повторюються. Замість них принаймні з цих вищеназваних згаданий хтось міг би бути.

Хай відомо також буде, що у сказанні тому під іменем Доротея написано багато такого, що, як було сказано, має в собі сумнівне. Чотирьох із сімдесяти апостолів імена марне повторюються: Іродіона названо двічі, ніби з Павлом святим був, як Родіона його ж не згадав Павло святий ніде, лише Іродіона, і знову Аполоса, Тихіка й Аристарха — їх же по одному тих самих, а не инших згадує святий Павло.

У тому ж сказанні чотирьох імена у двох з'єднані виявляються: Клеопа із Симеоном, Крисп же із Крискентом. Напи-сано-бо, ніби Клеопа той самий був, що й Симеон. Але достовірні історики церковні давні Євсевій, прозваний Памфил, і Никифор Калист Ксантопул, і від них наведене свідчення найдавніших євангелистів, а після них і Георгій Кедрин узгоджено пишуть, що Клеопа був молодшим братом святого Йосипа Обручника, Симеон же — родич Господній [якщо ж і згадується у Пролозі, що Симеон цей той самий був, що і Симон, син Йосипа Обручника, як же Яків, Йосія та Юда, проте достовірні історики церковні вищеназвані говорять, що Симеон цей (родич Господній, єпископ другий після Якова Єрусалимський) — був сином самого Клеопи, брата Йосипово-го, брат же стриєчний, а не рідний Якова, сина Йосипового. А той Симон, син Йосипа, брат же рідний Якова, инший був [не згадуваний серед апостолів], про нього ж думають, що не прийняв Служби апостольської, як же брати його Яків та Йосія між сімдесятьма, а Юда [який же і Тадей] між дванадцятьма, але хіба перед розсіянням апостолів по вселенній пішов з життя цього, як же й итиі учні Господні, про них же Павло святий: "Багато, — каже, — перебувають досі, а декотрі вже спочили"[117]. Те до розрізнення церковного належить, проте відомо, що инший був Клеопа [инший Симеон], а що написано, ніби Крисп, його ж Павло святий згадує у другому Посланні до Тимотея[118], був єпископом Галилейськит, то в Посланні тому згадано Криска, чи Крескента, єпископа Та-латійського і Галійського, окремо ж инший Крисп, начальник синагоги, згаданий у Діяннях апостольських[119] і в Павловому Першому посланні до коринтян[120]. У томі) ж сказанні написано, що Кифа, йому ж Павло святий в Антіохії докоряв, був в Ікони єпископом, але Павло святий в Антіохії [як же пише до галатів] не иншому якомусь Кифі, наче був із сімдесятьох апостолів, лише самому верховному святому апостолові Петрові[121] в лице докорив, що гріх по-поганськи жити. У тому ж іще сказанні написано, що одним із сімдесятьох апостолів був апостол Кесар, його ніби Павло святий згадував. Але Павло святий, пишучи з Риму до филип'ян, згадує дім Кесаря в Римі — царював тоді Перон, а не якогось учня Тоспоньо-го на ім'я Кесар, як же про те пишуть святі учителі Золото-устий святий і святий Теодорит[122]. З них перший: "Воскресив їх, — каже, — й укріпив [филип'ян Павло], показуючи, що й царського дому проповідь торкнулася. Якщо-бо ті, що в царських палатах перебувають, усім знехтували заради Царя Небесного, то їм ще більше годилося б [филип'янам] те чинити". Другий же, святий Теодорит: "Превелику, — казав, — їм утіху приніс, коли сповістив, що і в царських палатах панує Божестенне Євангеліє і нечестивого царя домашніх до Життя приводить". Так тлумачать учителі ті святі слова апостольські, що згадують Кесаря в Посланні до филип'ян. Па кінці це: "Вітають вас всі святі, навіть же з Кесаревого дому. Благодать Господа нашого Ісуса Христа зі всіма вами"[123]. Амінь.

У той же день пам'ять преподобного отця нашого Теоктиста, ігумена в Кукумі Сикелійській.

У Пролозі тут замість цього Сикеліиського Теоктиста написано преподобного Теоктиста — того, що 3 вересня вшановується, співпостника святого Євтимія великого в Палестині. Але Мінея Московська нововидана, також Місяцеслов Московський точно показують, що в цей день вшановується Сикелійський Теоктист, а не Палестинський. І святого мученика Зосима Монаха, що з Киликії, він у пустелі зі звірами жив, і Домитіяном-князем взятті, і за Христа мучений. И Атанасія Коментарисія, який у Христа увірував, коли мучений був святий Зосима. Лев з пустелі на арену прибіг і людським голосом провістив і настрашив усіх. Те бачивши, Атанасій пізнав силу Христа, єдиного істинного Бога, й увірував в Нього. Обидва померли в горах в одній кам'яній ущелині.